"05" травня 2011 р. м. Київ К/9991/10716/11
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Голубєва Г.К., Маринчак Н.Є., Рибченко А.О., Степашко О.І.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Автономної Республіки Крим (далі -Управління)
на постанову Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 17.08.2009
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2011
у справі № 2а-1180/09/0115
за позовом ОСОБА_1
до Управління
про стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги дітям війни.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ОСОБА_1 звернувся до Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим з позовом про зобов'язання Управління нарахувати недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2006 по 01.01.2009 у сумі 4919,40 грн.
Постановою названого суду від 17.08.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2011, позов задоволено частково; відповідача зобов'язано здійснити відповідні нарахування за період з липня 2008 року по червень 2009 року, а в решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Управління просить скасувати оскаржувані рішення зі справи та повністю відмовити у позові. В обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається, зокрема, на відсутність у відповідача джерел для здійснення виплат на виконання приписів Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Справу розглянуто у порядку письмового провадження відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Управління з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у розгляді справи було встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та належать до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Причиною виникнення спору зі справи стала відмова Управління здійснити перерахунок розміру пенсії позивачам відповідно до вимог статті 6 названого Закону у 2006-2009 роках.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Втім підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" наведену норму було викладено в такій редакції:
"Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано неконституційними вказане положення Закону.
В силу вимог частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
А відтак, як вірно зазначили суди, у 2008 році з 22.05.2008 доплата до пенсії громадянам, що мають статус дітей війни, повинна була здійснюватись за правилами статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у зв'язку з чим непроведення Управлінням відповідних нарахувань є протиправною бездіяльністю цього суб'єкта владних повноважень.
Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. А тому її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, також повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судами до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судами не розглядалися.
Водночас суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог в частині нарахування позивачеві зазначеної допомоги за 2006-2007 роки.
Адже, відповідно до частин першої, другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент подання цього позову) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав і свобод.
Таким чином, з огляду на дату звернення ОСОБА_1 з даним позовом (а саме -28.07.2009) та з урахуванням відсутності поважних причин пропуску цього строку, суди обґрунтовано визначили період для проведення оспорюваного донарахування з липня 2008 року по червень 2009 року.
А відтак передбачених законом підстав для скасування правильних та вмотивованих рішень попередніх інстанцій не вбачається.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Автономної Республіки залишити без задоволення.
2. Постанову Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 17.08.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2011 у справі № 2а-1180/09/0115 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:Г.К. Голубєва
Н.Є. Маринчак
А.О. Рибченко
О.І. Степашко