"05" травня 2011 р. м. Київ К/9991/10638/11
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Голубєва Г.К., Маринчак Н.Є., Рибченко А.О., Степашко О.І.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах (далі -Управління)
на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21.08.2009
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011
у справі № 2-а-2785/09/1618
за позовом ОСОБА_1
до Управління
про перерахунок пенсій.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов подано про визнання протиправною бездіяльності Управління щодо невиконання з 22.05.2008 вимог статей 50 і 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату основної та додаткової державної пенсії позивачеві в порядку наведених норм Закону, починаючи з 31.07.2009.
Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010, позов задоволено повністю.
У прийнятті названих рішень судові інстанції виходили з превалювання норм Закону над підзаконними нормативно-правовими актами, у зв'язку з чим обчислення основної та додаткової пенсій позивачеві має здійснюватись саме за приписами статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не у розмірі, визначеному відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»та постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Управління просить скасувати оскаржувані рішення зі справи та повністю відмовити у позові. В обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається, зокрема, на статтю 62 названого Закону, за змістом якої роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. А відтак за твердженням Управління, воно правомірно керувалося зазначеними постановами Кабінету Міністрів України під час нарахування та виплати пенсій ОСОБА_1
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Управління з урахуванням такого.
Статтею 49 Закону “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини четвертої статті 54 цього ж Закону, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІ групі інвалідності -8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 названого Закону інвалідам ІІ групи віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі статтею 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Як установлено судами попередніх інстанцій позивач є інвалідом ІІ групи і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього ж Закону.
Вирішуючи даний спір, суди дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність здійснення Управлінням розрахунку пенсії позивачеві, у розмірі, що становить 20% від розміру прожиткового мінімуму, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», та у фіксованій сумі (1090 грн.) згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».
Адже порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 № 523. Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають вимогам статей 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, Вищий адміністративний суд України погоджується з наданою судовими інстанціями правовою оцінкою обставин справи, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених наведеними статтями Закону, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Відтак суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані рішення у межах касаційної скарги, не вбачає підстав для їх скасування.
Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах відхилити.
2. Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21.08.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011 у справі № 2-а-2785/09/1618 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:Г.К. Голубєва
Н.Є. Маринчак
А.О. Рибченко
О.І. Степашко