30 червня 2011 р. Справа № 2а/0470/6437/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.,
при секретарі Литвин Ю.Ю.,
за участю
представника позивача - ОСОБА_1,
представників відповідача -Комбарова О.Ю., Акимова Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом громадянки ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про скасування рішення та вимоги, -
Позивач, ОСОБА_4, звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.08.10 за №0007591701/0 та від 20.10.10 за №0007591701/1, та податкової вимоги від 10.01.11 №1/2. В судовому засідання позивач позовні вимоги підтримала та зазначила в їх обґрунтування, що вона не отримувала дохід за договором купівлі-продажу автомобіля, оскільки є покупцем транспортного засобу, а не продавцем, отже не можу бути, в даному випадку, платником податку в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Крім того, транспортний засіб не відноситься до об'єктів нерухомості, а тому вимоги щодо визначення доходу від його продажу, виходячи з ціни, зазначеної в договорі, але не нижче його оціночної вартості, не є обов'язковими. Також позивачем зазначено, що продавець автомобіля не є її працедавцем, відповідно положення пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону на неї не розповсюджуються. Враховуючи наведене висновки акту перевірки є хибними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимога є незаконними та підлягають скасуванню. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача, Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі (далі - відповідач, ДПІ), в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечував, мотивуючи свою незгоду тим, що перевіркою позивача був встановлений факт придбання нею автомобіля за ціною меншою за ціну, визначену в звіті про оцінку транспортного засобу, податковим органом обґрунтовано й правомірно встановлені порушення, які зафіксовані в акті перевірки та прийняті спірні податкові повідомлення-рішення та податкова вимога.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, здійснивши аналіз норм матеріального права, яким врегульовані спірні правовідносини, суд при прийняті постанови виходить з наступних підстав та мотивів.
13 липня 2010 року фахівцями ДПІ у Бабушкінському районі проведена документальна невиїзна перевірка фізичної особи гр.ОСОБА_4 з питання дотримання Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №889). Період перевірки - з 01.01.09 по 31.12.09. За результатами перевірки складено акт від 13.07.11 №688/17-212/2757220429, з якого вбачається, що в ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем ст.67 Конституції України, п.19.1 ст.19, п.17.2 ст.17 з урахуванням пп. «ж» п.1.3 ст.1, пп.4.2.6, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.8.2 ст.8 Закону №889. На підставі даного акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.08.10 № 0007591701/0 про сплату податкового зобов'язання з податку доходів фізичних осіб в сумі 26 930 грн.
Позивач скористався правом апеляційного оскарження даного податкового повідомлення-рішення до ДПІ відповідно до вимог пп.5.2.2 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2181). Рішенням ДПІ від 20.10.10 №46212/10/17-234 первинну скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 11.08.10 - без змін. З метою доведення нових строків сплати визначених податкових зобов'язань ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.10 №0007591701/1, на яке позивачем подана повторна скарга до ДПА у Дніпропетровській області. Рішенням ДПА області від 10.12.10 №34717/10/25-008 повторна скарга позивача залишена без задоволення, проте зазначено, що податковій інспекції потрібно було здійснити донарахування податку з доходів фізичних осіб згідно з вимогами п.12.1 ст.12 Закону №889, а не відповідно до вимог абз. «е» пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону №889. Оскільки дане порушення не вплинуло на розмір донарахованого податку, сума визначеного податкового зобов'язання залишена без змін. Рішення за результатами розгляду повторної скарги було відправлено ДПА області на адресу позивача рекомендованим листом та вручено її особисто 24.12.10, про що свідчить копія повідомлення по вручення, долучена до матеріалів справи відповідачем, яка спростовує доводи позивача, наведені у позові, про те, що вона жодного рішення за результатами її повторної скарги не отримувала. З метою доведення до позивача нових строків сплати податкового зобов'язання ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 17.12.10 №0007591701/2, яке направлено на адресу позивача 17.12.10 та вручено їй особисто 24.12.10, про що свідчить долучена до матеріалів справи відповідачем копія повідомлення про вручення.
У зв'язку з несплатою позивачем у строки, визначені Законом №2181, зазначених в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях сум податкових зобов'язань, вони набули статусу узгоджених грошових зобов'язань. Керуючись ст.59 Податкового кодексу України відповідачем на адресу позивача направлена податкова вимога від 10.01.11 №1/2.
Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням та податкової вимоги та вирішуючи питання щодо їх обґрунтованості, суд виходить з наступного.
