83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
28.05.08 р. Справа № 17/39пд(10/7пд(15/12пд))
Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Даймонтхім», м. Северодонецьк
до відповідача: Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк
за переддоговірним спором
за участю представників сторін:
від позивача: Проказа А.М. - довіреність
від відповідача: Єгурнов О.В. - довіреність, Лазарєв В.Г. - довіреність
Товариства з обмеженою відповідальністю «Даймонтхім» звернулося з позовною заявою до Державного підприємства «Донецька залізниця» про врегулювання розбіжностей за переддоговірним спором, що виник між сторонами при укладанні договору № 3/60 від 07.11.2007р. «на подачу та забирання вагонів» (далі - «Договір»), а саме - щодо редакції пункту 13 договору.
Відповідач проти вимог позивача заперечує та наполягає на прийнятті спірного пункту договору у власній редакції.
Розгляд справи був закінчений 20.05.2008р. У судовому засіданні була оголошена перерва до 28.05.08р. для підготовки рішення
Після оголошення про закінчення розгляду справи до канцелярії господарського суду 22.05.2007р. від позивача надійшло додаткове пояснення із додатками, в якому позивач звернув увагу суду на те, що вперше подібний позов був надісланий позивачем до господарського суду 18.12.2007р., але ухвалою суду від 21.12.2007р. суд повернув йому зазначений позов з посиланням на п. 10 ст. 63 ГПК України. Незважаючи на те, що додаткове пояснення надійшло до суду після оголошення про закінчення розгляду справи, враховуючи приписи Господарського процесуального кодексу України - суд не може не дати їй правової оцінки - тому додаткові пояснення враховуються судом при підготовці рішення по справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
07.11.2007р. відповідач з супровідним листом № 312-24-312 від 07.11.07р. (а.с. 15) направив відповідачу 2 аркуша з текстом, назвавши їх - «проектом договору». Цей лист був отриманий позивачем 13.11.2007р. (вхідний № 66). У направлених з листом аркушах був надрукований текст договору.
Виходячи з аналізу п. 3.4. «Правил обслуговування залізничних під'їзних колій», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за N 875/5096 (далі - «Правила експлуатації») проектом договір на подачу та забирання вагонів може вважатися лише у разі його підписання стороною, що ініціює його укладання з іншою стороною.
Враховуючи те, що направлений позивачу відповідачем на 2х аркушах текст договору не був відповідачем підписаний - підстави вважати його саме проектом договору відсутні.
Отриманий текст договору позивач підписав, зазначивши, що він підписаний «…з урахуванням усунення розбіжностей по п. 13 договору, зазначених у протоколі від 16.11.2007р.…». У протоколі від 16.11.07р. (а.с. 20) позивач виклав власну редакцію п. 13.
Таким чином, господарський суд вважає, що саме проект договору з урахуванням п. 13 в редакції протоколу від 16.11.07р. був підготовлений позивачем.
За ч. 2 ст. 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін.
Підписаний 16.11.2007р. проект договору позивач із супровідним листом № 172 від 16.11.07р. (а.с. 18) направив відповідачу. Проект договору був отриманий відповідачем 16.11.07р.
Виходячи з вимог ч. 4 ст. 181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
26.11.07р. відповідач листом № 312-24-318 (а.с. 16), надісланим позивачу, проти запропонованої останнім редакції п. 13 заперечував. Цей лист був отриманий позивачем 30.11.07р., про що свідчить пояснення позивача та запис на листі «…вх. № 78 від 30.11.07р…».
Аналізуючи дії відповідача, враховуючи відсутність нормативно встановленої форми протоколу розбіжностей, господарський суд дійшов висновку про те, що лист відповідача № 312-24-318 від 26.11.07р. слід сприймати у якості протоколу розбіжностей.
Виходячи з вимог ст. 21 Закону України про залізничний транспорт відносини підприємств залізничного транспорту з власниками залізничних під'їзних колій, порядок і умови експлуатації цих колій, обігу рухомого складу, що не належить до залізничного транспорту загального користування, визначаються Статутом залізниць України та укладеними на його основі договорами.
За ст. 71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором.
Згідно ч. 5 ст.181 Господарського кодексу України (далі - «ГК України» ) сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
За ч. 7 ст. 181 ГК України якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Стосовно спірного договору кінцевим 20ти денним терміном для врегулювання розбіжностей і звернення до суду було 20.12.2007р. Виходячи з поштового штемпелю на конверті позов був скерований позивачем до господарського суду 04.01.2008р., тобто - після спливу зазначеного 20ти денного терміну.
За таких обставин договір № 3/60 від 07.11.2007р. «на подачу та забирання вагонів» набув чинності у редакції, запропонованій відповідачем. У зв'язку з чим, зважаючи на те, що спір щодо редакції пункту 13 договору був врегульований до звернення позивача до суду з позовом - вимоги позивача є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Посилання позивача на те, що він попередньо вже звертався до господарського суду з аналогічною позовною заявою судом до уваги не прийнято оскільки на думку суду належним виконанням приписів ч. 7 ст. 181 ГК України можна вважати лише звернення до належного суду з таким позовом, який оформлений та відповідає вимогам процесуального законодавства та - прийнятий відповідним судом до свого провадження. Позовна ж заява, про яку йдеться у поясненні позивача, була ухвалою господарського суду Луганської області від 21.12.2007р. у справі № 01-10/2-741 повернута позивачу без розгляду.
Судові витрати відносяться на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд,
У задоволенні позову відмовити.
Суддя