вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
26 травня 2011 р. Справа №2а-2134/11/0170/11
о 17 годині 50 хвилини
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., при секретарі Фурлетовій Г.Ю., розглянувши
у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління державного казначейства в Ленінському районі Головного управління Державного казначейства України в АР Крим,
Територіального управління Державної судової адміністрації в АР Крим
про визнання незаконними дій та зобов'язання до виконання певних дій.
Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Управління державного казначейства в Ленінському районі Головного управління Державного казначейства України в АР Крим, Територіального управління Державної судової адміністрації в АР Крим про визнання незаконними дій Управління державного казначейства в Ленінському районі Головного управління Державного казначейства України в АР Крим та зобов'язання виплатити помилково перераховані 120,00грн. на інформаційно - технічне забезпечення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що УДК в Ленінському районі ГУ ДКУ в АР Крим неправомірно відмовило у поверненні помилково перерахованих 120,00грн. на інформаційно - технічне забезпечення без рішення Ленінського районного суду.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та в строк, про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив.
Відповідач - Управління державного казначейства в Ленінському районі Головного управління Державного казначейства України в АР Крим, проти позову заперечував. У письмових запереченнях на позов зазначив про те, що позивачем разом із заявою про повернення помилково (надміру) сплачених коштів не надано довідку Ленінського районного суду АР Крим або подання Територіального управління Державної судової адміністрації в АР Крим про повернення позивачу вказаної суми коштів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим про прийняття адміністративної справи до провадження від 22.04.2011р. відповідачам було запропоновано надати письмові заперечення на адміністративний позов, а також всі наявні документи та матеріали, які можуть бути використані, як докази у справі.
Згідно ч.6 ст.71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу на основі наявних в ній доказів за відсутністю нез'явившихся представників відповідачів.
Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ОСОБА_1 28.09.2010р. звернувся до Ленінського районного суду АР Крим із заявою про повернення 120,00грн. за сплату інформаційно - технічного забезпечення згідно квитанції про сплату, у зв'язку із тим, що йому було відмовлено у реєстрації цивільного позову, справу було розглянуто в порядку адміністративного судочинства і питання про повернення коштів судом у межах адміністративної справи не розглядалося (а.с.11).
За результатами розгляду заяви позивача від 28.09.2010р., Ленінським районним судом АР Крим позивачу роз'яснено (вих. №к-41/ув51 від 06.10.2010р.), що згідно ч.2 ст. 83 Цивільного кодексу України сплачена сума коштів на сплату і.т.о. розгляду справи повертається за ухвалою суду. Згідно алфавітних покажчиків справа, вказана у заяві, у Ленінському районному суді не значиться. Додатково позивачу роз'яснено, що сплачена сума коштів на і.т.о. може бути повернута у разі находження справи у суді (а.с.48).
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, позивач ще неодноразово звертався до Ленінського районного суду АР Крим із заявами про повернення коштів, сплачених за і.т.о., на що йому також були дані відповіді, а також роз'яснено право звернутися до Управління державного казначейства в Ленінському районі ГУ ДКУ в АР Крим про повернення помилково сплаченої суми у розмірі 120,00грн. за і.т.о. (а.с.14).
Заявою від 30.11.2010р. позивач звернувся до начальника Управління державного казначейства в Ленінському районі АР Крим про повернення помилково витрат на і.т.о. в сумі 120,00грн. До заяви позивачем було додано лист Ленінського районного суду АР Крим від 22.11.2010р. та оригінал квитанції від 22.09.2010р. (а.с.15).
Листом від 30.10.2010р. за вих. №30-14/1459 УДК у Ленінському районі ГУ ДКУ в АР Крим позивачу повернуто документи без виконання із посиланням на те, що повернення помилково чи надміру зарахованих в бюджет платежів здійснюється на підставі заяви платника про повернення коштів, висновку органу, що здійснює контроль за справлянням (стягненням) платежу, який підлягає поверненню, погодженого з відповідним фінансовим органом, оригінал чи копію платіжного документу (квитанції, платіжного доручення та ін.), що підтверджує зарахування коштів до відповідного бюджету (а.с.16).
Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із вимогами про визнання дій Управління державного казначейства в Ленінському районі Головного управління Державного казначейства України в АР Крим незаконними та зобов'язання виплатити позивачу помилково перераховані 120,00грн. на і.т.о.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог позивача, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
- безсторонньо (неупереджено);
- добросовісно;
- розсудливо;
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, зокрема, принцип прийняття рішення, вчинення дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказують законодавчі акти, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Відповідно до ч.2 ст. 45 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Згідно п.1 «Типового Положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі» Наказу Міністерства фінансів України від 04.04.2006 року № 332, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19. 04.2006 р. за № 454/12328, Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Головне управління) є територіальним органом Державного казначейства України, який утворюється Державним казначейством України за погодженням з Міністром фінансів України.
