10 травня 2011 року м. Київ К-20451/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Маринчак Н.Є.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим
на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 липня 2008 року
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року
у справі № 2-31/14471-2007А
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський ремонтно-механічний завод»
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року, позов Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський ремонтно-механічний завод»(далі -позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення №0006971503/0 від 09 липня 2007 року, №0006961503/0 від 09 липня 2007 року, №0006981503/0 від 09 липня 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Сімферопольський ремонтно-механічний завод»3,40грн. судового збору.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 липня 2008 року, ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року та прийняти нове рішення -про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку з питань своєчасності сплати до бюджету земельного податку ВАТ «Сімферопольський ремонтно-механічний завод»за період з 01 січня 2007 року по 21 червня 2007 року, за результатами якої складено акт № 3767/15-3/00901499 від 21 червня 2007 року.
На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0006971503/0 від 09 липня 2007 року, яким позивачу визначено суму штрафу в розмірі 1 514,26 грн.; № 0006961503/0 від 09 липня 2007 року, яким позивачу визначено суму штрафу в розмірі 5 469,79 грн.; № 0006981503/0 від 09 липня 2007 року, яким позивачу визначено суму штрафу в розмірі 474,72 грн.
Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) у зв'язку з порушенням граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на землю.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181-III узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до підпункту «а»підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону № 2181-III податкові повідомлення вважаються відкликаними якщо сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій самостійно погашається платником податків. При цьому, таке податкове повідомлення вважається відкликаним у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу (підпункт 6.4.2 пункту 6.4 статті 6 Закону № 2181-III).
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ВАТ «Сімферопольський ремонтно-механічний завод»самостійно сплачено податок на землю за період з вересня по листопад 2006 року в повному обсязі.
Також, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суми сплати податкових зобов'язань із земельного податку, самостійно розраховані позивачем, відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 (далі -Інструкція) спрямовано на погашення податкового боргу та пені, які рахувались у позивача в 2005, 2006, 2007 роках.
Адже, пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181-III визначено рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Разом з тим, Законом № 2181-III, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Згідно з пунктом 5.3 Інструкції про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно-бухгалтерського обліку податків і неподаткових платежів, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 12 травня 1994 року № 37 (чинної на час виникнення спірних правовідносин) при обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту «Призначення платежу»на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляються дата та підпис відповідальної особи.
Відповідно до пункту 1.6 Інструкції проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку.
Отже, операції в особових рахунках проводяться в хронологічному порядку, але на підставі платіжних доручень та визначених в них призначення платежу.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 липня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 липня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.
Маринчак Н.Є.
Федоров М.О.
Суддя А.О. Рибченко