Як підтверджено матеріалами справи, позивач на підставі угоди купівлі-продажу транспортного засобу від 02.04.09 №014484, оформленої на товарній біржі «Альянс» в м.Дніпропетровськ, придбала у громадянки ОСОБА_5 автомобіль «Фольксваген Пассат» вартістю 100 грн., з яких сплачений податок у розмірі 15 грн. Зазначений факт не оспорюється сторонами.
Враховуючи дані незалежної експертної оцінки автомобіля, відповідно до яких ринкова вартість автомобіля марки «Фольксваген Пассат» складає 179 633.30 грн., податкова інспекція віднесла позитивне значення різниці між ціною експертної оцінки автомобіля та сумою, вказаною в біржовій угоді, до об'єкта оподаткування позивачем податком з доходів фізичних осіб на підставі «е» пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону №889. Позитивне значення дорівнює 179 533,30 грн. (179 633,30 грн. - 100 грн.), відповідно податок з доходів фізичних осіб, який, на думку ДПІ, мав бути сплачений позивачем, дорівнює 26 930 грн.
Експертна оцінка транспортного засобу здійснена відповідачем з урахуванням положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.03 №142/5/2092 (далі - Методика оцінки), Правил дорожньої реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів,напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою КМУ від 07.09.98 №1388 (далі - Правила), Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом ГДПІ України від 22.04.93 №15 (далі - Інструкція).
Суд не погоджується із висновками ДПІ та нарахованими позивачу податковими зобов'язаннями.
Так, п.1.18 ст.1 Закону №889 визначено, що рухоме майно - це майно відмінне від нерухомого. Таким чином, автотранспортний засіб «Фольксваген Пассат» є рухомим майном.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону №889 під терміном «дохід» фізичної особи слід розуміти суму будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп.4.2.16 п.4.2 ст. 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Згідно з п.1.3 ст. 1 Закону №889 дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України (пп. «ж»).
Як зазначено вище позивач здійснив через біржу купівлю автомобіля на підставі біржового договору (а.с.19). Зазначеним контрактом встановлена договірна ціна, яка дорівнює 100 (сто) грн.
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Положенням ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Положеннями ст.17 Закону №889 визначаються особи, відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету. Так, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи) (п.17.1). Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент (зокрема, фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам); б) для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів; в) для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, - такий платник податку.
Аналізуючи наведені норми та обставини справи, суд доходить до висновку, що при здійсненні біржової операції по купівлі - продажу рухомого майна одна із сторін угоди (покупець) отримує право власності на придбане рухоме майно, інша сторона угоди (продавець) отримує дохід від такого продажу лише з моменту реєстрації угоди на біржі, таким чином платником податку з доходів фізичних осіб є саме продавці товару. У спірних правовідносинах за біржовою угодою від 02.04.09 №014484 позивач - як покупець отримала право власності на автомобіль, а гр.ОСОБА_5 - як продавець отримала від продажу рухомого майна дохід, який зазначений у договорі, у розмірі 100 грн., отже саме продавець є особою, на якого розповсюджуються положення п.8.2 ст.8 Закону №889, які визначають порядок оподаткування доходів, нарахованих платнику податку особою, яка не є податковим агентом, та особою, яка повинна сплачувати податок з доходів фізичних осіб.
Положеннями п.12.1 ст.12 Закону №889 встановлюється, що дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою п.7.1 ст.7 цього Закону. Згідно з п. 7.1 ст. 7 Закону №889 ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у п.7.2-7.4 цієї статті. Відповідачем не заперечується факт сплати з отриманого продавцем доходу у розмірі 100 грн. податку з доходів фізичних осіб у розмірі 15 грн., що відповідає вимогам зазначених положень Закону. Доводи позивача з приводу того, що платником податку в даному випадку є продавець є слушними та обґрунтованими. Викладене спростовує висновки відповідача щодо порушення позивачем п.17.2 ст.17, пп. «ж» п.1.3 ст.1, пп.4.2.6 п.4.2 ст.4, п.8.2 ст.8 Закону №889.
