Постанова
Іменем України
19 травня 2008 року
Справа № 2-14/983-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Плута В.М.,
Гоголя Ю.М.,
за участю представників сторін:
представник позивача, Савченко Євген Володимирович, довіреність № 2 від 04.02.08, Державне підприємство "Дельта-Лоцман";
представник відповідача, Гаврилюк Лариса Андріївна, довіреність № 5 від 21.02.06, Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт";
представник відповідача, Торова Ірина Олександрівна, довіреність № б/н від 15.04.05, Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт";
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Дельта-Лоцман" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Курапова З.І.) від 27.03.2008 у справі № 2-14/983-2008
за позовом Державного підприємства "Дельта-Лоцман" (вул. Лягіна, 27,Миколаїв,54017)
до Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" (вул. Кірова, 28,Керч,98312)
про стягнення 4713,32 доларів США, що складає 16314,63 грн.
Позивач, Державне підприємство "Дельта-Лоцман", звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача, Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт", 4713,32 доларів США, у т.ч. 4580,49 доларів США заборгованості та 132,83 доларів США пені. Заявою від 27.03.2008 позивач, зменшивши позовні вимоги, просив стягнути 896,24 дол. США, у т.ч. 763,41 грн. заборгованості та 132,83 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані несплатою відповідачем наданих послуг з лоцманського проведення та регулювання руху суден на підставі правочину, укладеного шляхом прийняття позивачем до виконання замовлень суден, які знаходились під агентуванням відповідача. Сума заборгованості становить 4580,49 грн., також на підставі ч.2 статті 231 Господарського кодексу України відповідачу нарахована пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочки.
Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав того, що платіжним дорученням № 19 від 14.02.2008 він сплатив основний борг у сумі 3817,08 дол. США, решта заборгованості за рахунком складає суму ПДВ у розмірі 763,41 грн., яка не підлягає сплаті на підставі п. 5.15 ст. 5. абз. 3 пп. 6.2.4. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість». Так, позивачем невірно застосована норма права, яка встановлює розмір штрафних санкцій за порушення зобов'язання, не дотримані вимоги до форми правочину для можливості забезпечення виконання обов'язків. Крім того, відповідач зазначає, що стосовно судна 4»він діяв як морський агент і від імені, за дорученням та за рахунок коштів генерального агента - приватного підприємства «ФАМ Балкерс»в рамках субагентської угоди № 194\ПФ\02 від 20.05.2002., який оплатив надані послуги за винятком суми ПДВ.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.03.2008 у справі № 2-14/983-2008 в частині стягнення заборгованості в сумі 3817,08 дол. США провадження у справі припинено. В інший частині позову відмовлено.
Стягнуто з Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" на користь Державного підприємства "Дельта-лоцман" 38,17 дол. США державного мита та 95,56 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з цим судовим актом, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду змінити, задовольнивши позов в частині стягнення суми ПДВ та штрафних санкцій.
Заявник апеляційної скарги вважає, що оскаржуване рішення прийнято судом при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, дійсним обставинам справи.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 19.05.2008, у зв'язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Гонтаря В.І. на суддю Плута В.М.
В судовому засіданні 19.05.2008 представники сторін підтримали свої вимоги й заперечення у повному обсязі.
При апеляційному перегляді справи в порядку й на підставах статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із договорів та інших правочинів, а також із дій осіб, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.
Відповідно до статті 106 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами державних морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справлення і розмір якого встановлюються Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.
Згідно зі статтею 115 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справлення і розмір якого встановлюється Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.
Наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 № 214 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 374/1399 від 24.07.1996) затверджені збори і плати за послуги, що надаються суднами у морських торговельних постах України, у тому числі лоцманський збір та збір за користування послугами служби регулювання руху суден.
Так, на підставі заявок відповідача від 05.11.2007 і від 12.11.2007 (а.с. 15-16) позивач надав послуги з лоцманського проведення та регулювання руху судна 4»під прапором Туреччини, які знаходились під агентуванням відповідача.
Фактичне надання позивачем послуг, як вбачається з матеріалів справи, підтверджується лоцманськими квитанціями № 4782\м від 05.11.2007. і № 4889\м від 12.11.2007 (а.с. 19- 20).
