вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
м. Сімферополь
01 липня 2011 р. (12:18) Справа №2а-5386/11/0170/2
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В., при секретарі Дрягіні В.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Прокуратури м. Феодосії
третя особа Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора №3»
про визнання незаконною бездіяльність та дії, визнання нечинним рішення, спонукання до виконання певних дій і стягнення
за участю представників:
від позивача - не з'явився .
від відповідача - ОСОБА_2 - дов. № 935 від 10.02.2011 .
від третьої особи - не з'явився .
Суть спору: ОСОБА_1 ( далі позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності Прокуратури м.Феодосії (далі відповідач) щодо ненадання відповіді на її скарги, не поновлені порушених прав позивача, визнання незаконними дій відповідача відносно не визначення підробленого протоколу №181 , складеного Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора №3» (далі третя особа), спонукання призупинити дію відділу Державної виконавчої служби від 31.01.2011 р., визнання нечинним рішення відповідача стосовно накладення штрафу у розмірі 51 грн., спонукання відповідача внести протест щодо незаконного складання на позивача постанов третьою особою, прийняти заходи відносно керівника третьої особи ОСОБА_4 стосовно підробки підписів у протоколі №181 , стягнення моральної шкоди у розмірі 1000 грн. Позивач просив розглянути справу на підставі наданих документів, без участі його представника. Вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не прийняв необхідних заходів щодо з'ясування обгрунтованності складення третьою особою протоколу про адміністративні правопорушення №181, дотримання порядку його складання.
Позивач додаткового 31.05.2011 р. надіслав пояснення на позов, в яких наполягав на задоволенні позовних вимог.
Третя особа явку свого представника не забезпечила, 02.06.2011 р. надійшли її пояснення на позов ( вих..№254 від 31.05.2011 р.) , клопотання про розгляд справи без участі її представника.
У судовому засіданні, яке відбулось 01.07.2011 р. , представник відповідача надав заперечення на позов, в яких з позовними вимогами не погодився, вважав можливим розглянути справу на підставі залучених до неї матеріалів.
Суд , вивчивши думку представника відповідача, клопотання позивача,третьої особи , приймаючи до уваги надання учасниками процесу витребуваних документів, керуючись ст. 128 КАС України, ухвалив продовжити розгляд справи на підставі залучених до неї документів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника відповідача , суд
Позивач звернувся до відповідача зі скаргою на дій третьої особи, яка була надіслана 29.12.2010 р.
Повторно позивач 30.01.2011 р. надіслав на адресу відповідача листа з проханням розглянути скаргу та надати відповідь .
Позивач на прийомі прокурора м.Феодосії 29.03.2011 р. подав повторну скаргу з приводу незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності на підставі складених третьою особою документів.
Ст. 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд має керуватися критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно з якими у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
У ст. 4 Закону визначено, що діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань:
1) закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень;
2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина;
3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення.
Прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян (ст. 5 Закону України «Про прокуратуру»).
Згідно зі ст.19 Закону України «Про прокуратуру» предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є:
1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам;
2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;
3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.
У ст. 20 Закону визначені повноваження прокурорів, до яких зокрема відноситься право при виявленні порушень закону у межах своєї компетенції давати приписи про їх усунення, опротестовувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.
Згідно зі ст. 22 Закону України «Про прокуратуру» письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору. Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів, або до суду.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовані в Законі України «Про звернення громадян». Вказаний Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
У ст. 1 цього Закону визначено , що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
У ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організац ії незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду (ст.14 Закону України «Про звернення громадян»).
Згідно зі ст. 15 Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання (ст.20 Закону України «Про звернення громадян»).
Судом встановлено, що третьою особою 09.12.2010 р. відносно позивача був складений Протокол № 181 Про адміністративне правопорушення , в якому зафіксовано порушення ним правил користування приміщеннями житлових будинків , що свідчить про скоєння правопорушення , передбаченого ст.150 КУпАП. При складанні вказаного протоколу у графах про сповіщення щодо змісту протоколу , місця слухання справи про адміністративне правопорушення замість підпису ОСОБА_1 були проставлені підписи інших осіб.
