Справа № 2-421/11
16.06.2011 року м. Харків
Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Дідовець В.А.,
при секретарі - Бучакчийській К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА»та ОСОБА_2 (третя особа ПАТ «ОТП Банк») про визнання недійсними кредитного договору і додаткового договору до договору поруки та розірвання договору поруки, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсними договорів у зв'язку з порушенням чинного законодавства щодо укладання договорів та проведення розрахунків в Україні, розірвання договору поруки через збільшення обсягу його відповідальності як поручителя.
Позивач зазначив, що між ним та ПАТ «ОТП Банк»було укладено додатковий договір №1 до договору поруки. Зазначеним додатковим договором передбачено можливість збільшення боргових зобов'язань та забезпечення їх виконання в повному розмірі без будь-яких додаткових договорів.
Також позивач заявив, що в подальшому без його відома було укладено додатковий договір №1 до кредитного договору, яким внесено зміни до цього договору та змінено зобов'язання за ним, що суттєво збільшує обсяг його відповідальності як поручителя.
Також позивач просить визнати недійсним укладений між ПАТ «ОТП БАНК»та ОСОБА_2 кредитний договір, зобов'язання за яким забезпечено порукою позивача. Оскільки в кредитному договорі було неправомірно вказано іноземну валюту (долар, швейцарський франк), яка не є законним платіжним засобом в Україні.
Спираючись на вищезазначене позивач просить розірвати договір поруки через збільшення обсягу його відповідальності як поручителя.
До початку розгляду справи по суті позивач уточнив позов, збільшивши позовні вимоги та додатково попросив визнати припиненими з 14 червня 2009 року зобов'язання за договором поруки, та на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України розірвати договір поруки, оскільки строк припинення поруки за договором поруки та строк виконання зобов'язань за кредитним договором не встановлені, вимога не була пред'явлена поручителю протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання та протягом одного року від дня укладення договору поруки.
В судовому засіданні позивач і його представник підтримали заявлені вимоги повністю.
Відповідач надав суду заяву, в котрій указано, що згідно договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 29.06.2010 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»відступило, а ТОВ «ОТП Факторінг Україна»прийняло право вимоги за кредитним договором №ML-702/962/2008 від 13.06.2008 року, у зв'язку з чим просить замінити відповідача на належного, тобто ТОВ «ОТП Факторінг Україна», в якості третьої особи залучити ПАТ «ОТП Банк».
Представник відповідача позов не визнав, надав заперечення, згідно яких вважає, що підписавши додатковий договір №1 до Договору поруки Позивач висловив свою згоду на те, що у разі підписання між відповідачами додаткових угод до кредитного договору додаткової згоди поручителя не потрібно, що тягне за собою встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків для обох сторін -учасників договору. Припинення поруки пов'язано зі зміною зобов'язання, забезпеченого порукою, а не зі зміною будь-яких умов кредитного договору, водночас, матеріалами справи не підтверджено зміни зобов'язання, забезпеченого порукою, внаслідок якого збільшився обсяг відповідальності поручителя.
Також відповідач зазначив, що діючим законодавством України дозволено банкам видавати кредити у іноземній валюті за наявності генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню частково через наступне.
Між позивачем та ПАТ «ОТП Банк»13 червня 2008 року було укладено договір поруки № SR-702/962/2008, за яким ОСОБА_3 зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником (ОСОБА_2) його боргових зобов'язань перед ПАТ «ОТП Банк»за кредитним договором №ML-702/962/2008 від 13 червня 2008 р. (далі -кредитний договір) у повному обсязі таких зобов'язань. Кредит отримано у доларах США на суму 83 000 дол. США на споживчі цілі.
Також між позивачем та ПАТ «ОТП Банк»8 травня 2009 року було укладено додатковий договір №1 до договору поруки. Зазначеним додатковим договором передбачено наступне:
«1. Сторони домовились внести наступні зміни та доповнення до Договору поруки № SR-702/962/2008 від 13/06/2008. (надалі - "Договір поруки") наступного змісту:
1. В розділі "Визначення термінів" термін "Кредитний договір" викласти в наступній редакції:
"Кредитний Договір" - Кредитний договір № ML-702/962/2008 від "13" червня 2008 р.»укладений між Кредитором та Боржником, з усіма існуючими та майбутніми змінами, доповненнями та додатками.
3. Доповнити п.2.2.2 Договору поруки п.2.2.1. наступного змісту:
2.2.1. В разі зміни розміру Боргових Зобов'язань після укладення цього договору такі Боргові Зобов'язання забезпечуються в їх повному розмірі без укладання будь-яких додаткових договорів до цього договору.»
