08 липня 2011 р. Справа № 2а/0270/3063/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,
Суддів: Альчука Максима Петровича,
Вільчинського Олександра Ванадійовича,
при секретарі судового засідання: Павліченко Аліні Володимирівні,
за участю: позивача -ОСОБА_2, представника позивача - ОСОБА_3, представника відповідачів - Мавроді Р.Ф., представника Вінницької митниці - Максюти А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України, Вінницької митниці про скасування наказів від 23.05.2011 року №1052-к та №169-к, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди
В червні 2011 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Державної митної служби України, Вінницької митниці про скасування наказів від 23.05.2011 року №1052-к та №169-к, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом № 169-к Вінницької митниці від 23.05.2011 року виданого на підставі наказу № 1052-к Державної митної служби України від 23.05.2011 року припинено його перебування на державній службі в митних органах України, за порушення Присяги державних службовців відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу».
Позивач вважає наказ про звільнення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки вищезазначені накази є безпідставними оскільки порушують норми діючого законодавства України.
Враховуючи викладене, позивач просив:
1. визнати дії відповідачів щодо винесення наказу Державної митної служби України № 1052-к від 23.05.2011 року та наказу Вінницької митниці № 169-к від 23.05.2011 року про припинення перебування на державній службі незаконними;
2. скасувати наказ Державної митної служби України № 1052-к від 23.05.2011 року та наказ Вінницької митниці № 169-к від 23.05.2011 року;
3. зобов'язати відповідача поновити його на посаді заступника начальника Вінницької митниці;
4. стягнути з Вінницької митниці на його користь суму середньої заробітної плати за вимушений прогул за період з 07.10.2010 року по день поновлення на посаді;
5. стягнути з відповідачів на його користь 1000 000 (один мільйон) гривень суму заподіяної йому моральної шкоди;
6. стягнути з відповідача суму понесених судових витрат.
Позивач та його представник в судовому засіданні адміністративний позов підтримали і пояснили, що 23.05.2011 року ОСОБА_2 фактично був допущений до роботи на підставі постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 06.10.2010 року про поновлення його на посаді заступника начальника Вінницької митниці.
Також, на підставі судового рішення йому виплачено заробітну плату за час вимушеного прогулу з 29.04.2010 року по 06.10.2010 року. В цей же день - 23.05.2011 року Наказом Державної митної служби України № 1052-к від 23.05.2011 року припинено перебування позивача на державній службі в митних органах та звільнено з посади заступника начальника Вінницької митниці. Зі змісту наказу слідує, що його видано згідно до наказу Держмитслужби України від 13.04.2011 року № 306 про з'ясування стану дотримання посадовими особами Вінницької митниці вимог законодавства України, а також нормативно-правових актів та інших документів Держмитслужби України, проведено службову перевірку діяльності відділів митного оформлення № 1, № 2, № 3, митного поста «Жмеринка»Вінницької митниці. На підставі доповідної записки та за результатами перевірки, комісією встановлено порушення Присяги державного службовця, що виявилось у неналежному виконанні службових обов'язків та припинено перебування позивача на державній службі в митних органах, згідно з п. 6 ч.1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" та звільнено його з посади заступника начальника Вінницької митниці.
Також зазначили, що позивача не було ознайомлено з матеріалами результатів службового розслідування, проведеного у митних органах згідно з наказом Держмитслужби України від 13.04.2011 року № 306, а тому він не мав можливості надати свої пояснення з приводу перевірки. Свої посадові обов'язки позивач виконував належним чином, за період перебування на державній службі вимоги присяги державного службовця не порушував, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, на момент видачі оспорюваних наказів незнятих дисциплінарних стягнень не мав.
Також, на думку представника позивача, невиконання урочистого зобов'язання -порушення присяги службовою особою Державної митної служби України є дисциплінарним правопорушенням. І лише за умови об'єктивного та достовірного встановлення факту такого порушення у визначеному чинним законодавством порядку застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування, якого відповідачами проведено не було. З висновками, викладеними в оскаржуваному наказі, позивач не погоджується. З наказу не зрозуміло, які саме порушення законів і нормативно-правових актів з питань митної справи при виконанні службових обов'язків допущено позивачем. При цьому ні наказом, ні актом не зазначено дати перевірки, доповідної, та конкретних порушень зі сторони позивача передбачених Законом України «Про державну службу», а тому вважає такий наказ протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Представник відповідача -Державної митної служби України в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. В обґрунтування заперечень на позов представником відповідача було зазначено про те, що наказ Державної митної служби України від 23.05.2011 року № 1052-к, є законним та таким, що прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством України.
