Україна
20 червня 2011 р. справа № 2а/0570/8338/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12:15
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Єфіменко О.В.
при секретарі Тютюннику М.О.
з участю представника позивача Самаріної О.М.,
з участю представника відповідача Числової В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні суду адміністративну справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харцизьку Донецької області до відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харцизьку Донецької області (далі - відділення Фонду) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом щодо визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції по виконанню постанови начальника відділення № 12/705 від 25 лютого 2005 року та зобов'язання державну виконавчу служби Харцизького міського управління юстиції прийняти належні заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», та стягнути з ОСОБА_3 штраф в розмірі 136,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції (далі - відділ ДВС) знаходиться постанова начальника відділення Фонду № 12/705 від 25.02.2005 про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 2 липня 2009 року по справі № 2а-7865/09/0570 вже було визнано бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язано виконати постанову начальника відділення Фонду №12/705 від 25 лютого 2005 року про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00грн., однак з 2 липня 2009 року та до теперішнього часу залишається не виконаною, що є порушенням прав позивача. Тому просить визнати бездіяльність державного виконавця відділу ДВС по виконанню постанови від 25 лютого 2005 року № 12/705 неправомірною та прийняти належні заходи і стягнути з ОСОБА_3 штраф у розмірі 136,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила задовольнити позов.
Відповідач проти позову заперечував, зазначав, що після надходження постанови про відкриття виконавчого провадження, виданої підрозділом примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області (далі - підрозділ ДВС ГУЮ у Донецькій області) про зобов'язання відділу ДВС прийняти належні заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606), по стягненню з ОСОБА_3 штрафу в розмірі 136,00 грн. на користь відділення Фонду, державним виконавцем виконані всі належні дії, передбачені Законом № 606: 23 жовтня 2009 року зроблено вихід за адресою, вказаною у виконавчому документі, та постановою від тієї ж дати було повернуто виконавчий документ позивачу у відповідності до п. 5 ст.40, ст. 76 Закону №606. Тому відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
13 листопада 2007 року державним виконавцем відділу ДВС відкрите виконавче провадження щодо примусового виконання постанови відділення Фонду № 12/705, виданого 25 лютого 2005 року, про стягнення з ОСОБА_3 адміністративного стягнення в розмірі 136,00 грн.
У зв'язку з невиконанням державним виконавцем заходів примусового виконання рішень позивач звернувся до Донецького адміністративного окружного суду з адміністративним позов до відділу ДВС про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії. За результатом розгляду даної справи було винесено постанову про задоволення позову в повному обсязі. Судове рішення набрало законної сили 17 липня 2009 року.
Судом встановлено, що 7 жовтня 2009 року державним виконавцем підрозділу ДВС ГУЮ у Донецькій області відкрите виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого 20 липня 2009 року Донецьким окружним адміністративним судом, про зобов'язання відділу ДВС прийняти належні заходи, передбачені Законом № 606 по стягненню з ОСОБА_3 штрафу в розмірі 136,00 грн. на користь відділення Фонду, та направлено до відділу ДВС.
23 жовтня 2009 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції ОСОБА_4 було здійснено вихід за адресою реєстрації боржника ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) та встановлено, що ОСОБА_3 за адресою не мешкає понад 5 років, його місце знаходження встановити неможливо, про що складено акт державного виконавця від 23 жовтня 2009 року. На цій підставі державним виконавцем відділу ДВС того ж дня було винесено постанову про повернення виконавчого документа на підставі п.5 ст. 40, 76 Закону № 606, оскільки неможливо з'ясувати місце проживання боржника. Вищенаведену постанову 26 жовтня 2010 року було повернуто до відділення Фонду із супровідним листом простою кореспонденцією, що підтверджується витягом з журналу обліку вихідної кореспонденції відділу ДВС за порядковим номером 49229.