Пунктом 2 «Типового Положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі» встановлено, що для виконання покладених на Головне управління завдань у районах, містах та в районах у містах головою Державного казначейства України за погодженням з Міністром фінансів можуть утворюватися управління (відділення), що є відокремленими структурними підрозділами Головного управління і не мають статусу юридичної особи.
Згідно п.п.5 п.4 «Типового Положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі» Головне управління відповідно до покладених на нього завдань повертає кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.
На виконання статей 48, 50 та 78 Бюджетного кодексу України та відповідно до Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 N 1232, розроблено «Порядок повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затверджений Наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року N 226 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2002 р. за N 1000/7288.
Згідно п. 3 цього Порядку, повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державного казначейства України з відповідних рахунків, відкритих в органах Державного казначейства України згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 N 119, зі змінами, шляхом оформлення розрахункових документів.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме з квитанції № N06Е436320 від 22.09.2010р. грошові кошти у розмірі 120,00грн. у якості сплати за і.т.о. були зараховані до Державного бюджету Ленінського району (22050000) (а.с.50).
За таких обставин, органом, який повинен здійснити повернення грошових коштів у розмірі 120,00грн., зарахованих до Державного бюджету Ленінського району є Управління державного казначейства в Ленінському районі Головного управління Державного казначейства України в АР Крим.
Пунктом 5 Порядку визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П.І.Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Подання в довільній формі надається платником до органу Державного казначейства України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), який підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Державного казначейства України, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування (П.І.Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ, реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), адреси та номера контактного телефону, суми платежу, що підлягає поверненню, способу перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів або готівкою шляхом оформлення чека чи поштовим переказом на адресу, визначену в цій заяві.
Із системного аналізу вищезазначених норм Положення випливає, що необхідною умовою для повернення надміру або помилково сплачених коштів є заява платника та оригінал документу про його сплату до відповідного бюджету. Крім того, необхідне подання органу, який уповноважений здійснювати контроль за сплавлянням відповідного податку до бюджету.
Згідно з додатком №8 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010р.» та Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011р. №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів(обов'язкових платежів)» контроль за справлянням до бюджету платежів за кодом класифікації доходів бюджету №22050000 «Оплата витрат з інформаційного-технічного забезпечення розгляду справ у судах» здійснює Верховний суд України, Державна судова адміністрація України.
Суд звертає увагу сторін, що відсутній нормативно-правовий акт, який би регулював порядок видачі(надання) подання, про яке йдеться у п.5 вищезазначеного Порядку.
Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. за №1258 затверджено «Порядок оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ», пунктом 13 якого встановлено, що повернення коштів, внесених для оплати витрат, здійснюється у випадках та у розмірі, передбачених процесуальним законодавством, шляхом їх перерахування на рахунок платника, відкритий в установі банку, грошового переказу через іншу фінансову установу або відділення поштового зв'язку після звернення особи. Повернення зазначених коштів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).
Відповідно до п. 15 «Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита», затвердженої Наказом Головної Державної податкової інспекції України 22.04.1993р. №15, зареєстрованим Міністерством юстиції України 19.05.1993р. за №50 (тут і далі Інструкція), сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках, передбачених статтею 8 Декрету "Про державне мито".
Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках:
1) внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством;
2) повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті, а також відмови державних нотаріальних контор або виконавчих комітетів міських, селищних і сільських Рад народних депутатів у вчиненні нотаріальних дій;
3) припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою;
4) скасування в установленому порядку рішення суду;
5) неприйняття Кабінетом Міністрів України у встановлені строки рішення про створення (реєстрацію) промислово-фінансової групи або зняття проекту створення промислово-фінансової групи з розгляду уповноваженою особою ініціаторів створення цієї промислово-фінансової групи;
6) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Повернення державного мита провадиться за умови, якщо заяву подано до відповідної установи, що справляє мито, протягом року з дня зарахування його до бюджету.
Зазначена норма кореспондує із абз.1 п. 17 Інструкції.
Із матеріалів справи вбачається, що 22.09.2010р. позивачем до Держбюджету Ленінського району сплачено 120,00грн., призначення платежу: ОСОБА_1, сплата за ІТО (а.с.50).
Із заявою про повернення помилково сплачених коштів позивач неодноразово звертався протягом вересня - листопада 2010р., тобто із дотриманням строку, встановленого для повернення державного мита.
