Справа № 2034/2-2180/11
17 січня 2011 року с.Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Ваб'ї А.І.,
при секретарі Малкіні М.О.
у відкритому судовому засіданні розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Глибоцької сільської ради Харківського району Харківської області, ОСОБА_2, треті особи: Комунальне підприємство «Харківське районне бюро технічної інвентарізації», Перша Харківська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
ОСОБА_1 звернулася до Глибоцької сільської ради Харківського району Харківської області, ОСОБА_2, треті особи: КП «Бюро технічної інвентаризації Харківського району» Перша Харківська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 до порядку спадкування за законом після смерті її батьків.
У судове засідання позивач не з'явилася, надала письмову заяву, у якій свій позов підтримала і просить суд розглянути справу за її відсутності, але у присутності її представника -адвоката Сунцова В.В.
Глибоцька сільська рада Харківського району Харківської області, - отримавши копію позову і будучі належним чином повідомленим про день і час, місце слухання справи, письмово повідомив суду про слухання справи за відсутності її представника, при цьому просив суд ухвалити рішення відповідно до вимог діючого законодавства України.
ОСОБА_2 отримавши копію позову і будучі належним чином повідомленим про день і час, місце слухання даної справи, письмово повідомив суду про слухання справи за його відсутності, визнав позов ОСОБА_1 у повному обсязі.
Третя особа - КП «Бюро технічної інвентаризації Харківського району»будучі належним чином повідомленим про день і час, місце слухання просить суд ухвалити рішення відповідно до вимог діючого законодавства України.
Третя особа - Перша Харківська районна державна нотаріальна контора, в судове засідання не не з'явилась, належним чином повідомленим про день і час, місце слухання справи.
Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у сім'ї ОСОБА_4 і ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, яке видане 05.11.1957р. Мороховецьким с/ЗАГС Липецького району Харківської області.
22 вересня 1979 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 та у зв'язку з цим змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2, котре було видане 22.09.1979 р. Палацом
одруження і новонароджених Жовтневого району міста Харкова.
Батьки ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 13 лютого 1953 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3, котре видане 13.02.1953р. Стрілечанською сільрадою.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 -батько позивачА, помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_4 від 11.07.1994р., яке видане Глибоцькою сільрадою Харківського району Харківської області.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 -мати позивач померла, що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_5 від 19.07.1994р., яке видане Глибоцькою сільрадою Харківського району Харківської області.
Під час шлюбу батьками позивач ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на законно відведеній земельній ділянці був спільно збудований жилий будинок АДРЕСА_1.
Відповідно до змісту довідки Глибоцької сільради за № 162 від 03.02.2010р. дане домоволодіння дійсно зареєстроване у погосподарській книзі під № 12 за 1991-1995 рр., особовий рахунок НОМЕР_6. Головою господарства значиться ОСОБА_4.
Як вбачається із довідки № 1007 від 05.10.2010р. виконавчого комітету Глибоцької сільської ради, наданої суду представником позивача, після смерті своїх батьків позивачка ОСОБА_1 з 1994 року постійно проживає у будинку АДРЕСА_1, фактично вступила у спадщину, так як займалася ремонтом будинку, обробляла присадибну земельну ділянку.
Проте, згідно із довідкою КП “Харківське районне бюро технічної інвентаризації” за № 142 від 07.05.2010р. даний будинок ні за ким не зареєстрований, а його вартість складає 107063 грн. Даний одноповерховий житловий будинок літ. “А-1” відповідно до змісту технічного паспорту складається із наступних приміщнь: трьох житлових кімнат з площею у 10,3, 15,1, 15,9 кв.м, коридора площею 5,8 кв.м, двох кухонь площею 6 та 9,9 кв.м, тамбура площею 6 кв.м. Загальна площа цього будинку становить 69 кв.м, у т.ч. житлова -41,3 кв.м, площа допоміжних приміщень -21,7 кв.м, площа літніх приміщень -6 кв.м.