Надані сторонами матеріали свідчать про те, що позивач тричі звертався до відповідача з заявами щодо прийняття заходів прокурорського реагування по факту підробки його підпису під час складання третьою особою протоколу №181 від 09.12.2010р.
Відповідач , діючи відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», розглянувши звернення позивача, надіслав на його адресу відповіді №491н/п06 від 12.01.2011 р., №491 н/п від 11.02.2011 р., № 491 н/п06 від 13.04.2011 р.
За таких обставин, вивчивши зазначені документи, суд прийшов до висновку,що звернення позивача розглянути відповідачем, ним надіслані листи з повідомленнями про результати такого розгляду. В силу викладеного відсутні підстави для задоволення вимог позивача,щодо спонукання відповідача щодо розгляду його звернень.
В той же час суд вважає необхідним визначити,що у листах №491н/п06 від 12.01.2011 р., №491 н/п від 11.02.2011 р. відповідач при вивчені фактів, наведених у зверненнях позивача, вказав на правомірність складання третьою особою протоколу №181 від 09.12.2010р. Однак, у листі № 491 н/п06 від 13.04.2011 р. відповідач, встановивши відсутність підпису позивача у протоколі №181 від 09.12.2010р. , робить висновок для відсутності необхідності вжиття заходів прокурорського реагування.
Суд , приймаючи до уваги те,що підставою звернення позивача з заявами було саме підробка його підпису в протоколі № 181 від 09.12.2010 р., підтвердження зазначених фактів відповідачем, вважає,що у останнього згідно з наведеними вище положеннями Закону України «Про прокуратуру» був обов'язок прийняття заходи прокурорського реагування.
Вивчивши зазначені обставини , керуючись встановленим у ст. 7 КАС України принципом верховенства права , згідно з яким людина , її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави , суд прийшов до висновку, що права позивача підлягають захисту шляхом визнання протиправною бездіяльністю відповідача щодо неприйняття заходів прокурорського реагування після встановлення факту відсутності підпису ОСОБА_1 на складеному третьої особою протоколі №181 від 09.12.2010 р.
Моральна шкода , завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю , відшкодовується особою, яка її завдала , за наявністю її вини( ст.1167 ЦК України).
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 р. шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи ( п.2).
Отже необхідною умовою виникнення відповідальності у вигляді обов'язку відшкодувати заподіяну майнову і немайнову шкоду є неправомірність дій або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду, причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою, вини особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б однієї з обов'язкових складових відповідальності за заподіяння шкоди взагалі виключає її настання.
Як зазначено вище,суд, дослідивши матеріали справи , встановив неправомірність бездіяльності відповідача щодо неприйняття заходів прокурорського реагування після встановлення факту відсутності підпису ОСОБА_1 на складеному третьої особою протоколі №181 від 09.12.2010 р.
В той же час в матеріалах справи відсутні обґрунтування шкоди, заподіяної інтересам та правам позивача в наслідок розгляду (неналежного на його думку розгляду) його звернень відповідачем, докази наявності причинного зв'язку між будь-якою шкодою , заподіяною його інтересам (правам) , та діями відповідача .
В силу викладеного, керуючись ст. 1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 р., суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги по стягненню з відповідачів моральної шкоди.
Під час судового засідання, яке відбулось 01.07.2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 06.07.2011 р.
Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними бездіяльність Прокуратури м.Феодосія щодо неприйняття заходів прокурорського реагування , передбачених чинним законодавством , після встановлення факту відсутності підпису ОСОБА_1 в протоколі про адміністративні правопорушення №181 від 09.12.2010р. , складеного Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора №3» .
3. В іншій частині позовних вимог - у позові відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Яковлєв С.В.