Україна
22 червня 2011 р. справа № 2а/0570/7721/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12-45
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Смагар С.В.
при секретарі Поповій І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Нова», м. Донецьк
до Східної митниці, м. Донецьк
про визнання недійсними податкових повідомлень від 20 квітня 2011 року
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - за дов. від 17.05.2011р.
від відповідача: ОСОБА_2 - за дов. від 04.10.2010р.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер Нова» заявлено позов до Східної митниці про визнання повністю недійсними податкових повідомлень форми «Р» від 20 квітня 2011 року № 79 на суму 9 грн. 89 коп. та № 80 на суму 1725 грн. 10 коп.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що підприємство двічі притягнуто до відповідальності за одне порушення.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні податкові повідомлення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер Нова» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 34665716.
Відповідно до пункту 23 статті 1 Митного кодексу України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація. Стаття 40 даного Кодексу передбачає, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 41 Митного кодексу України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом, зокрема, перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.
Відповідно до статті 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.
З 10 січня по 16 лютого 2011 року відповідачем була здійснена позапланова документальна виїзна перевірка позивача, за наслідками якої складений акт від 18 лютого 2011 року № 3/1/700000000/0034665716. За висновком даної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог статті 267 Митного кодексу України в частині недостовірності задекларованих витрат на страхування імпортованих товарів та порушення вимог статті 269 Митного кодексу України; недобори митних платежів склали 6948 грн. 79 коп.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення від 25 лютого 2011 року:
№ 26, яким визначене мито на товари, що ввозяться на територію України в сумі 44 грн. 54 коп., в тому числі за основним платежем 43 грн. 54 коп., за штрафними санкціями 1 грн.;
№ 27, яким визначений податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України в сумі 6905 грн. 38 коп., в тому числі за основним платежем 6904 грн. 38 коп., за штрафними санкціями 1 грн.;
№ 28, яким визначений митний збір за митне оформлення товарів та інших предметів в сумі 1 грн. 87 коп., в тому числі за основним платежем 87 коп., за штрафними санкціями 1 грн.
Відповідно до підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Як вбачається з пояснень позивача, проти наявності порушень, встановлених актом перевірки відповідача від 18 лютого 2011 року, та на підставі якого прийняті податкові повідомлення від 25 лютого 2011 року, позивач не заперечує. Платіжним дорученням від 4 березня 2011 року № 78 позивач сплатив суму визначених податковими повідомленнями від 25 лютого 2011 року зобов'язань у розмірі 6951 грн. 79 коп.
20 квітня 2011 року відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення стосовно позивача № 79, яким застосовані штрафні санкції у розмірі 9 грн. 89 коп. та № 80, яким застосовані штрафні санкції у розмірі 1725 грн. 10 коп. Податкові повідомлення прийняті також на підставі вищенаведеного акту перевірки від 18 лютого 2011 року.
Із заперечень відповідача судом встановлено, що під час прийняття податкових повідомлень 25 лютого 2011 року відповідачем помилково були застосовані норми пункту 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України та визначений розмір штрафних санкцій 1 грн. за кожне порушення, замість визначення розміру штрафних санкцій відповідно до норм статті 123 Податкового кодексу України, що й спричинило прийняття податкових повідомлень від 20 квітня 2011 року.
Відповідно до пункту 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Як вбачається з акту перевірки від 18 лютого 2011 року, відповідачем встановлені порушення, допущені позивачем за період 2008-2010 роки, тобто до 1 січня 2011 року. Враховуючи зазначене, суд приймає посилання відповідача на невірне застосування норм Перехідних положень Податкового кодексу України при застосуванні штрафних санкцій податковими повідомленнями від 25 лютого 2011 року.
Відповідно до статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.
Судом встановлено, що відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення від 20 квітня 2011 року із застосування штрафних санкцій відповідно до статті 123 Податкового кодексу України та обчислений розмір санкцій за мінусом 1 грн., тобто розміру штрафних санкцій, які були застосовані податковими повідомленнями від 25 лютого 2011 року. З огляду на дані обставини, під час судового розгляду справи не підтвердилися доводи позивача щодо подвійного притягнення підприємства до відповідальності за одне й те саме порушення, оскільки штрафні санкції розраховані у відповідності до вимог діючого законодавства. Суд зазначає, що норми діючого законодавства дійсно не передбачають прийняття нових податкових повідомлень після встановлення суб'єктом владних повноважень помилок при попередньому розрахунку та застосуванні штрафних санкцій. Одночасно, суд дійшов висновку, що при наявності порушень митного законодавства, яке допущено позивачем і ним не заперечується, не є можливим звільнення позивача від сплати штрафних санкцій у вірно обчисленому розмірі шляхом визнання недійсними податкових повідомлень від 20 квітня 2011 року. Суд також зазначає, що даний розмір штрафних санкцій є меншим, ніж був би розрахований відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, який був чинним під час вчинення позивачем порушень, однак втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку із набранням чинності Податковим кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем доведена правомірність прийняття спірних податкових повідомлень в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Нова» до Східної митниці про визнання повністю недійсними податкових повідомлень форми «Р» від 20 квітня 2011 року № 79 на суму 9 грн. 89 коп. та № 80 на суму 1725 грн. 10 коп., відмовити повністю.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 червня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 24 червня 2011 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Смагар С.В.