Справа № 2117/2-755/11 .
07 липня 2011 року
Новокаховський міський суд Херсонської області в складі :
Головуючої судді Матвєєвої Н.В.
При секретарі Чорномурко І.В.
З участю представника позивача - адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нова Каховка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Новокаховського міського нотаріального округу -ОСОБА_4, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, вказавши, що відповідачка про справі є її племінницею. З червня 2010 року вона разом зі своєю матір'ю ОСОБА_5 почали часто приходити до неї, приносили їжу та різні ліки, купуючи їх за її кошти. Під час відвідувань заводили розмови про те, що вона вже старенька, їй потрібен постійний догляд та запропонували укласти договір довічного утримання в обмін на її квартиру. Постійно переконували її в тому, що будуть до смерті її утримувати. Спілкуючись із сусідами, вона говорила їм, що відповідачка з її матір'ю, пропонують їй довічне утримання. Але відповідачка ніколи нічого не обіцяла, більше мовчала. Одного дня вони повели її до нотаріусу, запевнивши, що буде укладено договір довічного утримання. Коли вони прийшли до нотаріусу, вона сиділа в коридорі, а відповідачка з матір'ю зайшли до нотаріусу, через 5-10 хвилин завели до нотаріусу її. Вона погано себе почувала. Нотаріус пояснювала щось їй, потім тихо прочитала складений нею договір на українській мові, яку вона не розуміє. Потім відповідачка в кабінеті нотаріусу разом з її мамою знову розказували їй, що будуть її доглядати, надавати всіляку допомогу. Вона не розуміла, що відбувається. Далів треба було розписатися у зачитаному нотаріусом документі. Вона погодилася підписати документ, бо була впевнена, що укладає договір довічного утримання з відповідачкою. В силу свого хворобливого стану не могла підписати договір. Тоді відповідачка взяла її руку в свою і сама у складеному нотаріусом документі написала, водячи її рукою: «зміст документу відповідає моїм намірам» та за неї її рукою підписалася.
Після укладення договору, відповідачка продовжувала приходити до неї, приносила багато ліків і заставляла їх пити. В березні 2011 року вона не могла вже більше пити ліки, їй стало погано і вона посварилася з відповідачкою та відмовилася від її допомоги. При цьому попросила, щоб племінниця принесла копію договору довічного утримання, бо в неї не було жодного документу. Відповідачка тоді заявила, що вона вже не власниця квартири, і документ їй не потрібний. Через 2-3 дні вона сама забрала у відповідачки договір і побачила, що то був договір купівлі - продажу, а не договір довічного утримання як вона вважала. В договорі було вказано, що вона отримала гроші в сумі 29 666 грн., але це не відповідає дійсності. Тоді вона зрозуміла, що відповідачка її обманула. Укладаючи договір, власного недбальства нею допущено не було, бо вона була впевнена в завіряннях та діях відповідача і її матері укласти з нею договір довічного утримання.
Просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири № 27, розташованої в будинку №34 по вул. Піонерській в м. Нова Каховка Херсонської області, укладений 25.12.2010 року між нею - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 3447. Повернути їй зазначену квартиру у власність. Стягнути з відповідачки на її користь судові витрати.
В судовому засіданні позивачка, представник позивачки підтримали заявлені вимоги.
Відповідачка ОСОБА_3 позову не визнала, пояснивши, що спочатку за позивачкою доглядала її бабуся, рідна сестра ОСОБА_2 Проте вона стала хворіти, їй було тяжко приходити до позивачки. Одного разу позивачці стало погано, вони викликали «швидку допомогу», приїхала лікар ОСОБА_6, яку вона знала, призначила бабусі лікування і попросила її контролювати за прийомом нею ліків. З цього час вона почала приходити до бабусі ОСОБА_2, частіше приходила її мати. Одного разу ОСОБА_2 сказала їй, що хоче віддати їй квартиру. Вона не погоджувалася на заповіт, бо знала, що бабуся залишила заповіт на квартиру своїм двом рідним онукам, з якими на той час посварилася. Договір довічного утримання вона теж не хотіла укладати, бо знала з телепередач, що його можна розірвати в будь-який момент, договір дарування вимагав сплати великих відсотків за посвідчення договору, бо вона не була рідною онукою. Вона запропонувала бабусі купити в неї квартиру, остання від грошей відмовлялася, але потім погодилася продати квартиру за інвентарною вартістю. В подальшому вона займалася приватизацією квартири, ОСОБА_2 відвідувала різні державні установи, ставила підписи. Коли квартира була приватизована, вона попросила матері зайняти чергу у державного нотаріусу. Проте державний нотаріус на той час була зайнята і їй порадили приватного нотаріуса - ОСОБА_4 До цього вона в присутності двох свідків передала в квартирі ОСОБА_2 гроші за квартиру. У нотаріуса договір прочитали на російській мові, зі змістом договору позивачка погодилася та поставила свої підписи. Тому ніякого обману не було, а позивачка сама була ініціатором укладання договору купівлі - продажу квартири.
