ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
05 липня 2011 р. Справа № 5010/1276/2011-15/66
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Деделюка Б.В.,
при секретарі судового засідання Червак Н. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізол", вул. Городоцька, 174, Залізничний район, м. Львів, 79022,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Івано-Франківськ", вул. Івана Макуха, 41А, м. Івано-Франківськ, 76018,
про стягнення коштів в сумі 7071 грн. 51 коп.,
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_1 - представник, довіреність б/н від 01.07.2011 року,
від відповідача ОСОБА_2 - представник, довіреність № 149 від 30.06.2011 року,
від відповідача ОСОБА_3 - представник, довіреність №148 від 30.06.2011 року,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мізол" звернулося в суд із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Івано-Франківськ" про стягнення коштів в сумі 7071 грн. 51 коп., в тому числі: 6794 грн. 51 коп. основного боргу, 277 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з умовами укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 4 від 04.01.2011 року, позивачем передано відповідачеві товари, а відповідачем не оплачено в повному обсязі кошти за отримані товари.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 21.06.2011 року прийнято позовну заяву і порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 05.07.2011 року.
Представник позивача, в судовому засіданні 05.07.2011 року, позовні вимоги підтвердив в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 4 від 04.01.2011 року, в частині оплати коштів за отримані товари, в результаті чого утворилася заборгованість в сумі 6794 грн. 51 коп., в зв"язку з чим просить стягнути з відповідача 277 грн. пені та покласти на останнього судові витрати.
Представники відповідача, в судовому засіданні 05.07.2011 року, проти позову заперечують повністю, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначають, що товари були неналежної якості, окрім цього, стверджують, що кошти за отримані товари оплачено. Просять відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами та витребувані судом, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
04.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мізол" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Івано-Франківськ" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 4 (далі Договір).
Згідно п. 1.1. Договору Продавець зобов"язується протягом дії даного договору передати Покупцеві товар окремими партіями за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджується Сторонами в накладних, які є невід"ємною частиною даного договору, а Покупець зобов"язується прийняти товар і оплатити його на умовах, установлених даним договором.
Згідно накладних: № 626385 від 25.01.2011 року та № 630949 від 02.02.2011 року, позивачем передано відповідачу товари на загальну суму 6794 грн. 51 коп.
Факт отримання товарі підтверджується довіреностями: № 09 від 25.01.2011 року та № 017 від 02.02.2011 року, а також підписами отримувача на накладних.
Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунки за відвантажений товар здійснюються у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування Покупцем грошової суми у розмірі 100 % вартості партії товару на розрахунковий рахунок Продавця, протягом 7 календарних днів з моменту передання товару покупцеві.
З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено на адресу відповідача претензію б/н від 21.02.2011 року з проханням оплатити заборгованість в сумі 6794 грн. 51 коп. (отримана відповідачем 01.03.2011 року).
Згідно відповіді на претензію № 029 від 14.03.2011 року відповідач зазначає, що відповідно до видаткової накладної № 471243 від 06.08.2010 року на суму 5064 грн. у позивача отримано неякісну плівку, тому просить відшкодувати понесені збитки, а різниця боргу в сумі 1730 грн. 51 коп. буде оплачено.
Відповідачем не оплачено кошти за отримані згідно накладних № 626385 від 25.01.2011 року та № 630949 від 02.02.2011 року товари, в сумі 6794 грн. 51 коп.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків від 30.06.2011 року, який підписано та скріплено печатками сторін, заборгованість відповідача перед позивачем складає 6794 грн. 51 коп.
На час вирішення спору в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 6794 грн. 51 коп., що підтверджується матеріалами справи.
Згідно поданого позивачем розрахунку, на підставі п. 7.4. Договору, відповідачу нараховано 277 грн. пені, за період з 10.02.2011 року по 16.05.2011 року.
Суд вважає нарахування пені безпідставним та необгрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Пеня є видом неустойки та видом забезпечення виконання зобов"язання відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідальність у вигляді пені встановлюється сторонами у договорі, а також може бути визначена Законом.
Договором сторін передбачено відповідальність відповідача у вигляді пені за порушення терміну оплати, проте накладними № 626385 від 25.01.2011 року та № 630949 від 02.02.2011 року не підтверджується факт поставки товарів згідно договору купівлі-продажу № 4 від 04.01.2011 року, тому в даному випадку відбулася позадоговірна поставка товарів.
За наведених обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовних в частині стягнення з відповідача 277 грн. пені, за період з 10.02.2011 року по 16.05.2011 року, та відмовляє в позові в цій частині.
В силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку та облікових документів є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні бухгалтерські документи повинні містити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В розумінні ст. 174 ГК України, господарські зобов”язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов”язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.
Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Доказів сплати заборгованості в сумі 6794 грн. 51 коп., що становить предмет позову, відповідач суду не подав, доводи позивача щодо підстав виникнення спору не спростував.
За наведених обставин, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по оплаті коштів за отримані згідно накладних № 626385 від 25.01.2011 року та № 630949 від 02.02.2011 року товари, в сумі 6794 грн. 51 коп., є обгрунтованими, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, а саме: 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610, 612 Цивільного кодексу України, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізол" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Івано-Франківськ" про стягнення коштів в сумі 7071 грн. 51 коп. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Івано-Франківськ", вул. Івана Макуха, 41А, м. Івано-Франківськ, 76018, (ідентифікаційний код 36733819), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізол", вул. Городоцька, 174, Залізничний район, м. Львів, 79022, (ідентифікаційний код 33895476), 6794 (шість тисяч сімсот дев"яносто чотири) грн. 51 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Івано-Франківськ", вул. Івана Макуха, 41А, м. Івано-Франківськ, 76018, (ідентифікаційний код 36733819), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізол", вул. Городоцька, 174, Залізничний район, м. Львів, 79022, (ідентифікаційний код 33895476), 277 грн. пені.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Деделюк Б. В.
Повне рішення складено 08.07.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Козло П. М. 08.07.11