На запит відділення Фонду від 17 червня 2010 року відділом ДВС 16 липня 2010 року було надано інформацію про хід виконання виконавчих документів, по яким стягувачем є відділення Фонду. У ньому було зазначено про повернення виконавчого документа щодо стягнення з ОСОБА_3 штрафу в розмірі 136,00 грн. відділенню Фонда. Вказаний лист № 3573/04-36/2 направлено простою кореспонденцією, що підтверджується витягом з журналу обліку вихідної кореспонденції відділу ДВС за порядковим номером 3573.
20 квітня 2011 року позивач в порядку ст. 82 Закону № 606 звернувся до начальника відділу ДВС із скаргою № 01-1151/05, у якій зазначив, що після винесення рішення Донецьким окружним адміністративним судом, постанова начальника відділення Фонду № 12/707 від 25 лютого 2005 року залишається невиконаною. Скаргу було розглянуто та за результатами розгляду винесено постанову про відмову у задоволенні скарги в зв'язку з тим, що зазначене виконавче провадження завершено на підставі п. 5 ст. 40 Закону № 606 та виконавчий документ повернуто стягувачу, копію якої було відправлено заявнику із супровідним листом простою кореспонденцією. Постанова про відмову у задоволенні скарги отримана відділом Фонду, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції № 640 від 11 травня 2011 року.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.1 Закону №606 «Про виконавче провадження», виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 6 Закону № 606 передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 24 Закону № 606 (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) та п. п. 3.6.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 (далі - Інструкція) державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
За приписами статті 5 Закону № 606, основним завданням відділу є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Згідно з статтею 11 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. У процесі здійснення виконавчого провадження державний виконавець має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Заходами примусового виконання рішень відповідно до статті 32 Закону № 606 є: звернення стягнення на майно боржника; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем вживалися належні заходи відповідно до норм чинного законодавства щодо виконання виконавчого листа, виданого 20 липня 2009 року Донецьким окружним адміністративним судом, отже, підстав визнавати протиправною бездіяльність державного виконавця відділу ДВС немає, оскільки судом не встановлено сам факт бездіяльності державного виконавця відділу ДВС.
За приписами пп.5 п. 1 ст. 40 Закону № 606 виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у частині першій статті 42 цього Закону), а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника.
У ч. 1 ст. 42 Закону № 606 зазначено, що разі відсутності відомостей про місце проживання або перебування чи місцезнаходження боржника за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'ю або у зв'язку з втратою годувальника, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.
Отже, як вбачається з аналізу вищенаведених норм виконавчий документ щодо стягнення з ОСОБА_3 штрафу в розмірі 136,00 грн. було правомірно повернуто позивачу, оскільки неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника а обов'язку щодо подання про винесення ухвали про розшук боржника у таких випадках на державного виконавця законодавцем не покладено.
Відповідно до п. 4, 5 Закону № 606 про повернення виконавчого документа і авансового внеску стягувачеві державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.
Повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2 - 6 частини першої ст. 40 Закону № 606, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.
У п. 3 ст. 76 цього Закону зазначено, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.
Таким чином, позовна вимога відділення Фонду до відділу ДВС щодо зобов'язання відділу ДВС прийняти заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», щодо стягнення з ОСОБА_3 штрафу в розмірі 136,00 грн., не може бути задоволена у зв'язку тим, що виконавче провадження завершено та постанову № 12/705 від 25.02.2005 повернуто стягувачу. Повторно виконавчий документ не був пред'явлений для виконання відповідачу.
З огляду на зазначене, позовні вимоги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харцизьку Донецької області до відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції про визнання бездіяльності державного виконавця відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції по виконанню постанови начальника відділення № 12/705 від 25 лютого 2005 року незаконною та зобов'язання відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції прийняти заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», щодо стягнення з ОСОБА_3 штрафу в розмірі 136,00 грн. є необґрунтованими та відсутні підстави для задоволення позову.
Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харцизьку Донецької області до відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 20 червня 2011 року.
Повний текст постанови виготовлено 24 червня 2011 року.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя Єфіменко О.В.