11 липня 2011 р. Справа № 2а/0270/3151/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Альчука Максима Петровича,
при секретарі судового засідання: Ткачук Вікторії Олексіївні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю
відповідача : ОСОБА_2 - представник за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Староміського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області
до: громадянина Узбекистану ОСОБА_2
про: примусове видворення
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Староміського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області до громадянина Узбекистану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Наманган Поп Туманського району, Республіки Узбекистан про примусове видворення за межі України.
Позовні вимоги мотивовані перебуванням відповідача на території України на нелегальному становищі та ухилення від добровільного виїзду з території України.
Представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач проти позову не заперечував та пояснив, що добровільно покинути територію України не в змозі, у зв'язку з скрутним матеріальним становищем.
Заслухавши думки учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, судом встановлено наступне.
Громадянин Узбекистану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибув на територію України 01.03.2010 з метою пошуку тимчасових заробітків.
За час перебування на території України відповідач офіційно не працював, дозволу на працевлаштування немає, приймаючої сторони та постійного місця проживання немає, законних джерел існування в Україні в цілому та у м. Вінниці не виявлено, у шлюбі з громадянкою України не перебуває, ніхто з його родичів не є громадянином України.
З метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, на підставі положень ст.31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" 06.06.2011 року начальником Староміського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області прийнято рішення про видворення громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 з території України в добровільному порядку із забороною в'їзду на територію України терміном на шість місяців. Термін перебування в Україні було обмежено до 12.06.2011року.
Після прийняття рішення про видворення в добровільному порядку відповідач не покинув територію України, рішення до суду не оскаржив.
Перевіркою співробітниками СГІРФО Староміського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області було встановлено, що ОСОБА_2 продовжує існувати за рахунок тимчасових заробітків. Незважаючи на прийняте рішення начальника Староміського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області вищевказаний громадянин Республіки Узбекистан ухиляється від добровільного виїзду, продовжує злісно порушувати положення ст. 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", а також є підстави, що він буде уникати рішення суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Згідно з ч. 4 ст. 50 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач в Україні офіційно не працює, дозволу на працевлаштування в Україні немає, власного житла немає, приймаючої сторони, законних джерел існування в Україні не встановлено, близьких родичів, громадян України, відповідач також немає, а також не перебуває в шлюбі з громадянкою України.
В зв'язку з цим, за відсутності законних підстав для перебування на території України, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а отже підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
Адміністративний позов задовольнити.
Примусово видворити з України громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Наманган Поп Туманського району Республіки Узбекистан.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Альчук Максим Петрович