Справа № 2-318 2009 р.
Іменем України
10 серпня 2009 р. м.Донецьк
Калінінський районний суд міста Донецька в складі: головуючого - судді Домарєва О.В., при секретарі Луценко А.Г.
за участю позивача: ОСОБА_1, представника позивача: ОСОБА_2, представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан-Тюнин» «Про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди», -
У січні 2009 року позивач звернувся до суду із позовом, уточнивши який, просив поновити його на роботі на посаді головного редактора журналів «ОСОБА_4 UA» та «Восточний експрес № 37», а також стягнути моральну шкоду -5000 грн.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та суду пояснив, що з 01.02.2006 року він працював у відповідача на посаді головного редактора. До його посадових обов'язків була віднесена підготовка текстів та ілюстрацій матеріалів до журналів «ОСОБА_4 UA» та «Восточний експрес № 37», контроль передпечатної підготовки, коректура, верстка, здача видавництва у топографію. Наказом відповідача від 18.11.2008 року його було звільнено на підставі п. З ст. 40 КЗпП України. Вважає його звільнення порушенням трудового законодавства, оскільки 30.10.2008 року він звертався до керівництва відповідача із заявою про надання йому неоплачуваної відпустки з 30.10.2008 року по 14.11.2008 року з послідуючим звільненням. 15.11.2008 року він звернувся до відповідача з вимогою видати трудову книжку, але директором йому було запропоновано написати ще заяву про звільнення за власним бажанням, на що він погодився. Разом з тим, 18.11.2008 року йому стало відомо про те, що його звільнили за систематичне невиконання своїх службових обов'язків. Повністю заперечував у зв'язку з безпідставністю, звинувачення відповідача відносно зриву з його вини виходу журналів «Восточний експрес№37» у вересні та «Авто.иа» у липні та листопаді 2008 р, на підставі чого був виданий наказ про звільнення. Просив поновити його на посаді редактора журналів «ОСОБА_4 UA» та «Восточний експрес № 37». Крім того, позивач стверджував, що незаконними діями відповідача йому була заподіяна моральна шкода, в зв'язку з тим, що без належного оформлення трудової книжки він не мав змоги влаштуватись на роботу, що відповідає його кваліфікації та що призвело до порушення спокою, порушило його нормальний уклад життя, він не міг належним чином утримувати свою неповнолітню дитину. В зв'язку з чим просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та надала аналогічні пояснення.
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що позивач з 01.02.2006 року працював на посаді головного редактора. Згідно наказу № 29/07-08/1 від 20.09.2008 року позивачу була оголошена догана за зрив строків виходу журналу «Авто.иа» в липні 2008 року. 26.09.2008 року була складена докладна записка про те, що з вини головного редактора ОСОБА_1 був зірваний вихід журналу «Восточний експрес № 37» у вересні 2009 року, на підставі якої був виданий наказ № 28/09-08/1 від 29.09.2008 року про оголошення позивачу догани за зрив строків виходу журналу. 17.11.2008 року на його ім'я була надана докладна записка, що з вини позивача у листопаді 2008 року був зірваний вихід журналу «Авто.иа». 18.11.2008 року на підставі зазначених наказів був виданий наказ № 24/к від 18.11.2008 року про звільнення позивача з займаної посади відповідно до п. З ст. 40 КЗпП України, тобто за систематичне невиконання своїх посадових обов'язків. Дійсно, позивач 30.10.2008 року звертався із заявою про надання йому неоплачуваної відпустки з 30.10.2008 року по 14.11.2008 року з послідуючим звільненням, оскільки позивачем не була надана окрема заява про звільнення за власним бажанням, тому позивачу була надана тільки відпустка. 14.11.2008 року позивач звернувся із заявою про звільнення за власним бажанням, відповідно до діючого законодавства йому був встановлений 2 тижневий термін для відпрацювання. В зв'язку із систематичним невиконанням своїх посадових обов'язків, було прийнято рішення про звільнення позивача відповідно до п. З ст. 40 КЗпП України. Також наполягав, що оскільки відповідачем ніяких противоправних рішень про звільнення стосовно позивача не приймалось - у останнього, на його думку, відсутні підстави для вимоги відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та надала аналогічні пояснення.
Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та надані документи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом відповідача №01/к від 01.02.2006 року позивач був прийнятий на роботу на посаду головного редактора видання «Auto.ua» з 01.02.2006 року з тримісячним виправним строком з окладом згідно штатного розпису.
Наказом відповідача від 3.01.2008 р. було внесено зміни до штатного розпису і посада позивача була визначена, як «головний редактор».
Наказом відповідача № 29/07-08/1 від 29.07.2008 року за халатне ставлення до своїх службових стосунків позивачу була оголошена догана в зв'язку з несвоєчасною підготовкою матеріалів журналу «Auto.ua» в липні 2008 року та зривом виходу зазначеного видання.