Щодо посилання у висновках акту перевірки на порушення позивачем пп. «е» пп. 4.2.9 п.4 ст.4 Закону №889, а також застосування Методики оцінки суд зазначає наступне. Відповідно до положень зазначеної норми Закону №889 «до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки). Якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4 статті 3 цього Закону. Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням». По-перше, позивачем отриманий товар не від працедавця та не безоплатно. По-друге, вимога щодо врахування при визначені доходу від продажу майна оціночної вартості такого майна стосується, за положеннями Закону №889, виключно продажу нерухомого майна, до якого, як вже було зазначено вище, транспортні засоби не відносяться. Таку вимогу законодавець навів у пп.11.1.3. п.11.1 ст.11 Закону.
Отже, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що при продажу автомобіля, коли одночасно мається дві оцінки (зазначена в біржовій угоді та експертна оцінка) для визначення об'єкту оподаткування приймається звичайна ціна такого автомобіля визначена експертом, оскільки такі посилання є необґрунтованими та не стосуються отримання доходу позивача в розумінні Закону №889. Норми, яка б передбачала нарахування податку покупцю на суму експертної оцінки вартості рухомого товару, при не отриманні коштів чи доходу в іншому вигляді таким покупцем, закон взагалі не містить.
Крім того, як вбачається зі змісту Методики оцінки, її вимоги є обов'язковими під час проведення товарознавчих досліджень судовими експертами, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки ДТЗ у випадках, передбачених законодавством України або угодами суб'єктів цивільно-правових відносин. За наведеними обставинами справи та положеннями закону застосування Методики оцінки відповідачем є безпідставним.
Судом враховано, що ДПА області при розгляді повторної скарги позивача зазначено про правильність донарахування податку з доходів фізичних осіб згідно з вимогами п.12.1 ст.12 Закону №889, а не з вимогами пп. «е» пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону. Між тим суд зазначає, що визначення контролюючим органу позивачу п.12.1 ст.12 в якості порушення також є неправомірним та необґрунтованим, оскільки правила цієї норми визначають порядок оподаткування доходу платника податку від продажу рухомого майна, а позивач продаж майна не здійснювала та відповідний дохід не отримувала, отже правила цієї норми не могли бути нею порушені. Викладене спростовує висновки відповідача щодо порушення позивачем пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.12.1 ст.12 Закону №889.
Щодо неподання відповідачем річної декларації за 2009р. та невключення до складу загально річного оподатковуваного доходу суми доходу у вигляді позитивного значення різниці між оціночною вартістю автомобіля та його договірною вартістю у розмірі 179 533, 30 грн. суд вказує наступне.
Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації визначений ст.18 Закону №889: річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) подається платником податку, який: а) зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Закону або інших законів; б) має право подати таку декларацію для отримання податкового кредиту. Для цілей цього Закону обов'язок платника податку з подання декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів, зобов'язаних подавати звітність з цього податку у встановленому порядку (п.18.1,18.2 ст.18 Закону). Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку, передбачено ст.164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Податковим органом доказів притягнення позивача за неподання річної декларації за 2009 р. до суду не надано, факти, які обумовлюють обов'язковість подання платником річної декларації, не наведені та не встановлені в ході судового розгляду справи.
Крім того, висновки про отримання позивачем доходу у вигляді позитивної різниці між оціночною вартістю автомобіля та його договірною вартістю вважаються судом необґрунтованими та неправомірними з підстав, наведених вище. Викладене спростовує висновки відповідача щодо порушення позивачем пп.19.1 ст.19 Закону №889.
Відповідно до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Стаття 2 КАС України встановлює, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди серед іншого перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин справи. При розгляді даної справи судом встановлено, що оскаржувані рішення прийнятті без належного обґрунтування та не на підставах, передбачених чинним законодавством України. Відповідачем не доведено отримання позивачем доходу в сумі 179 533,30 грн., а тому нарахування з цієї суми податку не може вважатись обґрунтованим. За викладених обставин податкові повідомлення-рішення від 11.08.10 №0007591701/0 та від 20.10.10 №0007591701/1 підлягають скасуванню. Відповідно до ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Отже, задля поново захисту прав та інтересів позивача податкове повідомлення-рішення від 17.12.10 №0007591701/2 також має бути скасовано. Податкова вимога, як така, що містить відомості про факт виникнення незаконно нарахованого грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, що виник внаслідок несплати позивачем грошового зобов'язання, незаконно та безпідставно нарахованого податковим органом, також є противоправною та підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська - задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 11.08.10 №0007591701/0, від 20.10.10 №0007591701/1, та податкову вимогу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 10.01.11 №1/2.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 (податковий номер НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_1 витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) грн. 40коп.
Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 04.07.11
Суддя А.О. Коренев