Справа № 2-1597/11
18 січня 2011 року с. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого -судді Ваб'ї А.І.
при секретарі -Малкіні М.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Державної інспекції з карантину рослин по Харківській області до ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Державної інспекції з карантину рослин по Харківській області про спонукання до здійснення дій,
Позивач -Державна інспекція з карантину рослин по Харківській області звернулася до суду з позовом в якому просила постановити рішення, яким визнати право власності позивача на 1-кімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1, анулювати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вищевказану квартиру та стягнути судовий збір.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що між позивачем та ОСОБА_1 був укладений Договір від 20.09.1996 року, відповідно до якого Держінспекція з карантину рослин по Харківській області за рахунок власно зароблених коштів придбала для ОСОБА_1 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_1. Купівлю-продаж квартири було здійснено на суму 17337,60 гривень та передано для постійного проживання відповідачу. Крім вартості квартири пунктом 1 Договору від 20.09.1996 року передбачено сплату відповідачем податку з доходів фізичних осіб в розмірі 20% від суми вартості квартири. До цього часу податок з доходів фізичних осіб ОСОБА_1 не сплачено.
Позивачем була подана заява про зміну предмету позову, в якій позивач просить визнати недійсним пункт 1 Договору від 20.09.1996 року, укладеного між Держінспекцією з карантину рослин по Харківській області та ОСОБА_1 в частині встановлення розміру прибуткового податку -20%, та стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 4772,67 грн.
Після зміни предмету позову позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно п. 1 Договору від 20 вересня 1996 року, укладеного між позивачем та відповідачем, квартира АДРЕСА_1 вартість квартири була сплачена Держінспекцією з карантину рослин по Харківській області та передана в безоплатно у власність ОСОБА_1 У відповідності до ст.ст. 7,8,9 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 „Про прибутковий податок з громадян” (надалі - Декрет), ОСОБА_1 повинна була сплатити податок з доходів громадян в розмірі 20%. Вказана сума була нарахована в порушення ст. 7 Декрет, оскільки повинна була нараховуватися за встановленою шкалою. Також позивач посилається на те, що сума в розмірі 20% від вартості квартири, сплачена Держінспекцією в якості податку з доходів фізичних осіб, здійснена в порушення ч.5 ст. 10 Декрету, яка забороняє сплату вказаного податку за рахунок коштів підприємств, установ, організацій.
Після проведення перерахунку установою позивача з заробітної плати відповідача щомісячно утримувалась сума в рахунок погашення цієї заборгованості. На момент подачі позову сума заборгованості складає 4772 грн. 67 коп., які позивач просить стягнути з ОСОБА_1
Відповідач -ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просить суд постановити рішення, яким відмовити позивачу за первісним позовом у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зобов'язати Держінспекцію з карантину рослин по Харківській області скасувати індексацію, нараховану на вартість квартири АДРЕСА_1, зобов'язати Держінспекцію з карантину рослин по Харківській області зняти з балансу квартиру АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача за зустрічним позовом судові витрати.
В обґрунтування поданого зустрічного позову посилається на те, що дійсно перебуває у трудових стосунках з Державною інспекцією з карантину рослин по Харківській області.
20 вересня 1996 року між ОСОБА_1 та Державною інспекцією з карантину рослин по Харківській області був укладений Договір у відповідності до якого інспекція, на підставі п.6 Колективного договору придбала однокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1. Право власності на вказану квартиру відповідач набула відповідно Договору купівлі-продажу № 8528 від 05.09 1996 року, укладеного між АО „МЖК „Інтернаціоналіст” та ОСОБА_1
Згідно Договору від 20.09.1996 р. ОСОБА_1, як набувач права власності на придбану квартиру мала зобов'язання відпрацювати в Державній інспекції з карантину рослин не менше п'яти років. Жодних інших зобов'язань щодо сплати коштів договором не передбачено. Відповідно до ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та згідно до ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Після виявлення невідповідності нормативним вимогам розрахунку щодо сплати податку на прибуток у розмірі 20% від вартості квартири, ОСОБА_1 добровільно протягом п'яти років вносила гроші на рахунок інспекція для погашення вищенаведеної суми. Відповідач за зустрічним позовом не може надати суду документів, на підтвердження розміру заборгованості у зв'язку з тим, що вони не збереглися за давниною. Тобто належних доказів в обґрунтування заявленої до стягнення суми суду не надано.
Оскільки умовами Договору від 20.09.1996 року не передбачено строк виплати цієї заборгованості та не встановлено ніякого іншого строку дії цього договору крім обов'язку відпрацювати п'ять років, то дія договору припинилася 20 вересня 2001 року як те передбачено ст. 631 ЦК України, а саме строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.
