04 липня 2011 р. Справа № 2а/0270/2633/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Дончика Віталія Володимировича,
при секретарі судового засідання: Павліченко А.В.,
за участю: представника відповідача -Максименка О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі (далі -УПФ України у Гайсинському районі) про визнання протиправним та скасування вимог про сплату боргу від 26.04.2011 року №№ 417, 418
В червні 2011 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до УПФ України у Гайсинському районі про визнання протиправним та скасування вимог про сплату боргу від 26.04.2011 року №№ 417, 418.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач зазначає про відсутність заборгованості перед пенсійним фондом, та відповідно, відсутність підстав для направлення вимог про сплату боргу. Так, на думку позивача, перебування її як фізичної особи -підприємця на спрощеній системі оподаткування, згідно Указу Президента України № 727 від 03.07.1998 року "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, позбавляє обов'язку щодо сплати страхових внесків. А тому, вимоги про сплату боргу не відповідають діючому законодавству у сфері підприємницької діяльності.
Позивач в судове засідання не з'явилась, проте надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с. 23).
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на письмові заперечення (а.с. 25-26), окремо зазначив, що в зв'язку із зміною законодавства, сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є обов'язком, в тому числі, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований чи єдиний податок).
Дослідивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ФОП ОСОБА_2 здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_1, виданого Гайсинською райдержадміністрацією Вінницької області 31.03.2005 року, місце проживання -АДРЕСА_1 (а.с. 9).
Судом встановлено, що позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником фіксованого податку (а.с.10, 28).
Відповідачем на адресу ФОП ОСОБА_2 надіслано вимогу № 417 від 26.04.2011 року про сплату боргу в розмірі 878,34 грн. та вимогу № 418 від 26.04.2011 року про сплату боргу в розмірі 854,46 грн., що виник станом на 01.04.2011 року (а.с.5, 6).
Вважаючи зазначені вимоги відповідача протиправними, позивач оскаржила їх в судовому порядку, звернувшись з даним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду.
Правовий статус Пенсійного фонду України визначений Указом Президента України № 1572/99 від 15.12.1999 року “Про систему центральних органів виконавчої влади”, Положенням про Пенсійний фонду України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 р. N 1261.
Відповідно до вищевказаного Указу Президента України до системи центральних органів виконавчої влади в Україні входять міністерства, відомства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, серед таких центральних органів виконавчої влади є і Пенсійний фонд України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, через який здійснюється керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування України.
У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 1261 Пенсійний фонд України наділений повноваженнями на створення відповідних головних управлінь Пенсійного фонду України та на створення районних управлінь Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі -Закон №1058-IV), в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту першого статті 14 Закон №1058-IV страхувальниками визначено роботодавців: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону. На виконання зазначеного Закону в пункті другому "Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України", затвердженої Постановою Правління Пенсійного Фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року наведено такий же перелік платників страхових внесків.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач як суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і є платником страхових внесків до Пенсійного фонду.
Відповідно до підпункту четвертого пункту восьмого розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV (в редакції Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 8 липня 2010 року N2461-VI), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески. Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунками як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу) (стаття 1 Закону).
Частиною третьою статті 18 Закон №1058-IV визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно статті 17 Закон №1058-IV платник страхових внесків зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до пункту 6 статті 20 даного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для даної категорії страхувальників є квартал.
З урахуванням зазначених вище положень Закону №1058-IV позивач зобов'язаний сплатити нараховані в порядку, визначеному пп.4 п.8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону.
За змістом частини другої статті 106 Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків.
Частиною третьою статті 106 Закону визначено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату боргу може бути сформована не тільки за наслідками проведення перевірки, але й на підставі даних особових рахунків платника у випадку наявності в такого платника недоїмки зі сплати страхових внесків.
Факт наявності заборгованості по сплаті страхових внесків у сумі 1732,80 грн. позивачем не спростований та підтверджується карткою особового рахунку по фіксованому податку (а.с. 27).
Тому, вимоги про сплату боргу № 417 та № 418 від 26.04.2011 року відповідачем сформована правомірно, в межах повноважень, наданих йому Законом.
При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача на Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування та звітності" як на підставу для звільнення платників єдиного та фіксованого податків від сплати внесків до Пенсійного фонду України, з урахуванням наведеного.
В силу частин четвертої та шостої статті 18 зазначеного Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Статтею 15 Прикінцевих положень Закону визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Таким чином, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановлені пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати. Відтак, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не залежить від статусу платника податку.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно та законно прийнято вимоги, в зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу № 417 та № 418 від 26.04.2011 року слід відмовити.
Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
В задоволені позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя /підпис/ Дончик Віталій Володимирович
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: