10 травня 2011 року м. Київ К-5721/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Маринчак Н.Є.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл-Стрім»
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2008 року
у справі № 3/126
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл-Стрім»
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області
про визнання частково нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Господарського суду Полтавської області від 02 серпня 2007 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл-Стрім» (далі -позивач) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області (далі -відповідач) задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001852301/0/900 від 23 квітня 2007 року в частині визначення ТОВ «Оіл-Стрім» податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 29 822, 00 грн. (20 261,00 грн. - основний платіж, 9 561,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції) та № 0001862301/0/899 від 23 квітня 2007 року в частині визначення ТОВ «Оіл-Стрім» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 43 342,50 грн. (28 895,00 грн. -основний платіж, 14 447,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції). Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Оіл-Стрім» 3,40 грн. судового збору (державного мита).
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що висновок Кременчуцької ОДПІ Полтавської області щодо факсимільних підписів на первинних документів не підтверджено допустимими доказами. Крім того, невстановлення порядку транспортування обладнання для деревообробки та неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента позивача, який реалізував дане обладнання, не є підставою для виключення із складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем в ціні придбання зазначеного обладнання.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2008 року апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ Полтавської області задоволено. Постанову Господарського суду Полтавської області від 02 серпня 2007 року скасовано. В задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2008 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Оіл-Стрім»в повному обсязі.
В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2008 року -без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Оіл-Стрім» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28 вересня 2004 року по 30 вересня 2006 року, за результатами якої складений акт № 205/23-120/33180493 від 11 квітня 2007 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення № 0001852301/0/900 від 23 квітня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 37 865, 80 грн. (27 295,00 грн. -основний платіж, 10 570,80 грн. -штрафні (фінансові) санкції) та № 0001862301/0/899 від 23 квітня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 48 621, 00 грн. (32 414,00 грн. -основний платіж, 16 207,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпунктів 8.1.2, 8.1.4 пункту 8.1, підпункту 8.2.1 пункту 8.2, підпункту 8.3.6 пункту 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з невключенням до складу валового доходу суми приросту балансової вартості запасів газу зрідженого, а також неправомірним включенням до складу валових витрат вартості газу зрідженого, придбаного у Приватного підприємства «УкрГазПостач 5000».
Також, перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.3, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої в ціні придбання газу зрідженого та обладнання для деревообробки.
Також, судами встановлено, що позивачем на підставі видаткових накладних № РН-21 від 15 листопада 2004 року та № РН-32 від 10 грудня 2004 року реалізовано Приватному підприємству «СТІК»газ зріджений в загальній кількості 9,56 т.
Крім того, позивачем придбано, згідно видаткової накладної № 9/08-05 від 09 серпня 2006 року, у ПП «УкрГазПостач 5000»газ зріджений в кількості 20,24 м3.
Також, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ «Оіл-Стрім»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптима Менеджмент»укладено договір № 17/09-06 від 06 вересня 2006 року купівлі-продажу обладнання для переробки деревини.
ТОВ «Оптима Менеджмент»виписано на адресу позивача податкову накладну № 153 від 06 вересня 2006 року, а позивачем включено суму ПДВ, сплачену в ціні придбання зазначеного обладнання, до складу податкового кредиту.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
В свою чергу, пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено що, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, первинні документи, виписані ПП «СТІК», скріплені факсимільним підписом. А тому, колегія суддів погоджується з позицією Харківського апеляційного адміністративного суду, що товар, відвантажений ПП «СТІК», не можна вважати реалізованими, оскільки первинні документи підписані невстановленою особою, не наділеною повноваженнями щодо здійснення діяльності від імені вказаного підприємства.
Крім того, позивачем не підтверджено товарно-транспортними накладними, подорожніми листами та іншими транспортними первинними документами фактичне переміщення зрідженого газу, отриманого від ПП «УкрГазПостач 5000», а також транспортування обладнання для переробки деревини, отриманого від ТОВ «Оптима Менеджмент», та його використання в оподаткованих операціях в межах господарської діяльності позивача.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що правильність формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість вимагає наявності безпосереднього зв'язку понесених витрат платника податків з його господарською діяльністю, а також підтвердження формування зазначених витрат первинними документами, що відповідають вимогам статті 9 Закону № 996-XIV.
Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а тому вони не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл-Стрім» відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.
Маринчак Н.Є.
Федоров М.О.
Суддя А.О. Рибченко