"05" травня 2011 р. м. Київ К/9991/5686/11
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Голубєва Г.К., Маринчак Н.Є., Рибченко А.О., Степашко О.І.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області (далі -Управління)
на постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18.11.2009
та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 01.07.2010
у справі № 2-а-948/09
за позовом ОСОБА_1
до Управління
про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ОСОБА_1 звернувся до Монастирищенського районного суду Черкаської області з позовом про визнання неправомірною відмови управління здійснити позивачеві перерахунок пенсії по інвалідності в порядку статей 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та про зобов'язання Управління здійснити такий перерахунок та виплату пенсії з 01.11.2006.
Постановою названого суду від 18.11.2009, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 01.07.2010, позов задоволено частково; позовні вимоги задоволено за період з 01.11.2006 по 18.11.2009; в решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Управління просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду зі справи та залишити в силі рішення місцевого суду зі спору. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про безпідставне поширення судами на спірні правовідносини приписів статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позаяк наведене у цій правовій нормі визначення мінімальної пенсії застосовуються виключно для визначення розміру пенсій, призначених за цим Законом. Крім того, за твердженням Управління, обчислення пенсій повинно проводитися в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.
Справу розглянуто у порядку письмового провадження відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС).
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Управління з урахуванням такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом 3 групи, отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначену відповідно до норм Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення від настання безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та у інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статі 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно зі статтею 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини четвертої статті 54 зазначеного Закону в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що нарахування пенсії позивачу проводилось з розрахунку відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»та від 16.07.2008 № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадянам».
Частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України, які звужують обсяг встановлених законом прав.
Також суди правильно не взяли до уваги посилання відповідача на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.
Згідно зі статями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" при визначенні розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
При цьому розмір мінімальної пенсії за віком визначено у частині першій статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Згідно з частиною третьою статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки пенсія позивачу має визначатись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Підпунктами 12 і 15 пункту 28 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» до статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»внесені зміни, відповідно до яких інвалідам 3 групи, віднесеним до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та державна пенсія призначаються відповідно в розмірі 15 процентів і 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Також зазначеним Законом змінено статтю 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та встановлено, що максимальний розмір пенсії, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), не може перевищувати двадцяти мінімальних розмірів пенсій за віком, встановленої абзацом першим частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 зазначені зміни були визнані неконституційними.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають силу з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Водночас не можна погодитися з наданою судами правовою оцінкою про своєчасність звернення позивача до адміністративного суду з вказаними позовними вимогами.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент подання цього позову) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав і свобод.
Суди помилково охарактеризували допущені Управлінням порушення як триваючі. Так, триваючим порушенням є порушення, пов'язане з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків. Триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу.
В даному ж разі з боку Управління має місце вчинення ряду ідентичних правопорушень у вигляді нездійснення щомісяця правильних нарахування та виплати пенсій позивачеві.
Таким чином, з огляду на дату звернення ОСОБА_1 з даним позовом (21.07.2009) та з урахуванням того, що строк подання цього позову судами поновлено не було, пенсія по інвалідності підлягає перерахунку та виплаті в порядку статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 21.07.2008.
З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити оскаржувані рішення попередніх інстанцій, встановивши інший період проведення позивачеві відповідного перерахунку пенсії.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області задовольнити частково.
2. Постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18.11.2009 та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 01.07.2010 у справі № 2-а-948/09 змінити, замінивши в абзацах другому, третьому, четвертому резолютивної частини постанови Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18.11.2009 слова «з 01.11.2006» словами «з 21.07.2008».
3. В решті постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18.11.2009 та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 01.07.2010 у справі № 2-а-948/09 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:Г.К. Голубєва
Н.Є. Маринчак
А.О. Рибченко
О.І. Степашко