Відповідно до ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Цією нормою особі, яка виступає поручителем, надано право погодитися або не погодитися зі збільшенням обсягу своєї відповідальності. При цьому суб'єкт повинен мати уяву на скільки збільшиться обсяг його відповідальності. Тому зазначені положення додаткового договору №1 до договору поруки суперечать імперативним положенням ст. 559 ЦК України, оскільки допускають збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою ст. 203 Цивільного Кодексу України, яка, у свою чергу зазначає, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
До того ж цим правочином позивача обмежено у праві давати згоду або відмовитися від збільшення обсягу своєї відповідальності, що також призводить до нікчемності правочину, оскільки ст. 27 ЦК України визначає, що правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним.
Таким чином, зазначені пункти додаткового договору №1 до договору поруки є недійсними. А відповідно до ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тобто у цій частині зазначений додатковий договір №1 до договору поруки не створив ніяких правових наслідків, згоди на збільшення своєї відповідальності у ньому позивач надати не міг.
Також 8 травня 2009 р. без згоди позивача було укладено додатковий договір №1 до кредитного договору, яким п. 3 Кредитного договору викладено у наступній редакції:
«3. Сторони наступним домовились, що: 3.1. На період з моменту підписання цього Додаткового договору до 13 травня 2008 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись процентна ставка розмір та вид якої визначено умовами Кредитного договору.
3.2.На період з 13 травня 2009 року до 13 січня 2010 року для розрахунку процентів за користування Кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставки у розмірі 7% річних
3.3.На період з 13 січня 2010 року до повного виконання Боргових зобов'язань за Кредитним договором для розрахунку процентів за користування Кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка в наступному розмірі: Фіксований відсоток + FIDR (де фіксований відсоток складав 6,54% річних). Дата ж остаточного повернення кредиту згідно з п.2 Кредитного договору - 13 червня 2023 р.»
Також, п.п. 2.1.7., 2.1.18 додаткового договору №1 до кредитного договору встановлені положення кредитного договору, яких не існувало на дату укладення договору поруки:
«У випадку порушення позичальником будь-яких зобов'язань встановлених п.п.2.1.5., 2.1.6., 3.6. цього Додаткового договору Фіксована процентна ставка чи фіксований відсоток ( в залежності від виду процентної ставки, що застосовується за Кредитним договором (плаваюча чи фіксована процентна ставка)) підвищується на 4% річних, в порядку передбаченому цим додатковим договором.
Підвищення процентної ставки, передбачене в п.2.1.7. цього Додаткового договору, буде здійснено в силу порушення Позичальником будь-яких своїх зобов'язань, встановлених п.и.2.1.5., 2.1.6., 3.6. цього Додаткового договору та не потребує укладання будь-якого додаткового договору до Кредитного договору чи Графіку платежів у новій редакції та Сторони згодні з таким підвищенням по відношенню до всієї неповернутої суми Кредиту, при цьому процентна ставка по кредиту підлягає підвищенню в перший Банківський день місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено порушення будь-якого з п.п.2.1.5., 2.1.6., 3,6. цього Додаткового договору.»
Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Таким чином, вказаним додатковим договором №1 до кредитного договору внесено зміни та змінено зобов'язання за ним, які збільшують відповідальність позивача як поручителя за відсутності на це його згоди, що є підставою для розірвання договору поруки.
Також, пунктом 4.1 договору поруки встановлено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами 13 червня 2008 року і діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором.
Пунктом 4.2 вказаного договору поруки передбачено, що відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань у повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі ст. поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після закінчення якого порука припиняється.
Так, згідно ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до ч.1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Згідно ч. 1 ст. 25 ЦК України строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Таким чином умова договору про дію поруки до виконання боргових зобов'язань у повному обсязі не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст.251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Тому визначення в договорі поруки припинення відповідальності поручителя після повного виконання боргових зобов'язань не можна вважати і встановленням терміну припинення поруки, оскільки виконання боргових зобов'язань у повному обсязі не є подією, що має неминуче настати.
Згідно з випискою з рахунку щодо погашення боргу позичальником прострочення виконання основного зобов'язання ОСОБА_2 почалося 16 березня 2009 року.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором нарахування пені ОСОБА_2 за прострочення виконання зобов'язань проведено з 17 червня 2009 року.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
ПАТ «ОТП Банк»пред'явив вимогу (позовну заяву) про стягнення з позивача заборгованості 19 квітня 2010 року, про що свідчать копія позовної заяви до Київського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2010 року та ухвала Київського районного суду м. Харкова про відкриття провадження у цивільній справі № 2-4190/10/15 від 29 квітня 2010 року.