На думку представника відповідача, позивачем було порушено Присягу державного службовця, що є перешкодою для подальшого його перебування на державній службі, у зв'язку з чим просила суд відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача - Вінницької митниці проти задоволення позову заперечувала і пояснила, на виконання наказу Державної митної служби України від 23.05.2011 року № 1052-к за порушення Присяги державних службовців, яким припинено перебування на державній службі в митних органах відповідно до п.6 ч.1 ст. 30 Закону України «Про державну службу»ОСОБА_2, видано наказ Вінницької митниці № 169-к від 23.05.2011 року «Про розрахунок в зв'язку зі звільненням». Таке доручення виконано на підставі матеріалів службової перевірки діяльності відділів митного оформлення № 1, № 2, № 3 і митного поста «Жмеринка»Вінницької митниці, яка проводилась у період з 13.04.2011 року по 18.04.2011 року на підставі наказу Держмитслужби України від 13.04.2011 року № 306. За результатами перевірки встановлено чисельні порушення вимог митного законодавства, прорахунки позивача в неналежному плануванні та щоденній організації роботи підпорядкованих підрозділів митниці, відсутність достатнього повсякденного контролю за діями підлеглих. За порушення Присяги державного службовця, що виявилось у неналежному виконанні службових обов'язків, припинено перебування позивача на державній службі в митних органах, згідно з п. 6 ч. ст. 30 Закону України "Про державну службу" та звільнено його з посади заступника начальника Вінницької митниці.
На думку представника відповідачів, припинення державної служби у зв'язку з порушенням присяги державного службовця не є дисциплінарним стягненням, а є додатковою підставою, визначеною Законом України "Про державну службу", для припинення державної служби.
Також, зазначила про те, що Вінницькою митницею вживались усі заходи щодо ознайомлення позивача із наказом та спроби запросити його у митницю, шляхом направлення на його адресу та повідомлення в телефоному режимі, що підтверджується відповідними актами, проте ОСОБА_2 на митницю не з'явився.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Пунктом 2 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Публічна служба -це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував на службі в митних органах з 1993 року, з травня 2007 року займав посаду заступника начальника Вінницької митниці.
Наказом Державної митної служби України (далі - ДМСУ) від 16 березня 2010 року № 311-к у зв'язку із введенням в дію затвердженої структури та штатного розпису Вінницької митниці на 2009 рік наказом митниці від 07.08.09р. № 363 виведенням зі штатного розпису митниці однієї з посади заступника начальника Вінницької митниці позивача звільнено з посади заступника начальника Вінницької митниці із займаної посади відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України, визначивши датою звільнення перший робочий день після закінчення тимчасової працездатності (а.с. 132 особової справи).
Наказом Вінницької митниці від 29 квітня 2010 року № 70-к з ОСОБА_2 проведено повний розрахунок, у зв'язку з його звільненням (а.с. 133 особової справи).
Не погоджуючись із вище зазначеними наказами, позивач скористався правом оскарження і звернувся до Вінницького окружного адмінстративного суду із позовом, в якому просив поновити його на роботі та стягнути на його користь заробіток та відповідних надбавок за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.10.2010 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 року, позов задоволено частково.
Наказом ДМСУ від 22.04.2010 року № 896-к, на виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 06.10.2010 року, скасовано наказ ДМСУ від 16.03.2010 року № 311-к та поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Вінницької митниці з 29.04.2010 року.
Судом з'ясовано, що до виконання своїх обов'язків позивач прступив фактично з 23.05.2011 року відповідно до наказу Вінницької митниці № 168-к від 23.05.2011 року (а.с. 39).
Наказом Вінницької митниці від 23.05.2011 року № 169-к «Про проведення повного розрахунку»(а.с.8) на підставі наказу ДМСУ від 23.05.2011 року № 1052-к за порушення Присяги державних службовців припинено перебування на державній службі в митних органах України відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу»ОСОБА_2, заступника начальника Вінницької митниці (а.с.6-7).
Визначаюсь щодо позовних вимог суд виходить з наступного.
За загальним правилом будь-яке звільнення особи (як у відносинах публічної служби, так і у звичайних трудових відносинах) має бути обґрунтованим, тобто, мати чітко вказану підставу для звільнення, передбачену або Кодексом законів про працю України, або Законом України «Про державну службу».
Закріплений частиною 3 статті 2 КАС України принцип обґрунтованості прийнятого рішення, в тому числі і рішення про звільнення особи, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення, в тому числі рішення про звільнення з посади, обов'язково повинно бути мотивованим.
