Україна
23 червня 2011 р. справа № 2а-16197/09/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12:30
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Голубової Л.Б.
при секретарі Барабаш Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області
до державного підприємства «Маріупольський торгівельний порт»
про примусове стягнення суми економічних санкцій у розмірі
279907,50 грн.
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1, за дов. № 03-24/66 від 26 січня 2011 року
представника відповідача: ОСОБА_2, за дов. № 01-10/588 від 30
грудня 2010 року
Державна інспекція з контролю за цінами в Донецькій області звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до державного підприємства «Маріупольський торгівельний порт» про примусове стягнення суми економічних санкцій у розмірі 279907,50 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року позивачу було відмовлено у позовних вимогах у зв'язку з тим, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року було скасовано рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 25 серпня 2009 року № 232, на підставі якого ґрунтуються позовні вимоги позивача, у судовому порядку визнано нечинним.
02 березня 2011 року Державна інспекція з контролю за цінами в Донецькій області звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з заявою про перегляд судового рішення по справі № 2а-16197/09/0570, оскільки постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року було скасовано постановою Вищого адміністративного суду України від 08 лютого 2011 року.
Статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право осіб, які брали участь у справі, подати заяву про перегляд судового рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Пунктом 1 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України як підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами передбачено істотні для справи обставини, які не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.
Заявлені вимоги Державна інспекція з контролю за цінами в Донецькій області обґрунтовувала тим, що за наслідками проведення позапланової перевірки державного підприємства «Маріупольський торгівельний порт» з питань додержання порядку формування, встановлення і застосування розмірів портових зборів протягом 2008-2009 років та тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України позивачем було прийнято рішення № 232 від 25.08.2009 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким до державного підприємства «Маріупольський торгівельний порт» було застосовано суми економічної санкції у розмірі 279907,50 грн., з яких 93302,50 грн. - сума вилучення безпідставно отриманої виручки, 186605,00 грн. - сума застосованого штрафу. У зв'язку із несплатою суми застосованої економічної санкції, позивач просив стягнути з відповідача суму несплачених економічних санкцій у розмірі 279907,50 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просила задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог з підстав протилежної судової практики з вказаної категорії справ.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд, -
Державне підприємство «Маріупольський торгівельний порт» (відповідач) є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 01125755.
Позивачем було проведено перевірку за період з 02 січня 2008 року по 11 листопада 2009 року, за наслідками якої був складений акт № 504 від 20 серпня 2009 року.
Відповідно до викладених в акті перевірки висновків при проведенні перевірки позивачем було встановлено порушення державної дисципліни цін, а саме: застосування тарифів з порушенням запроваджених методів регулювання за рахунок завищення розміру акордних ставок плати при розрахунках за навантажувально-розвантажувальних робіт, пов'язаних з обробленням вантажів.
Таким чином, відповідачем були порушені вимоги наказу Міністерства транспорту України від 31.10.1995 року № 392 «Про затвердження Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України».
25 серпня 2009 року на підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем було прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 232, яким на підставі статті 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення» були застосовані економічні санкції в загальному розмірі 279907,50 грн., з яких сума безпідставно отриманої виручки складає 93302,50 грн., сума штрафу у двократному розмірі необґрунтовано отриманої виручки складає 186605,00 грн.
29 серпня 2009 року зазначене рішення разом із претензією від 25 серпня 2009 року на суму 279907,50 грн. були направлені позивачем на адресу відповідача. Зазначене рішення та претензія від 25 серпня 2010 року були отримані відповідачем 01 вересня 2009 року, що підтверджується підписом уповноваженого Лугової на поштовому повідомленні, копія якого наявна в матеріалах справи (арк. справи 6). Отримане відповідачем рішення № 232 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 25 серпня 2009 року було оскаржено відповідачем, але у задоволенні позовних вимог було відмовлено касаційною інстанцією згідно постанови Вищого адміністративного суду України від 08 лютого 2011 року (а.с. 71).
Спірним питанням цієї справи є наявність підстав для стягнення з відповідача суми економічних санкцій у розмірі 279907,50 грн.
Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території республіки визначені Законом України «Про ціни та ціноутворення».
Відповідно до статті 6 Закону України «Про ціни та ціноутворення» в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.
Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:
державних фіксованих цін (тарифів);
граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення» державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями.
Державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України "Про державну податкову службу в Україні", крім повноважень, передбачених пунктами 6 - 9 статті 11 вказаного Закону.
Відповідно до пункту 1 Положення про державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1819 від 13 грудня 2000 року, державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки.