Абзацом 2 пункту 17 Інструкції встановлено, що на підставі заяви платника відповідний орган подає до фінансового відділу району чи міста, до бюджету якого надійшло державне мито і де знаходиться другий примірник документа про його сплату, разом з заявою платника свій висновок (ухвалу суду, господарського суду, в інших випадках - довідку установи, яка справляла мито, - нотаріальної контори, ВВІР, ЗАГСу тощо) про обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита, а також оригінали документів, що підтверджують сплату державного мита, якщо воно підлягає поверненню в повному розмірі, із зазначенням номера квитанції, суми державного мита та дати його сплати.
Як зазначалося раніше, позивач звернувся до Управління державного казначейства в Ленінському районі АР Крим про повернення помилково сплачених витрат на і.т.о. в сумі 120,00грн. До заяви позивачем було додано лист Ленінського районного суду АР Крим від 22.11.2010р. та оригінал квитанції від 22.09.2010р.
Цивільним процесуальним законодавством не передбачено зобов'язання суду видавати довідки, також не передбачено ані порядку видачі, ані форми довідки(подання), на необхідність якої(якого) посилається відповідач. Крім того, не передбачено законом і прийняття судом ухвали про повернення надмірно (помилково) сплачених коштів на і.т.о. у разі, якщо позивач до суду з позовом не звертався.
Слід зазначити, що не може бути відмовлено особі в реалізації її прав на підставі відсутності правового акту, якій регулює порядок реалізації цього права, зокрема, у даному випадку порядку видачі та форми довідки щодо повернення грошових коштів.
Суд зазначає, що згідно ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 177 Цивільного кодексу України визначено, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Зі змісту наведених норм випливає, що грошові кошти позивача є його власністю та підлягають поверненню у встановленому законодавством порядку, як помилково сплачені до Державного бюджету України.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Факт сплати витрат на і.т.з. розгляду справи підтверджується копією квитанції про сплату. Крім того, як вбачається із відмови відповідача, позивачем до відповідача було надано саме оригінал платіжного документу. Факт того, що позивач до суду із позовом не звертався підтверджується листом Ленінського районного суду АР Крим від 06.10.2010р., у зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що зараховані до Державного бюджету Ленінського району грошові кошти у розмірі 120,00грн. є помилково сплаченими та підлягають поверненню.
На думку суду у даному випадку лист Ленінського районного суду АР Крим, який було додано позивачем до заяви від 30.11.2010р., є достатньою підставою для вирішення питання щодо повернення помилково сплачених грошових коштів, оскільки зазначений лист містить відомості із яких стає зрозумілим, що позивач до суду з відповідним позовом не звертався, а відтак сума у розмірі 120грн., яка сплачена позивачем до бюджету, є сплаченою помилково внаслідок чого підлягає поверненню.
Крім того, відповідач був не позбавлений права самостійно звернутися до Ленінського районного суду АР Крим або Територіального управління Державної судової адміністрації України в АР Крим із запитом для отримання відповідної інформації.
Частиною 2 статті 11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
У позовній заяві позивач просить зобов'язати Управління державного казначейства в Ленінському районі Головного управління Державного казначейства України в АР Крим виплатити помилково перераховані 120,00грн., проте суд зазначає, що діючим законодавством передбачено зобов'язання повернути надмірно або помилково сплачені грошові кошти.
Крім того, позивач просить суд визнати дії відповідача незаконними, однак відмова відповідача, яка оформлена листом від 30.10.2010р. №30-14/1459 не є дією, оскільки дія завжди є активною поведінкою суб'єкта. Зазначений лист за своєю суттю є рішенням суб'єкта владних повноважень про відмову у поверненні помилково сплачених коштів.
Для повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною і скасувати відмову Управління державного казначейства в Ленінському районі Головного управління Державного казначейства України в АР Крим, викладену у листі від 30.10.2010р. №30-14/1459 та зобов'язати відповідача повернути позивачу помилково сплачені грошові кошти у розмірі 120,00рн. за інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі викладеного вище, у задоволенні інших позовних вимог слід відмовити.
Під час судового засідання, яке відбулось 26.05.2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 31.05.2011 р.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 160-163,181 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати відмову Управління державного казначейства в Ленінському районі Головного управління Державного казначейства України в АР Крим, викладену у листі від 30.10.2010р. №30-14/1459.
Зобов'язати Управління державного казначейства в Ленінському районі Головного управління Державного казначейства України в АР Крим повернути ОСОБА_1 із державного бюджету Ленінського району (код бюджетної класифікації 22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120(сто двадцять) грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Москаленко С.А.