Як зазначено в Наказі Державної митної служби України № 1052-к від 23.05.2010 року «Про припинення перебування на державній службі», підставою звільнення позивача є порушення Присяги державного службовця, що передбачено пунктом 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу».
Загальним актом у сфері проходження публічної служби є Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року (далі - Закон), який регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу та визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
Відповідно до статті 3 Закону встановлено, що державна служба ґрунтується на таких основних принципах:
- служіння народу України;
- демократизму і законності;
- гуманізму і соціальної справедливості;
- пріоритету прав людини і громадянина;
- професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі;
- персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни;
-дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.
Позивача було звільнено із займаної посади за порушення присяги державного службовця за пунктом 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу».
Суд звертає увагу на те, що, як зазначено в мотивувальній частині наказу ДМСУ № 1052-к від 23.05.2011 року «Про припинення перебування на державній службі», ОСОБА_2 порушено Присягу державного службовця в частині гідного несення високого звання державного службовця, що свідчить про такі моральні якості, які є перешкодою для подальшого її перебування на державній службі.
Пунктом 6 статті 30 Закону визначено, що відмова державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону, є підставою припинення державної служби.
Особливістю застосування передбаченої пунктом 6 зазначеної статті Закону - підстави для звільнення (зокрема, порушення присяги державного службовця) є обов'язкове проведення службового розслідування для встановлення фактів порушення законодавства (і, відповідно, присяги державного службовця) або наявності судового рішення, що підтверджує факт скоєння особою адміністративного правопорушення або злочину.
Суд не бере до уваги наданий відповідачем, як доказ, акт службового розслідування від 16.06.2011 року, в якому пунктом 3 визначено строк проведення службового розслідування з 26.05.2011 року по 15.06.2011 року, оскільки зазначене розслідування проведене вже після звільнення позивача відповідно до наказу ДМСУ №1052-к від 23.05.2011 року (а.с. 101-108).
А тому, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що стосовно позивача, як того вимагає чинне законодавство України, проводилося службове розслідування, висновки якого могли бути підставою для звільнення його із займаної посади, як і не надано доказів на підтвердження існування підстав для проведення службового розслідування щодо позивача.
Водночас, як підтверджується матеріалами справи, підставою звільнення позивача став наказ ДМСУ № 1052-к від 23.05.2011 року на підставі Доповідної записки, яка складена за результатами проведення службової перевірки діяльності відділів митного оформлення № 1, № 2, № 3 і митного поста «Жмеринка»Вінницької митниці, період якої проводився з 13.04.2011 року по 18.04.2011 року (а.с. 51).
Судом з'ясовано, що в Доповідній записці, рішення про проведення перевірки якої приймалось на підставі наказу ДМСУ від 13.04.2011 року № 306 (а.с. 110), суттю порушення є виявлені комісією факти порушення за період роботи 2008-2010 років вимог митного законодавства, прорахунки позивача в неналежному плануванні та щоденній організації роботи підпорядкованих підрозділів митниці, відсутність достатнього повсякденного контролю за діями підлеглих та недотримання вимог статті 17 Закону України «Про державну службу», відповідно до якої ОСОБА_2 зобов'язаний суворо дотримуватись Конституції та законів України, сприяти втіленню їх в життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки. Таким чином, ОСОБА_2 порушено Присягу державного службовця в частині суворого дотримання законів України, охорони прав, свобод законних інтересів громадян».
Жодних інших доказів на підтвердження факту порушення позивачем присяги державного службовця (рішення про притягнення його до відповідальності тощо) представниками відповідачів не надано, а судом таких доказів не встановлено.
В той же час, в судовому засіданні представники відповідачів посилались на те, що звільнення позивача відбулося не внаслідок вчинення ним дисциплінарного проступку.
Суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень, визначено Законом України «Про Дисциплінарний статут митної служби України»№ 2805-IV від06.09.2005 року.
Пунктом 31 Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України»визначено, що застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування.
Суд звертає увагу на те, що, станом на час звільнення, відносно позивача, якого було звільнено з посади за порушення присяги державного службовця, як того вимагає чинне законодавство України, не було проведено службового розслідування у встановленому порядку.
Відповідно до статті 37 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються керівниками митних органів безпосередньо після виявлення дисциплінарних правопорушень, але не пізніше одного місяця від дня виявлення і шести місяців від дня їх вчинення, не рахуючи обставин, визначених статтею 26 цього Статуту (частина перша).
