10 травня 2011 року м. Київ К/9991/5858/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Маринчак Н.Є.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області
на постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 27 листопада 2009 року
та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 18 травня 2010 року
у справі № 2-а-2079/09
за позовом ОСОБА_5
до Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області
про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
В вересні 2009 року ОСОБА_5 (далі -позивач) звернувся до суду з позовною заявою про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області нарахувати на його користь як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки.
Позивач зазначив, що він має статус дитини війни, а тому відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії йому не виплачувалось, просив зобов'язати відповідача здійснити відповідні виплати.
Постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 27 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18 травня 2010 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_5 підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_5 підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період позивачу у меншому розмірі ніж передбачено зазначеними нормами закону або не виплачена. У задоволенні позовних вимог щодо перерахунку та виплати підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за 2006 рік, за період з 01 січня 2007 року по 09 липня 2007 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Отже, відповідно до положень вказаного Закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновками судів, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином, враховуючи приписи частини 2 статті 152 Конституції України, суди дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає оскаржувані судові рішення такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області відхилити, а постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 27 листопада 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 18 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.
Маринчак Н.Є.
Федоров М.О.
Суддя А.О. Рибченко