Третя особа - ОСОБА_4 в судовому засіданні позову не визнала, пояснивши, що сторони приходили до неї тричі. Спочатку вона окремо розмовляла з бабусею і пояснювала, що в разі відчуження квартири, вона буде позбавлена житла. Позивачка спочатку хотіла оформити «дарственность», а потім договір купівлі-продажу, мови про договір довічного утримання не було. Під час нотаріального посвідчення договору вівся відеозапис, текст договору було зачитано в перекладі на російську мову, договір позивачка власноручно підписала, проти інвентарної вартості квартири не заперечувала. В договорі було вказано, що позивачка після укладення договору купівлі - продажу квартири, матиме право на довічне проживання в квартирі.
Суд заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Судом встановлено. 25.12.2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_1. Продаж квартири вчиняється за ціною 29 666 грн., які продавець отримав від покупця до моменту підписання цього договору. Після нотаріального посвідчення цього договору сторони не мають одна до одної претензій.
П.11 вказаного Договору передбачено, що за домовленістю сторін за продавцем зберігається право довічного проживання та користування квартирою.
Текст договору на прохання продавця прочитаний вголос ОСОБА_4, приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу з одночасним перекладом з української на російську мову.
В договорі зроблено підпис ОСОБА_2 та написано, що «зміст документу відповідає моїм намірам». ОСОБА_2 проживає в квартирі одна, як слідує з довідки голови ЖБК «Восток» ОСОБА_7 З довідки лікаря ЦМЛ м. Нова Каховка ОСОБА_6 слідує, що ОСОБА_2 спостерігається в поліклініці КП ЦМЛ м. Нова Каховка з діагнозом : Церебральний атеросклероз, артеріальна гіпертензія, дисциркуляторна енцефалопатія 2 ст., цукровий діабет, 2 тип.
ОСОБА_2 перебуває на обліку відділення соціальної допомоги вдома територіального центру соціального обслуговування з 09.04.1999 року. Соціальний робітник - ОСОБА_8 обслуговує ОСОБА_2 з 2001 року.
Договором №274 від 06.07.2009 року, квитанцією до прибуткового касового ордеру, актом здачі - прийняття робіт підтверджується факт існування системи відео-спостереження в приватній нотаріальній конторі по вул. Першотравневій,24, документи підписані ОСОБА_4
З пояснень свідка ОСОБА_9 слідує, що вона є рідною онукою ОСОБА_2, до початку справи вони посварилися з бабусею через гроші. Із ОСОБА_3 вони спілкувалися, але не тісно. Від бабусі вона знала, що ОСОБА_3 та її мати доглядають за нею, дають їй таблетки. Бабуся говорила, що квартиру вона віддасть ОСОБА_3. Також вона стверджувала, що уклала договір довічного утримання з ОСОБА_3, вона попросила показати, його але договору у бабусі не було. Потім вона дізналася, що насправді було укладено договір купівлі-продажу.
З пояснень свідка ОСОБА_10 слідує, що в минулому році до позивачки почали ходити її племінниця з донькою, хотіли взяти її на довічне утримання, за це вона віддає квартиру. Зі слів позивачки їй відомо, що взимку прийшли племінниця та її донька змусили її піти до нотаріусу, вона почувалася погано. Нотаріус договір читала на українській мові, потім ОСОБА_3 почала водити її рукою на документі, сама вона договір не підписувала. Після цього вони продовжували ходити, носили їжу, купували ліки, від яких ОСОБА_11 стало погано і вона відмовилася від їх допомоги. Від внучки вона дізналася, що квартиру вона продала, копії договору їй не дали.