У разі проведення в межах шести місяців з дня вчинення правопорушення службового розслідування щодо посадової особи митної служби, яка вчинила дисциплінарне правопорушення, днем його виявлення вважається день підписання акта службового розслідування (частина друга).
В той час, як період який перевірявся проведеним службовим розслідуванням, відбувався на протязі 2008-2010 років, тобто на час коли позивач не працював, оскільки з грудня 2009 року знаходився на лікарняному, а навесні 2010 року був звільнений з роботи на підставі наказу Державної митної служби України від 16 березня 2010 року № 311-к, а наказ Державної митної служби України № 1052-к про звільнення позивача був прийнятий 23.05.2011 року тобто у строк, що перевищує місячний термін визначений у статті 37 Дисциплінарного статуту.
Водночас, частиною 1 статті 14 Закону України «Про державну службу»визначено, що за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.
До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду (частина 2 статті 14 Закону України «Про державну службу»).
Таким чином, суд звертає увагу на те, що Законом України «Про державну службу»передбачено конкретні дисциплінарні заходи, що можуть застосовуватися до державних службовців за невиконання чи неналежне виконання державним службовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також здійснення вчинків, які порочать його як державного службовця або дискредитують державний орган, в якому такий державний службовець працює.
І лише вжиті до державного службовця заходи дисциплінарного впливу є належним доказом невиконання чи неналежного виконання державним службовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також здійснення вчинків, які порочать його як державного службовця або дискредитують державний орган, в якому такий державний службовець працює.
Жодних доказів на підтвердження факту застосування до ОСОБА_2 заходів дисциплінарного впливу (дисциплінарних стягнень) суду надано не було. В той же час, принцип обґрунтованості вимагає від суб'єкта владних повноважень, який приймає рішення про звільнення особи із займаної посади, обов'язково мотивувати дане рішення, тобто вказувати правові підстави звільнення особи, які передбачені чинним законодавством України, а також зазначати відповідні докази, що свідчать про наявність підстав звільнення.
Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до «пропозицій»доповідної записки пунктом 2 вказано: «за заявленими фактами порушень ініціювати проведення службових розслідувань з метою притягнення до відповідальності посадових осіб, причетних до зазначених порушень, а також з метою вжиття відповідних заходів по усуненню виявлених порушень».
Так, відповідачами не зазначено жодної із обставин та не надано доказів, які б свідчили про виконання зазначеної пропозиції, а також порушення позивачем присяги державного службовця, як і не надано жодних доказів на підтвердження існування інших підстав звільнення позивача.
Вищевказане є беззаперечним фактом незаконності оскаржуваних наказів та є підставою для їх скасування. В зв'язку з тим, що оскаржуваний наказ ДМСУ від 23.05.2011 року № 1052-к не містить передбачених чинним законодавством України посилань на підстави, які б підтверджували факт порушення присяги державного службовця позивачем, як і не містить посилань на відповідні акти службового розслідування, судові рішення тощо, тому суд приходить до висновку про невідповідність даного рішення суб'єкта владних повноважень принципу обґрунтованості, що є беззаперечною підставою його протиправності та необхідності скасування.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Надані відповідачами заперечення та письмові докази не містять належного обґрунтування правомірності оскаржуваних наказів.
Таким чином, сукупність зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів дають суду підстави вважати, що оскаржувані накази відповідачів про звільнення позивача з посади прийнято суб'єктом владних повноважень не на підставі та не у спосіб, що визначений чинним законодавством України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено по відношенню до позивача, без дотримання рівності перед законом.
А тому, всупереч вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, Державна митна служба України, прийнявши оскаржуваний наказ щодо позивача, діяла не на підставі та не у спосіб, передбачений законами України, необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення упереджено, а тому наказ Державної митної служби України від 23.05.2011 року №1052-к в частині припинення перебування на державній службі в митних органах та звільнення з посади заступника Вінницької митниці ОСОБА_2 є протиправним та підлягає скасуванню.
Слід також визнати протиправним та скасувати наказ Вінницької митниці від 23.05.2011 року № 169-к, який прийнятий на виконання протиправного наказу Державної митної служби України від 23.05.2011 року №1052-к.
Крім того, слід зазначити, що фактичного поновлення на роботі ОСОБА_2 не було, оскільки станом на 22.04.2010 року (Наказ ДМСУ № 869-к) та 23.05.2011 року (Наказ Вінницької митниці № 168-к), посада на яку його поновлено вакантною не була.