На сплату наданих послуг позивач виставив рахунок АФ-0002897 від 13.11.2007 на суму 4580,49 дол. США.
Як підтверджується матеріалами справи, платіжним дорученням № 19 від 14.02.2008 відповідач оплатив основний борг в сумі 3817,08 дол. США, тобто сума боргу за надані послуги сплачена відповідачем без суми ПДВ після передачі позову в суд, у зв'язку з чим, провадження у справі у частині заборгованості в сумі 3817,08 дол. США суд першої інстанції обгрунтовано припинив на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Решта суми основного боргу в розмірі 763,41 дол. США є несплаченим відповідачем податком на додану вартість. Факт цих обставин представниками сторін не заперечується.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення до неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Стосовно нарахування позивачем ПДВ в сумі 763,41 дол. США, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до частини 5 статті 1 Закону України «Про транзит вантажів»транзитні послуги (роботи) це безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо.
Згідно частини 6 статті 1 Закону України «Про транзит вантажів» учасники транзиту - це вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).
Таким чином, судом цілком правомірно зазначено, що оскільки позивач відноситься до учасників транзиту, надані послуги сприяли переміщенню вантажу транзитом до кінцевого місця споживання за межами території України, то надані послуги з лоцманського проведення та регулювань руху суден є такими, що були безпосередньо пов'язані з транзитом вантажів.
З цих підстав, судова колегія погоджується з твердженнями представника відповідача, що транзитом вантажу є не тільки прохід судна з вантажем через порт України, а й прохід його до порту навантаження, а потім у зворотньому напрямку.
Згідно з частиною 3 п.п. 6.2.4. статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»операції з поставки послуг платником податку, пов'язані з перевезенням (переміщенням) пасажирів та вантажів транзитом через територію України, оподатковуються у порядку, передбаченому п. 5.15 Закону України «Про податок па додану вартістю».
Пунктом 5.15 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що звільняються від оподаткування операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України.
Крім того, відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3 статті 3 Закону України «Про додаток на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1977 р. (з наступними змінами та доповненнями) об'єктом оподаткування є операції платників по поставці товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
Відповідно до підп. «а»п. 6.5. статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»місцем поставки послуг вважається місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, однак підп. «є»п. 6.5. цього закону передбачає виключення із загального правила зазначення місця поставки послуг - при наданні послуг персоналу з обслуговування морських, повітряних та космічних об'єктів - місце надання таких послуг.
Відповідно до підп. «є»п. 6.5. статті 6 Закону України «Про додаток на додану вартість», місцем надання таких послуг персоналу з обслуговування морських суден є борт судна.
Відповідно до статті 5 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-ІV до митної території (споруди) України відносяться об'єкти, на які поширюється виключна юрисдикція України та які становлять єдину митну територію України.
Відповідно до статей 27, 28, 32, 92, 95, 96, 91 Конвенції Організації Об'єднаних Націй по морському праву від 10.11.1982 р., статей 19, 20 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про територіальне море від 29.04.1958 р., а також статей 32, 48 Кодексу торговельного мореплавства України, роз'ясненнями Державної податкової адміністрації України від 09.10.1998 № 11697/10/22-1217, від 20.12.2002 № 20054/7/15-3417 юрисдикція прибережної держави не поширюється на іноземне судно. Іноземне судно, яке пересікає митну територію України, зберігає статус території тій держави, під прапором якого таке судно знаходиться.
Таким чином, дійсно зазначено, якщо на територію (споруду) не поширюється юрисдикція України, така територія (споруда) не є митною територією України.
Відповідно до п. 5.3. Положення про державну морську лоцманську службу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 11.09.2000. № 498, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 17.10.2000 за № 717/4938 (за наступними змінами) лоцман повинен інформувати капітана судна про маршрут переходу, особливі умови плавання, наявність течій, очікуваний рух інших суден, порядок взаємодії з постами регулювання руху суден та відповідно до п. 5.5. цього Положення виключно капітан несе відповідальність за управління судном.
Відповідно до п. 2.2., ст. 4, 5.7, 5.8 Типового положення про службу регулювання руху суден, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України 28.05.2001 № 340, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.06.2001 за № 545/5736 (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства транспорту та зв'язку № 218 від 03.03.2006) навігаційна допомога (радіолокаційне проведення) надається капітану судна.