З пояснень свідка ОСОБА_12 слідує, що ОСОБА_2 хвора людина. Її родичі пообіцяли їй кормити її до смерті, ходили часто, потім почали ходити рідше. Вона сусідам розповідала, що закінчилася волокита, тепер вона до смерті буде жити, а її будуть годувати за її гроші, буде платити за газ і за світло, бо вона уклала договір довічного утримання. Коли вона потребувала документ, то там було написано, що вона продала квартиру. Грошей їй за квартиру не давали.
З пояснень свідка ОСОБА_7 слідує, що до нього зверталася ОСОБА_2, їй потрібно була довідка про вартість квартири, оскільки вона збиралася приватизувати квартиру. Від неї він дізнався, що вона хоче укласти договір довічного утримання із своєю родичкою , він попередив її, щоб вона діяла обережно та не потрапила в халепу.
З пояснень свідка ОСОБА_13 слідує, що до неї звернулася ОСОБА_3, попросила дати в борг гроші, бо хотіла купити квартиру. В неї були гроші, вона відкладала, тому вона позичила їй 6 000 грн. ОСОБА_3 написала їй розписку.
З пояснень свідка ОСОБА_14 слідує, що вона знає ОСОБА_2 46 років, разом проживають в одному будинку, спілкуються. Останнім часом до неї постійно ходили ОСОБА_14 та Свєта, її родичі. В січні 2011 року вона повідомила, що уклала договір довічного утримання, її будуть довічно утримувати, а вона за це дає їм квартиру. Тоді вона попросила почитати договір, укладений ОСОБА_2, в неї ніяких документів не було. 07.березня вона вітала її зі святом, а ОСОБА_2 скаржилася, що родичі до неї не приходять, їй дуже погано і вона збирається розірвати договір довічного утримання. Потім вона дізналася, що ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу. За гроші розмови не було.
З пояснень свідка ОСОБА_15 слідує, що ОСОБА_3 купила квартиру у своєї бабусі. Вона давала їй гроші в сумі 700 доларів США в борг на придбання квартири. Потім була присутня при передачі бабусі грошей, зі сторони ОСОБА_2 свідків не було, бо вона відмовилася кликати сусідку ОСОБА_10.
З пояснень свідка ОСОБА_16 слідує, що його сестра ОСОБА_3 з жовтня 2010 року ходила та доглядала за бабусею ОСОБА_2, потім бабуся запропонувала переписати їй квартиру, ОСОБА_3 запропонувала купити в неї квартиру, він їй давав гроші в сумі 5000 грн. в борг. Знає, що мати з сетрою ходили і передавали гроші бабусі.
З пояснень свідка ОСОБА_5 слідує, що ОСОБА_2 рідна сестра її матері, яка у віці 86 років ходила до неї та доглядала її. Потім у матері погіршився стан здоров'я, вона не змогла ходити. Їм було відомо, що ОСОБА_2 залишила заповіт своїм внучкам, тому вона говорила їх матері, щоб вони ходили і доглядали за бабусею. ОСОБА_2 часто приходила до неї на ринок, вона давала їй фрукти та овочі з дачі, скаржилася, що до неї не приходить ніхто. Якось від своєї матері вона дізналася, що тітці стало погано, пішла до неї, викликала «швидку допомогу», приїхала лікар ОСОБА_6, яка знала її доньку. Попросила, щоб ОСОБА_3 контролювала прийом бабусею ліків, оскільки вона є медсестрою. З цього часу ОСОБА_3 почала ходити до б. ОСОБА_2. Одного разу від ОСОБА_3 вона дізналася, що б. ОСОБА_2 хоче переписати квартиру на неї, пропонувала заповіт або дарування, але ОСОБА_3 відмовилася, бо заповіт можна переписати, а дарування могли оспорити більш близькі родичі. Терміну «договір довічного утримання» б. ОСОБА_2 не знала. Вони домовилися укласти договір купівлі-продажу по ціні, яку поставить держава - інвентарній вартості. Для цього треба було приватизувати квартиру, ОСОБА_2 приймала безпосередню участь в оформленні квартири, декілька разів ходила до виконкому, ставила підписи. 24.12.2010 року вони отримали експертну оцінку. Гроші передавали в присутності свідків, запропонували б. ОСОБА_2 позвати її сусідку т. ОСОБА_10, але вона відмовилася. Про отримання грошей ОСОБА_2 не розписувалася.