Також, судом досліджено та з'ясовано, що Вінницькою митницею на виконання наказу ДМСУ № 869-к від 22.04.2011 року, ОСОБА_2 допущено до виконання службових обов'язків з 23.05.2011 року (наказ № 168-к від 23.05.2011 року), проте відповідно до пункту 2 наказу ДМСУ від 22.04.2010 року № 869-к вказано, що ОСОБА_2 поновлено на посаді заступника начальника Вінницької митниці з 29.04.2011 року.
Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Враховуючи висновок суду про незаконність Наказу Державної митної служби України № 1052-к від 23.05.2011 року «Про припинення перебування на державній службі»та наказу Вінницької митниці № 169-к від 23.05.2011 року «Про проведення повного розрахунку», суд, враховуючи вимоги частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України, приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідачів поновити ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Вінницької митниці, допустивши рішення в частині поновлення на роботі до негайного виконання.
Враховуючи встановлений судом факт незаконності звільнення позивача із займаної посади, суд приходить до висновку про те, що період часу з 07.10.2010 року та до моменту поновлення на посаді є періодом вимушеного прогулу позивача, а втрачений за цей час заробіток, відповідно до вимог чинного трудового законодавства України, підлягає відшкодуванню, виходячи з розміру середньорічного заробітку на день звільнення.
Відповідно до частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби -у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3).
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд звертає увагу на те, що представниками відповідачів, які є суб'єктами владних повноважень, не було виконано обов'язку щодо доказування правомірності рішення про звільнення позивача, як і не було надано жодних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення.
При цьому судом враховуються положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат , які зазнав позивач.
Суд, з'ясувавши чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, за яких обставин вони заподіянні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, дійшов висновку про законність таких вимог позивача.
Моральна шкода полягає у тому, що звільнення позивача з роботи призвело до переживань, душевних страждань, виникли проблеми стабільності, відсутність роботи, заробітку та утримання родини на необхідному життєвому рівні. Окрім того, позивач був змушений звертатися за допомогою до лікарів.
Таким чином, все це позначилось на укладі життя позивача.
Однак, з огляду на обставини справи, беручи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд вважає, що розмір моральної шкоди, що вказаний позивачем, є завищеним.
Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.
Тож, вимоги у цій частині позову підлягають задоволенню частково в розмірі 5000 грн.
Оскільки позивача було звільнено з роботи протиправно, суд вважає доведеними твердження позивача щодо заподіяння йому моральної шкоди, а тому, з урахуванням характеру перенесених ним моральних страждань, їх тривалості, з відповідача на користь ОСОБА_2 слід стягнути 5000 гривень моральної шкоди.
Щодо понесених витрат позивача на оплату правової допомоги, суд зазначає наступне.
Статтею 90 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Частиною 2 Прикінцевих і перехідних положень КАС України встановлено, що положення цього Кодексу щодо звільнення особи від оплати правової допомоги та забезпечення надання правової допомоги, а також частина третя статті 90 цього Кодексу набирають чинності з моменту набрання чинності відповідним законом.
До цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” від 27.04.2006 №590 передбачено, що граничний розмір компенсації в адміністративних справах з а витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, має не перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
З огляду на те, що позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано довідку від 06.07.2011 року № А-2 на суму 800 грн. з розрахунком вартості юридичної допомоги із зазначенням кількості витраченого на надання допомоги робочого часу для здійснення розрахунку відшкодування у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 №590, суд дійшов висновку про задоволення зазначеної вимоги.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Державної митної служби України та Вінницької митниці щодо винесення наказу Державної митної служби України від 23.05.2011 року № 1052-к та наказу Вінницької митниці від 23.05.2011 року № 169-к про припинення перебування на державній службі незаконними.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 23.05.2011 року № 1052-к.
Визнати протиправним та скасувати наказ Вінницької митниці від 23.05.2011 року № 169-к.
Поновити ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Вінницької митниці.
Стягнути з Вінницької митниці на користь ОСОБА_2 суму середньої заробітної плати за вимушений прогул за період з 07.10.2010 року по день поновлення на посаді.
Стягнути за рахунок Державного бюдженту України на користь ОСОБА_2 800 (вісімсот) гривень понесених витрат на правову допомогу.
Стягнути з Державної митної служби України та Вінницької митниці 5000 (п'ять тисяч) гривень суму заподіяної моральної шкоди ОСОБА_2 - солідарно.
Постанову в частині позовних вимог про стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах стягнення одного місяця та поновлення ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Вінницької митниці, звернути до негайного виконання.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий: Дончик Віталій Володимирович
Судді: Альчук Максим Петрович
Вільчинський Олександр Ванадійович