Отже вимога ПАТ «ОТП Банку»не була пред'явлена протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто до 17 вересня 2009 року.
Також, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Так, пункт 1.8.1 кредитного договору передбачає, що позичальник має право в будь-який час здійснити повне чи часткове дострокове виконання боргових зобов'язань, за умови, що в будь-якому випадку нараховані Банком проценти за користування кредитними коштами і всі інші платежі, які повинні бути сплачені на відповідну дату достроково виконання, будуть сплачені у той же час.
Таким чином позивальник може виконати боргові зобов'язання в будь-який час до 13 червня 2023 року і це не є періодом у часі (строком).
Зважаючи на викладене кредитор міг пред'явити позов до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки, тобто до 13 червня 2009 року включно.
Оскільки протягом цього строку такий позов пред'явлено не було, порука підлягає припиненню з 14 червня 2009 року.
Враховуючи викладене, строк припинення поруки за договором поруки та строк виконання зобов'язань за кредитним договором не встановлені, вимога не була пред'явлена поручителю протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання та протягом одного року від дня укладення договору поруки не був пред'явлений позов, тому на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України договір поруки підлягає розірванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача щодо висловлення позивачем згоди на те, що у разі підписання між відповідачами додаткових угод до кредитного договору додаткової згоди поручителя не потрібно, оскільки це позбавляє поручителя права на обізнаність щодо розміру збільшення відповідальності та на висловлення своєї згоди щодо збільшення своєї відповідальності, що суперечить чинному законодавству.
Також матеріалами справи, а саме додатковим договором № 1 до кредитного договору від 8 травня 2009 року, підтверджується зміна зобов'язання, забезпеченого порукою, внаслідок якого збільшився обсяг відповідальності поручителя.
Стосовно посилання позивача на недійсність кредитного договору внаслідок визначення зобов'язань боржника за кредитним договором в іноземній валюті, суд враховує те, що відповідно до вимог ч.2 ст.524 і ст.533 ЦК України зобов'язання сторін в договірних відносинах можуть бути визначені в еквіваленті іноземної валюти. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійснені розрахунків за зобов'язаннями допускається в порядку та умовах, встановлених законом.
Ст. 627 ЦК України встановлює принцип свободи договору, який тлумачиться так, що сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Також, ч.3 ст.6 ЦК України надає право відступати сторонам від положень актів цивільного законодавства, якщо в них прямо не зазначено неможливість відступу від даних положень.
Посилання позивача на положення ст. 14 ЗУ «Про ціни і ціноутворення»є безпідставними, адже порушення при застосуванні цін і тарифів не стосуються кредитних правовідносин.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що збільшення обсягу відповідальності ОСОБА_3 за додатковим договором до договору поруки дійсно мало місце без його згоди, що є підставою для припинення поруки.
Також, підставою для розірвання договору поруки є те, що за умов не встановлення строку припинення поруки за договором поруки та строку виконання зобов'язань за кредитним договором, поручителю протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не була пред'явлена відповідна вимога та протягом одного року від дня укладення договору поруки не був пред'явлений позов.
Водночас, визначення зобов'язань боржника за кредитним договором в іноземній валюті не є підставою недійсності цього кредитного договору.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 214 -215 ЦПК України, ст. ст. 215,523,524, 559,637 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати недійсними наступні положення додаткового договору №1 від 8 травня 2009р. до договору поруки № SR-702/962/2008 від 13 червня 2008 р. між ПАТ «ОТП Банк»та ОСОБА_3, а саме:
«1. Сторони домовились внести наступні зміни та доповнення до Договору поруки № SR-702/962/2008 від 13/06/2008. (надалі - "Договір поруки") наступного змісту:
1. В розділі "Визначення термінів" термін "Кредитний договір" викласти в наступній редакції:
"Кредитний Договір" - Кредитний договір № ML-702/962/2008 від "13" червня 2008 р.»укладений між Кредитором та Боржником, з усіма існуючими та майбутніми змінами, доповненнями та додатками.
3. Доповнити п.2.2.2 Договору поруки п.2.2.1. наступного змісту:
2.2.1. В разі зміни розміру Боргових Зобов'язань після укладення цього договору такі Боргові Зобов'язання забезпечуються в їх повному розмірі без укладання будь-яких додаткових договорів до цього договору.»
Визнати припиненими з 14 червня 2009 року зобов'язання за договором поруки № SR-702/962/2008 від 13 червня 2008 р. між ПАТ «ОТП Банк»та ОСОБА_3.
Розірвати договір поруки № SR-702/962/2008 від 13 червня 2008 р. між ПАТ «ОТП Банк»та ОСОБА_3.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.А. Дідовець