З відеозапису нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, наданого приватним нотаріусом ОСОБА_4 слідує, що спочатку нотаріус спілкувалася з ОСОБА_2 і роз'яснювала їй наслідки укладення договору дарування та купівлі-продажу. ОСОБА_2 хотіла скласти «дарственность» на ОСОБА_3, але їй сказали, що при укладенні договору дарування сплачується великий розмір державного мита, бо ОСОБА_3 є двоюрідною онукою. Потім вона попросила скласти договір купівлі-продажу, але з подальшим проживанням в квартирі, мови про договір довічного утримання не було. Коли зайшла до кабінету нотаріусу ОСОБА_3, нотаріус в перекладі на російську мову зачитала текст договору купівлі-продажу, називаючи ціну та розрахунок за квартиру, ОСОБА_2 погоджувалася, киваючи головою. Потім договір нотаріусом було надано на підпис ОСОБА_2 яка власноручно написала текст та поставила свій підпис на обох екземплярах договору, розписалася в журналі нотаріусу. Окрім сторін та нотаріусу, в кабінеті більше ніхто присутнім не був. Ніяких умовлянь та переконань в укладенні договору купівлі-продажу ні зі сторони ОСОБА_3 , ні зі сторони нотаріусу не було.
Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Відповідно до ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
З матеріалів справи слідує, що позивачка ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу квартири №27, розташованої по вул. Піонерській, 34 в м. Нова Каховка Херсонської області з ОСОБА_3 В ході судового засідання позивачка вказувала, що відповідачка ввела її в оману, обіцяючи укласти договір довічного утримання, уклавши при цьому договір купівлі-продажу. Свідки зі сторони позивачки вказували, що зі слів ОСОБА_2 їм відомо, що вона хотіла укласти договір довічного утримання, проте в подальшому дізналася, що вона продала квартиру, бо її обманула ОСОБА_3 Проте показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_17 заперечуються показаннями відповідачки свідків ОСОБА_16, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_13, поясненнями третьої особи - приватного нотаріусу ОСОБА_4, та відеозаписом нотаріального посвідчення правочину, який повністю спростовує обставини, викладені позивачкою в позові (читання договору на українській мові, спілкування відповідачки з нотаріусом у її відсутність, умовляння відповідачки та її матері в кабінеті нотаріусу в необхідності укладення договору довічного утримання, підписання договору з допомогою ОСОБА_3О.). Натомість з відеозапису нотаріального посвідчення договору вбачається, що позивачка сама запропонувала укласти договір дарування, а потім договір купівлі-продажу, нотаріусом їй у відсутності відповідачки роз'яснені наслідки укладення таких договорів, проте, що право власності переходить до іншої сторони договору. Договір зачитаний нотаріусом на прохання ОСОБА_2 в перекладі на російську мову. В ході оголошення договору купівлі-продажу позивачка запитала у нотаріусу, чи вказано в договорі про її пожиттєве проживання, на що нотаріус підтвердив, що вона має право довічного проживання в квартирі. Більше заперечень від позивачки не надходило, вона з усіма умовами договору погоджувалася, і сказала, що все написано так, як вона хотіла. Після цього власноручно підписала два екземпляри договору і поставила підпис в журналі нотаріусу без сторонньої допомоги. Викладені обставини спростовують показання позивачки в судовому засіданні та її свідків. Таким чином, в ході судового засідання позивачка не довела суду факту введення її в обману відповідачкою під час укладення договору купівлі-продажу квартири, та укладення вказаного договору під впливом обману, натомість судом встановлено що позивачка висловила волевиявлення на укладення саме договору купівлі-продажу, а не договору довічного утримання, як вона вказує в позовній заяві. Інші обставини, що могли потягти недійсність правочину, судом не досліджувалися, оскільки позивачка просила визнати недійсним договір купівлі-продажу на підставі ст. 230 ЦК України, а суд не вправі виходити за межі позову.
З цих підстав позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 203, 207, 230, 229, 215 ЦК України, п. 7, 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст. 10-13, 88, 212-215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Новокаховського міського нотаріального округу -ОСОБА_4, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Херсонської області через Новокаховський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подачі апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ Н.В.Матвєєва