Отже, послуги з лоцманської проводки надаються персоналу іноземного судна для забезпечення безпеки судноплавства та в наданні капітану судна допомоги в управлінні судном, дачі рекомендацій плавання в районах лоцманської проводки.
Зокрема, місцем надання послуг по лоцманської проводки є безпосередньо борт судна, а послуги надаються капітану судна (персоналу) і пов'язані безпосередньо з обслуговуванням їм судна, як це передбачено підп. «є»пункту 6.5. статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до статті 91 Конвенції ООН по морському праву судна мають національність тієї держави, під прапором якої вони мають право плавати, що кореспондується зі статтею 32 Кодексу торговельного мореплавства України, відповідно до якої поняття «українське судно»або «судно України»означає національну належність судна, на яке поширюється юрисдикція України, національна належність судна визначається його державною реєстрацією в Україні та одержанням права плавання під Державним прапором України.
Відповідно до статті 13 Кодексу торговельного мореплавства юрисдикція України поширюється на судна під Державним прапором України, які заходять в іноземний порт. Відповідно юрисдикція України не поширюється на ті судна , які не зареєстровані в Україні і не одержали права плавання під Державним прапором України.
Таким чином, встановлено, що місцем надання послуг лоцманської служби персоналу по обслуговуванню судна, яке плаває під іноземним прапором, є іноземне судно, яке зберігає статус території держави, під прапором якого воно знаходиться, а отже, дійсно, такі послуги, відповідно до підп. 3.1.1. п. 3.1. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»не є об'єктом оподаткування ПДВ. Тому судова колегія, так як і суд першої інстанції, робить висновок про відсутність правових підстав для нарахування позивачем ПДВ в сумі 763,41 дол. США на вартість наданих послуг з лоцманського проведення та регулювання руху суден.
Разом з тим, судова колегія також вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги у частині стягнення пені в сумі 132,83 дол. США, яка пред'явлена позивачем на підставі ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно зі статтею 547 Господарського кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Таким чином, майнова відповідальність за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, в силу якого боржник зобов'язаний сплатити певну грошову суму, по будь-якому договору, наступає відповідно до договору.
Як вбачається, правочин між сторонами спору вчинений у спрощений спосіб шляхом прийняття до виконання замовлення з лоцманського проведення судна та регулювання рухом судна. Проте, під час укладення цього правочину сторони письмово не передбачили жодного виду забезпечення виконання зобов'язання. Отже, у даному випадку договірні види забезпечення виконання зобов'язання відсутні.
Крім того, посилання апелянта на частину 2 статті 231 Господарського кодексу України, яка передбачає застосування штрафних санкцій за порушення термінів виконання господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що відноситься до державного сектора економіки в обґрунтування своїх вимог про стягнення пені та штрафу за прострочення платежу також судова колегія вважає неправомірними та необґрунтованими у зв'язку з наступним.
Судом вірно зазначено, що вищевказана норма закону може застосовуватися тільки до сторони договору, яка прострочила виконання зобов'язання, що виражається в поставці товарів, виконанні робіт (послуг).
У даному випадку, зобов'язання, за порушення якого позивачем вимагається стягнути штрафні санкції, є грошовими зобов'язаннями.
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України за порушення виконання грошового зобов'язання штрафні санкції встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором. При цьому, в частині 1 статті 231 цього Кодексу зазначено, що за окремі види зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996.
Відповідно до статті 3 цього Закону, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується з суми простроченою платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня.
Аналогічна норма закріплена частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, згідно до якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.
Як встановлено під час судового розгляду, сторонами правовідносин не узгоджений строк виконання обов'язку зі сплати відповідних послуг ані при пред'явленні заявки на лоцманське обслуговування, ані у пред'явленому рахунку на сплату наданих послуг.
А оскільки доказів пред'явлення вимоги про стягнення боргу відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України позивачем не надано, суд не вбачає підстав на стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. Тобто, в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
У відповідності до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України господарським судом правильно вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до норм чинного законодавства, із врахуванням встановлених обставин справи, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Дельта-Лоцман" відсутні.
Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дельта-Лоцман" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.03.2008 у справі № 2-14/983-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді В.М. Плут
Ю.М. Гоголь