Згідно вимог ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного, стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Як встановлено судом письмові пояснення від позивача відповідачем отримані не були та з зазначеним наказом позивач не був ознайомлений.
Наказом відповідача від 29.09.2008 р. № 28/09-08/1 за халатне ставлення до своїх службових обов'язків позивачу була оголошена догана, в зв'язку з несвоєчасною підготовкою матеріалів журналу «Восточний експрес № 37» у вересні 2009 року.
Зазначений наказ був зареєстрований у книзі наказів відповідача 28.09.2008 p., тобто за день до його прийняття.
30.10.2008 року позивач звернувся з заявою, якою просив надати йому неоплачувану відпустку з 30.10.2008 року по 14.11.2008 року з послідуючим звільненням. Відповідачем було надано позивачу відпустку за власний рахунок з 30.10.2008 року по 14.11.2008 року, що підтверджується наказом № 30/10-08/01 від 30.10.2008 року.
14.11.2008 року позивач звернувся до відповідача з заявою про звільнення за власним бажанням з 14.11.2008 року.
Згідно докладної від 17.11.2008 р. відповідач до 05.11.2008 року не підготував матеріали журналу «Авто.иа» для розміщення в електронному вигляді на сайті, про що був складений акт.
Наказом відповідача № 24/к від 18.11.2008 року позивача було звільнено з займаної посади за ст. 40 п. З КЗпП України (за систематичне невиконання посадових обов'язків) з 18.11.2008 року. Підстави: акт від 17.11.2008 року, наказ № 29/07-08/1, наказ № 28/09-08/1.
Відповідно вимог п. З ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Відповідно до керівних роз'яснень Пленуму Верховну Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 №9-стягнення за порушення трудової дисципліни є правомірним та обґрунтованим лише за наявності та у тісному взаємозв'язку наведених нижче складових, а саме конкретний прояв порушення, що стало приводом до звільнення, за умови наявності підстав передбачених статтями 40, 41 Кодексу, з додержанням власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 147-1, 148, 149 Кодексу правил і порядку застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, у разі не спливу встановлених для цього строків та з врахуванням ступені тяжкості вчиненого проступку і заподіяної шкоди, обставин, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
У судовому засіданні позивач та його представник повністю заперечували, як безпідставні, звинувачення відповідача відносно зриву з вини позивача виходу журналів «Восточний експрес№37» у вересні та «Авто.иа» у липні та листопаді 2008 р, на підставі чого був виданий наказ про звільнення.
На обґрунтування зазначених заперечень стороною позивача надані довідки ТОВ «СЕЕМ» та ТОВ ВКП «Арт-Прес», згідно яких випадків зриву з вини позивача виходу журналів «Восточний експрес№37» у вересні та «Авто.иа». у липні та листопаді 2008 р не зафіксовані, при цьому графік надання зазначених матеріалів не затверджувався та його строки ніякими договорами не узгоджувались.
Зазначені докази стороною відповідача у судовому засіданні не спростовані.
Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про те, що у судовому засіданні стороною відповідача не надано об'єктивних доказів систематичного невиконання позивачем своїх посадових обов'язків, а тому передбачені законом підстави для звільнення позивача з наведених мотивів у відповідача на день прийняття рішення про звільнення були відсутні.
При цьому суд не приймає до уваги посилання сторони відповідача на наявність зазначених вище дисциплінарних стягнень відносно позивача, оскільки зазначені заходи дисциплінарного впливу були застосовані безпідставно та з порушенням встановленого Законом порядку, регулюючого їх застосування.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України - у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Таким чином, суд вважає необхідним задовольнити позов в цій частині та прийняти рішення про поновлення позивача у займаній посаді, як незаконно звільненого за наведених обставин.
Від позовних вимог в частині стягнення грошових коштів у зв'язку з незаконним звільненням позивач у судовому засіданні відмовився і відмова була прийнята судом у встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог ст.237-1 КЗпП України - відшкодування власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи конкретні обставини справи, в тому числі знаходження на утриманні позивача на день звільнення неповнолітньої дитини, порушення його законних прав, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, суд приходить до висновку про те, що незаконне звільнення відповідачем позивача привело до моральнпх страждань та заподіяння йому моральної шкоди з вини відповідача.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди у розмірі 2500 грн., з частковим задоволенням позовних вимог в цій частині.
А в цілому позовні вимоги задовольняються судом частково. На підставі вимог ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати: держмито - 8 грн.50 коп. та витрати на інформаційне забезпечення судового процесу - 7 грн. 50 коп., всього 16 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 40, 47, 149, 235, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 61, 213-215, 216, 218, 203, 223, 367 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан-Тюнин» «Про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди» задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на посаді головного редактора Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан-Тюнин».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 - Тюнинг» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2500 грн.
В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 - Тюнинг» на користь держави судові витрати- 16 грн.
Заяву про апеляційне оскарження рішення Калінінського районного суду міста Донецька може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.