Держцінінспекція має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення. Керівники територіальних органів призначаються на посаду та звільняються з посади Міністром економіки. Держцінінспекція та її територіальні органи є юридичними особами, мають самостійні баланси, реєстраційні рахунки в установах Державного казначейства, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Відповідно до пункту 5 Положення про державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1819 від 13 грудня 2000 року, Держцінінспекція має право, зокрема, вимагати відповідно до законодавства усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів), а також здійснення перерахунку вартості товарів, робіт і послуг, ціни (тарифи) на які сформовані, встановлені та/або застосовані з порушенням законодавства (якщо фактичну оплату товарів, робіт та послуг не проведено) для розрахунків із споживачами; приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів); проводити перевірку правильності розрахунків щодо застосування цін (тарифів), на які запроваджене державне регулювання; звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету сум у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення; вчиняти інші дії в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.
Начальники державних інспекцій з контролю за цінами та їх заступники від імені органів державного контролю за цінами приймають рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної суб'єктами господарювання виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також розглядають справи про адміністративні правопорушення і накладають адміністративні стягнення.
Із змісту наведених приписів законодавства України вбачається, що позивач є уповноваженим органом державної влади, який здійснює контроль за дотриманням суб'єктами господарювання всіх форм власності дотримання положень законодавства України про ціни та ціноутворення.
Статтею 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено відповідальність за порушення державної дисципліни цін. Вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету, залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.
Порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами визначений зазначеною вище Інструкцією, розробленою відповідно до вимог Закону України "Про ціни і ціноутворення", постанови Кабінету Міністрів України N 1819 від 13 грудня 2000 року та інших законодавчих актів, які визначають порядок формування, установлення та застосування цін (тарифів) і встановлюють відповідальність за його порушення, та затвердженою наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України N 298/519 від 03грудня 2001 року.
Пунктами 1.3, 1.4 Інструкції визначено, що необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню і зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки за належністю. Підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки, в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до п. 1.6 Інструкції, необґрунтовано одержані суб'єктами господарювання, унаслідок порушень порядку встановлення і застосування цін суми виручки та штрафи підлягають вилученню згідно із законодавством на підставі рішень, прийнятих органами державного контролю за цінами.
Пунктом 1.7. Інструкції визначено, що вилученню в дохід бюджету підлягають суми, які одержані внаслідок порушень державної дисципліни цін, визначених на підставі матеріалів перевірок незалежно від фінансового стану порушника та його розрахунків з бюджетом.
Порядок вилучення сум нарахованих штрафних санкцій визначений розділом 3 Інструкції, пунктом 3.1. якої встановлено, що державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством. Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.
Один примірник рішення, а також претензія направляються для виконання суб'єкту господарювання - порушнику. Одночасно керівництву суб'єкта господарювання - порушника направляються приписи (вимоги) щодо усунення виявлених порушень законодавства про порядок установлення і застосування цін.
Другий примірник рішення залишається у справі органу державного контролю за цінами, який прийняв це рішення, для обліку та контролю за його виконанням.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», у разі невиконання суб'єктом господарювання рішення органів державного контролю за цінами, сума застосованих економічних санкцій стягується у судовому порядку.
Відповідно до пункту 3.6. Інструкції у разі невиконання рішення, повного або часткового відхилення претензії чи залишення її без відповіді орган державного контролю за цінами в 30-денний термін подає позов до суду про примусове стягнення суми економічних санкцій разом з третім примірником рішення.
З огляду на встановлені судом обставини вбачається, що на підставі акту проведеної перевірки № 504 від 20 серпня 2009 року позивачем було складено рішення про застосування економічних санкцій № 232 від 25 серпня 2009 року. Зазначене рішення було направлено на адресу відповідача та було ним отримано. Вказане рішення оскаржене в судовому порядку та залишено чинним. Після отримання рішення відповідачем не було сплачено суму нарахованих економічних санкцій. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача несплаченої суми економічних санкцій, застосованих рішенням № 232 від 25 серпня 2009 року в сумі 279907,50 грн. та наявність підстав для їх задоволення.
Суд дійшов висновку про правомірність задоволення заяви про перегляд постанови Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року по № 2а-16197/09/0570, за нововиявленими обставинами.
З огляду на зазначене та керуючись статями 13, 14, Закону України «Про ціни та ціноутворення», пунктами 1, 5, 6, Положення про державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1819 від 13 грудня 2000 року, положеннями 1.3-.1.7, 3.1.- 3.7. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України N 298/519 від 03 грудня 2001 року, ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій про перегляд постанови Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року по справі № 2а-16197/09/0570 за нововиявленими обставинами - задовольнити.
Скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року по справі № 2а-16197/09/0570.
Стягнути з державного підприємства «Маріупольський торгівельний порт» суму застосованих економічних санкцій у розмірі 279907,50 грн. (двісті сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сім гривень 50 коп.) на д/р № 31118106700051 УДК м. Маріуполя Донецької області, одержувач - ГУДКУ в Донецькій області, код ЄДРПОУ 34686694, банк одержувача - ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код надходжень за бюджетною класифікацією - 21081100.
Повний текст постанови виготовлено, підписано та проголошено в присутності представників позивача та відповідача 23 червня 2011 року.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голубова Л.Б.