83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
22.05.08 р. Справа № 20/108а
Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.
розглянув увідкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Матрьошка», м.Горлівка
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства »Донецькобленерго», м.Горлівка
про скасування рішення
За участю представників:
від позивача: Слуцький О.В., Микитенко Ю.С. - за довіреністю
від відповідача: Матюшенко А.І. - за довіреністю
До господарського суду Донецької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Матрьошка», м.Горлівка, із позовом до Відкритого акціонерного товариства »Донецькобленерго», м.Горлівка, про скасування рішення ВАТ «Донецькобленерго», прийнятого 03.04.2008р., про оплату вартості не облікованої електричної енергії на суму 10601,92 грн., яке було оформлене протоколом засідання комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією, визначення обсягу та вартості недоврахованої електричної енергії, а також вартості збитків.
При зверненні до суду позивач клопотав про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ВАТ «Донецькобленерго» вчиняти будь які дії по обмеженню або припиненню постачання електричної енергії до приміщень ТОВ «Матрьошка», м.Горлівка, розташованих за адресою: м.Горлівка, Донецька область, вул. Комсомольська, б. 16., про що надав суду заяву № 7 від 24.04.2008р.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії № 1618 від 24.03.2004р.; акт технічної перевірки розрахункових засобів обліку до 1 кВ № 053027 від 03.04.2008р.; акт про порушення «Правил користування електричною енергією» № 028640 від 03.04.2008р.; протокол № 93 засідання комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією, визначення об'єму та вартості недоврахованої електроенергії, а також суми збитків від 03.04.2008р.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що акти, які позивач оскаржує, не є актами ненормативного характеру, у зв'язку з чим просить суд провадження по справі припинити. Також відповідач посилається на правову позицію Верховного суду України, викладену в постанові від 12.06.2007р. по справі № 3/57н та лист Вищого господарського суду України від 18.03.2008р. № 01-8/164.
Предметом позовних вимог у даній справі є скасування рішення комісії Центральних електричних мереж Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» по розгляду актів про порушення Правил користування електричної енергією, прийняте 03.04.2008р., про оплату вартості не облікованої електричної енергії на суму 10601,92 грн., яке було оформлене протоколом засідання комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією, визначення обсягу та вартості недоврахованої електричної енергії, а також вартості збитків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, права та законні інтереси суб'єктів захищаються шляхом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Окрім того, права і законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, відповідно до вимог ст. 21 Цивільного кодексу України, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, порушують права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
Водночас, статтею 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство. 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції. 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Частина 2 статті 20 ГК України серед актів, визнання незаконними яких передбачено статтею 16 ЦК України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача. Тобто, за змістом вказаної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.
Оскаржене рішення комісії ВАТ "Донецькобленерго" та протокол, яким воно оформлено, за своїми ознаками до таких актів не відносяться, оскільки не носять характеру обов'язкових до виконання ненормативних актів, а є лише фіксацією порушення, яке було виявлено при проведенні перевірки дотримання Правил користування електричною енергією.
Відповідно до п. 6.43 Правил користування електричною енергією, споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка. Спірні питання, які виникають між сторонами, при складанні акта, визначення розміру коштів, належних до оплати, здійснення платежів вирішуються у судовому порядку.
За таких обставин рішення комісії безпосередньо не тягне для споживача негативні правові наслідки у вигляді примусового стягнення вартості додаткового обсягу електроенергії.
Отже, оскаржене рішення комісії, оформлене протоколом № 93 від 03.04.08р., може бути використано в якості доказу у разі звернення відповідача до суду з позовом про стягнення розміру недоврахованої електроенергії, або звернення позивача з позовом про зобов'язання відповідача поновити поставку електроенергії, і підлягає оцінці судом у відповідності з вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на вищезазначене, спір про скасування рішення комісії ВАТ «Донецькобленерго», прийнятого 03.04.2008р. про оплату вартості не облікованої електричної енергії на суму 10601,92 грн., яке було оформлене протоколом засідання комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією, визначення обсягу та вартості недоврахованої електричної енергії, а також вартості збитків, не відноситься до підвідомчості господарських судів та не підлягає розгляду в них, що, відповідно до п. 1 ст. 80 Господарського кодексу України, є підставою для припинення провадження у справі.
Позивач надав суду заяву № 98 від 05.05.2008р. про застосування заходів із забезпечення позову, у якій просив суд заборонити відповідачу ВАТ «Донецькобленерго» вчиняти будь які дії по обмеженню або припиненню постачання електричної енергії до приміщень ТОВ «Матрьошка», м.Горлівка, розташованих за адресою: м.Горлівка, Донецька область, вул. Комсомольська, б. 16.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Статтею 67 вищезазначеного кодексу передбачено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Заява відповідача про забезпечення позову не узгоджується із змістом ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України та із предметом позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Матрьошка», м.Горлівка, до Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго», м.Горлівка, про скасування рішення комісії. Дана заява має ознаки самостійних позовних вимог, з якими позивач має право звернутися до господарського суду у встановленому порядку.
Отже, у задоволенні заяви № 7 від 24.04.2008р. про застосування заходів забезпечення позову, а саме про заборону відповідачу ВАТ «Донецькобленерго» вчиняти будь які дії по обмеженню або припиненню постачання електричної енергії до приміщень ТОВ «Матрьошка», м.Горлівка, розташованих за адресою: м.Горлівка, Донецька область, вул. Комсомольська, б. 16., суд відмовляє.
Відповідно до п. 3 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993року «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках: припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою.
Позивачем при звернені до господарського суду Донецької області було сплачене державне мито в розмірі 85,00 грн., яке відповідно до ст. 47 Господарського процесуального кодексу України підлягає поверненню.
Керуючись ст. 47, п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, п. 3 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993року «Про державне мито», суд
Провадження у справі № 20/108а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Матрьошка», м.Горлівка, до Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго», м.Горлівка, - припинити.
Видати позивачеві довідку про повернення державного мита в розмірі 85,00 грн., та оригінали платіжного доручення про сплату державного мита в розмірі 85,00 грн. № 52 від 11.04.2008р.; про сплату інформаціно - технічного забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн. № 53 від 11.04.2008р.
Суддя
Надруковано 3 прим.
1. позивачу
2. відповідачам
3. у справу
Марченко Ю.О.
.