ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
06 липня 2011 р. Справа № 5010/1003/2011-17/41
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Фітковський Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул. Б.Хмельницького, 59 А, м. Івано - Франківськ, 76007;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія", вул. Петлюри, 10, м. Івано-Франківськ, 76018;
про стягнення 23137 грн. 51 коп., в тому числі 12837 грн. 87 коп. боргу, 174 грн. 33 коп. інфляційних втрат, 92 грн. 02 коп. річних, 10033 грн. 87 коп. пені
за участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №576-2/11 від 29.06.11)
Від відповідача: ОСОБА_2 - представник , (довіреність № 48 від 01.04.11)
встановив: заявлено позов про стягнення 23137 грн. 51 коп., в тому числі 12837 грн. 87 коп. боргу, 174 грн. 33 коп. інфляційних втрат, 92 грн. 02 коп. річних, 10033 грн. 87 коп. пені.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити.
Представником відповідача в судовому засідання 14.06.11 подано відзив на позовну заяву (вх. № 4992/2011 від 14.06.11), в якому проти позову заперечує, вказуючи на те, що будівлю гуртожитку самовільно займають користувачі-військовослужбовці, які не сплачують кошти за постачання теплової енергії, що в свою чергу спричиняє неможливість оплати відповідачем сум заборгованості, оскільки обов'язок оплати коштів за договором покладено саме на відповідача. Також представником відповідача подано клопотання (вх. № 4993/2011-свх від 14.06.11) про залучення до участі у справі інших відповідачів - осіб, які є наймачами даних приміщень та проживають в них.
Клопотання про залучення до участі у справі інших відповідачів задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторонами договору на постачання теплової енергії, невиконання умов якого стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених і охоронюваних законом інтересів, є позивач Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" та відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" в даній справі. Також слід зазначити, що зобов'язання, які виникають між фізичними та юридичними особами з приводу цивільних чи житлових відносин не можуть бути предметом розгляду в господарських судах.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши додатково подані сторонами докази, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.
Між Державним міським підприємством "Івано-Франківськтеплокомуненерго" та товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" було укладено договір № 521 від 01.05.2005 р. про постачання теплової енергії.
Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язується постачати відповідачу теплову енергію у відповідності з умовами договору, а відповідач зобов'язується своєчасно проводити оплату за використану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.
Угодою від 01.01.09 про внесення змін і доповнень до "Договору про постачання теплової енергії" № 521 внесено зміни до додатку № 1 до договору, що є його невід'ємною частиною, доповнено додаток №1 додатковим опалювальним об"єктом - гуртожиток, розташований по АДРЕСА_1 та встановлено обсяги постачання теплової електроенергії на вказаному об"єкті.
Пунктом 6.3.3.договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.
Згідно п. 6.3.5. договору оплата платіжних документів здійснюється відповідачем самостійно: з платежів поточного розрахункового періоду - в 5-денний термін після дати, зазначеної в платіжному документі, але не пізніше 31-го числа розрахункового місяця; з платежів передоплати з 1-го до 5-го числа наступного розрахункового місяця.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.13-20), позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, здійснивши постачання теплової енергії відповідачу в обсягах та на умовах обумовлених договором.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати за постачання теплової енергії до гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1, за період з 01.04.2010 р. по 01.05.2011 р. належним чином не виконував, розрахунки не проводив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем становить 12837 грн. 87 коп.
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України, зокрема, з правочинів.
Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків передбачених законом.
Згідно зі ст. ст. 610, 625 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідачем доводи позивача не спростовано, доказів сплати заборгованості суду не подано.
За наведених обставин, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 12837 грн. 87 коп. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Ст. 230 Господарського Кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нарахована відповідачу пеня в розмірі 1 % за кожен день прострочення, в сумі 10033 грн. 29 коп. Розрахунок позивача був здійснений на підставі ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", якою передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Однак, позивачем не враховано, що відповідач є власником будівлі, яка має статус гуртожитку та не здійснює використання даних приміщень для провадження підприємницької діяльності, так як є наймодавцем для осіб, що проживають в гуртожитку.
Таким чином, застосування до позивача Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" є неправомірним.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Зважаючи на викладене, суд самостійно здійснив перерахунок пені за періоди з 01.04.2010 р. по 01.05.2011 р. Згідно розрахунку пені зробленого судом, сума пені, що підлягає стягненню становить 426 грн. 08 коп., у стягненні решти пені слід відмовити.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та річних. З огляду на обґрунтованість позовних вимог в цій частині та правильність поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 174 грн. 33 коп. інфляційних витрат та 92 грн. 02 коп. 3 % річних підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті відповідачем.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені господарським судом обставини, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 12837 грн. 87 коп. основного боргу, 426 грн. 08 коп. пені, 174 грн. 33 коп. інфляційних втрат та 92 грн. 02 коп. 3 % річних. В решті позову слід відмовити.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 526, 610, 611, 625, 626, 629 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 193, 218, 230 Господарського Кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.ст. 4-7, 33, 43, 49, 82, 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" про стягнення 23137 грн. 51 коп., в тому числі 12837 грн. 87 коп. боргу, 174 грн. 33 коп. інфляційних втрат, 92 грн. 02 коп. річних, 10033 грн. 87 коп. пені задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія", вул. Петлюри, 10, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 32873378) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул.Б.Хмельницького, 59 А, м. Івано - Франківськ, 76007 (ідентифікаційний код 03346058) 12837 грн. 87 коп. основного боргу (дванадцять тисяч вісімсот тридцять сім гривень, вісімдесят сім копійок), 426 грн. 08 коп. (чотириста двадцять шість гривень, вісім копійок) пені, 174 грн. 33 коп. (сто сімдесят чотири гривні, тридцять три копійки) інфляційних втрат та 92 грн. 02 коп. (дев'яносто дві гривні дві копійки) 3 % річних, 135 грн. 31 коп. (сто тридцять п'ять гривень, тридцять одна копійка) державного мита, 138 грн. (сто тридцять вісім гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Неверовська Л. М.
Повне рішення складено 08.07.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Неверовська Л. М. 08.07.11