Ст. 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки. ОСОБА_1 продовжує працювати в інспекції. Та з 20.09.2001 року позивач до суду з приводу стягнення цієї заборгованості не звертався. На підставі вищенаведеного позивач за зустрічним позовом вважає, що відповідач за зустрічним позовом втратив право на стягнення суми заборгованості з несплаченого прибуткового податку у зв'язку з витоком строку позовної давності. Відповідно ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. До того ж позивач не просить суд поновити строк позовної давності та не навів доказів поважності причин пропущення вказаного процесуального строку тому вважає позовні вимоги за первісним позовом безпідставними, просить відмовити в задоволенні первісного позову, та задовольнити зустрічний позов.
Суд, вислухавши пояснення представника ОСОБА_1, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до Договору купівлі-продажу, укладеного 05 вересня 1996 року між АО „МЖК „Інтернаціоналіст” та ОСОБА_1, остання набула право власності на однокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1.
20 вересня 1996 року між Державною інспекцією з карантину рослин по Харківській області та ОСОБА_1 був укладений договір, відповідно до якого, на підставі п.6 Колективного договору, установа придбала за безготівковим розрахунком однокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1, вартістю 17337,60 гривень, в тому числі прибуткового податку в розмірі 20% від вартості квартири, та передає її для постійного проживання ОСОБА_1 з оформленням усіх належних документів. ОСОБА_1 зобов'язується відпрацювати в інспекції не менш ніж п'ять років. Відповідно п.3 Договору від 20.09.1996 року у разі звільнення з роботи без поважних причин, ОСОБА_1 зобов'язується сплатити вартість придбаного житла у відсотковому співвідношенні до відпрацьованого часу, а згідно п. 4 цього договору, у разі звільнення за порушення трудової дисципліни, за згоди профспілкового комітету, сплачує повну вартість квартири, незалежно від відпрацьованого часу або квартира повертається організації.
На момент укладання Договору від 20.09.1996 року по теперішній час ОСОБА_1 працює у Державній інспекції з карантину рослин.
Позивач за первісним позовом не надав суду документів на підтвердження правомірності стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості, яка стягувалась в рахунок погашення 20% від вартості квартири як податок з прибутку фізичних осіб. Позивачем також не надано письмових доказів на підтвердження сплаченої суми боржником та обґрунтування нарахованої суми в розмірі 4772,67 грн.
Відповідно ч. 1. ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статею 60 ЦПК України(ч. 3 та 4) передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином суд вважає, що позивач за первісним позовом не навів доказів в обґрунтування суми заборгованості, яку вимагає стягнути з відповідача.
Крім того, вимоги Державної інспекції з карантину рослин по Харківській області протирічать умовам укладеного договору та нарахування суми індексації є незаконним.
Згідно ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець, зобов'язаний сплатити за товар ціну, яка встановлена в договорі купівлі-продажу. Вартість квартири складала за договором 17337,60 гривень. Ця сума була сплачена Державно інспекцією з карантину рослин по Харківській області по безготівковому розрахунку та квартира безоплатно передана ОСОБА_1 для проживання. Умовою виконання зобов'язань договору від 20 вересня 1996 року з боку ОСОБА_1 було відпрацювати п'ять років, будь-яких інших фінансових зобов'язань договір не містить. То б то зобов'язання за договором виконано належним чином. Цим підтверджується той факт, що індексація вартості квартири здійснена відповідачем (позивачем за первісним позовом) незаконно.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки Державна інспекція з карантину рослин не набувала права власності на квартиру АДРЕСА_1, то і не існує законних підстав її перебування на балансі установи відповідача (позивача за первісним позовом).
Ст. 257 ЦК України (ст. 71 ЦК УРСР в редакції 1960 року, який діяв на момент виникнення правовідносин) встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки. Строк дії договору припинився 20.09.2001 року та позивач за первісним позовом до суду з приводу стягнення цієї заборгованості не звертався.
Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. До того ж позивач не просить суд поновити строк позовної давності та не навів доказів поважності причин пропущення вказаного процесуального строку.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні первісного позову Державної інспекції з карантину рослин по Харківській області до ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 1 Договору від 20.09.1996 року та стягнення заборгованості з несплаченого прибутку податку з громадян, та задовольняє зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Державної інспекції з карантину рослин по Харківській області про спонукання до здійснення дій.
Керуючись ст.ст. 10,11,60, 88, 212, 214-215,218 ЦПК України, ст. 257,631, 267, 599, 691 Цивільного кодексу України, ст. 71 ЦК УРСР ( в редакції 1960 р.), суд-
В задоволенні позову Державної інспекції з крантину рослин по Харківській області до ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 1 Договору від 20.09.1996 року та стягнення заборгованості з несплаченого прибутку податку з громадян -відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до Державної інспекції з карантину рослин по Харківській області про спонукання до здійснення дій -задовольнити.
Зобов'язати Державну інспекцію з карантину рослин по Харківській області скасувати індексацію вартості квартири АДРЕСА_1 в сумі 28 321 грн.
Зобов'язати Державну інспекцію з карантину рослин по Харківській області зняти з балансу однокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1.
Стягнути з Державної інспекції з карантину рослин по Харківській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору 8,50 грн., суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -30,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області на протязі десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення
Суддя Ваб'я А.І.