Будинок з верандою побудований у 1956 році. У 1980 році до будинку прибудовані: тамбур літ. “а1”, ганок літ. “а2”, сарай літ. “в”. Разом з житловим будинком на земельній ділянці також знаходяться: гараж літ. “И”, що побудований у 1960 році; погріб літ. “Б”, що побудований у 1956 році; літня кухня літ. “Ж”, що побудована у 1968 році; сарай літ. “З”, що побудований у 1968 році; каналізаційна яма літ. “Г”, що побудована у 1984 році; вбиральня літ. “Д”, що побудована у 1984 році; сарай літ. “Е”, що побудований у 1985 році; ворота з хвірткою № 1, що побудовані у 1989 році; огорожа № 2, що побудована у 1989 році; огорожа № 3, що побудована у 1993 році; хвіртка № 4, що побудована у 1993 році. У 1984 році цей будинок був газифікований позивачкою, а у 2008 році до будинку нею був проведений водопровід. Житловий будинок і господарські споруди взагалом займають земельну ділянку площею 156 кв.м. Оскільки дана домобудівля споруджувалася батьками позивачки під час перебування їх у зареєстрованому шлюбі, то вона належала їм на праві спільної сумісної власності подружжя на підставі ч.1 ст.22 КзПШС УРСР (ред. 1969 р)., якою передбачалося, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, а кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Однак ця домобудівля не була зареєстрована за ними у передбаченому законом порядку.
Відповідно до ст.524 ЦК УРСР (ред. 1963 р.), спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави. Після смерті батьків позивачки наявність заповітів не встановлена.
Згідно витягу із Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 24931202, що наданий Першою Харківською районною державною нотаріальною конторою позивачці 06.10.2010р. об 11:02 у зв'язку із відкриттям спадкової справи, після смерті ОСОБА_4 інформація у спадковому реєстрі відсутня.
Зі змісту витягу із Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 24931238, що наданий Першою Харківською районною державною нотаріальною конторою позивачці 06.10.2010р. об 11:03 у зв'язку із відкриттям спадкової справи, після смерті ОСОБА_5 інформація у спадковому реєстрі відсутня.
За змістом ст. 548 ЦК УРСР ( ред. 1963 р.) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно із ст. 549 ЦК УРСР ( ред. 1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Після смерті батьків позивачка фактично прийняла спадщину на підставі ст.549 ЦК УРСР ( ред.1963 р.), як спадкоємець першої черги за законом, оскільки є донькою померлих у 1994 році батька ОСОБА_4 і матері ОСОБА_5. ОСОБА_2 спадщину не прийняв, оскільки вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (ч.2 ст. 553 ЦК УРСР ред. 1963 р.)
Частиною першою статті 529 ЦК УРСР ( ред.1963 р.) встановлено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Інші спадкоємці у родині позивачки відсутні. Останні роки життя своїх батьків позивачка їх доглядала, вела з ними спільне господарство, мала спільний з ними бюджет, обробляла город, збирала городину, фрукти з саду та зберігала їх у погребі, тут же робила консервацію. Після смерті батьків лише позивачка опікувалася господарським станом будинку і допоміжних споруд, ремонтувала їх, підтримувала у належному стані, сплачувала платежі за електроенергію, воду, газ, податок з землі та таке інше. Нею будинок покращувався, був проведений водопровід. Увесь час з 1990 року по сьогодення вона відносилась й відноситься до батьківського будинку як до власного.
Відповідно ч.1 ст.554 ЦК УРСР (ред. 1963 р.), в разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках. Тому увесь батьківський будинок успадкувала позивач.
Права інших осіб батьківським будинком не порушені. Тому виникла необхідність ви-знання судом права власності на зазначений закінчений будівництвом житловий будинок, що використовується позивачкою за призначенням.
Як передбачено ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Цивільним законодавством передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст.15 ЦК).
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Згідно із ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст.328 ЦК України).
Керуючись ст. ст. 1, 3, 4, 10, 11, 15, 60, 212-214 ЦПК України, ч.1 ст.22 КзПШС УРСР (ред. 1969 р.), ст.ст. 524, 529, 548, 549, 553, 554 ЦК УРСР ( ред. 1963 р.), ст ст. 15, 16, 182, 328, 331, 392 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати право власності на домоволодіння у рівних частях АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3.
Визнати право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 до порядку спадкування за законом після смерті її батьків ОСОБА_4. який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Ваб'я А.І.