"19" січня 2011 р. м. Київ К-13709/08
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Гашицького О.В., Лиски Т.О.,
Мойсюка М.І., Ситникова О.Ф.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 до Липовецького районного центру зайнятості, третя особа -Вінницький обласний центр зайнятості, про визнання бездіяльності протиправною, -
У лютому 2007 року ОСОБА_6 звернулась до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що вона працювала прибиральницею в Липовецькій ЗОШ I-III ступенів.
В обґрунтування позовних вимог вказувала, що наказом № 66-К від 16 грудня 2006 року її було звільнено в зв'язку з скороченням штату та відмовою від переведення на іншу роботу згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. 18.12.2006 року позивач зареєструвалась у Липовецькому районному центрі зайнятості, а 25.12.2006 року їй було надано статус безробітної. Відповідно до п. г ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення»ОСОБА_6 має право на достроковий вихід на пенсію, однак при неодноразовому зверненні до директора Липовецького районного центру зайнятості про достроковий вихід на пенсію їй було відмовлено.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просила визнати неправомірною бездіяльність Липовецького районного центру зайнятості та зобов'язати внести подання до Управління Пенсійного фонду в Липовецькому районі для призначення ОСОБА_6 пенсії.
Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 18 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2008 року, позов ОСОБА_6 задоволено.
В касаційній скарзі Липовецький районний центр зайнятості просить скасувати вказані судові рішення з підстав порушення судами норм матеріального і процесуального права та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 03.11.1992 року працювала прибиральницею в Липовецькій НСШ № 2 сторожем, наказом № 27 від 02.08.1996 року її переведено на посаду прибиральниці до Липовецької ЗОШ I-III ступенів. 16.12.2006 року наказом № 66 -К її було звільнено в зв'язку з скороченням штату та 25.12.2006 року -надано статус безробітної.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при наданні позивачу статусу безробітної Липовецький районний центр зайнятості в порушення Закону України «Про зайнятість населення»та Конституції України не розглянув належним чином питання щодо видачі клопотання про дострокове призначення пенсії ОСОБА_6
З таким висновком погодився і апеляційний суд та залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Проте ці рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм процесуального права -без належного з'ясування всіх обставин справи.
Відповідно до підпункту «г»пункту 1 статті 26 Закону України «Про зайнятість населення», працівникам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, і військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, за умови їх реєстрації в службі зайнятості протягом семи календарних днів після звільнення як таких, що шукають роботу, гарантується, зокрема, право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законом строку осіб передпенсійного віку, які мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.
Дію підпункту «г»частини першої пункту 1 статті 26 Закону України «Про зайнятість населення»зупинено на 2007 рік згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 р. N 489-V.
Згідно із пунктом 32 чинного на час виникнення спірних правовідносин «Положення про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови подання матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. № 578, працівникам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України і які мають право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку та встановлений законодавством про пенсійне забезпечення необхідний загальний трудовий стаж (у тому числі на пільгових умовах), за умови їх реєстрації у державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, протягом семи календарних днів після звільнення у разі відсутності підходящої роботи видається за їх бажанням клопотання про достроковий вихід на пенсію для подання в місцеві органи соціального захисту населення.
Право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку мають особи передпенсійного віку, яким на день вивільнення згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України до досягнення пенсійного віку залишилося не більше півтора року.
Якщо громадянин у разі відсутності підходящої роботи не виявив бажання отримати клопотання про достроковий вихід на пенсію, йому надається статус безробітного з призначенням допомоги по безробіттю відповідно до пункту 1 статті 26 Закону України «Про зайнятість населення».
Клопотання про достроковий вихід на пенсію може бути видане громадянину за його бажанням та у разі відсутності підходящої роботи і в період його перебування на обліку як безробітного.
Колегія суддів звертає увагу на те, що судами першої та апеляційної інстанції не з'ясовано та не надано оцінки тій обставині чи реалізовувала позивач своє право достроково вийти на пенсію та чи зверталась вона з заявою про видачу клопотання Липовецьким районним центром зайнятості, що унеможливлює вирішення питання про відповідність дій відповідача закону.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 159 КАС України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, судом першої інстанції не було вжито необхідних мір для з'ясування зазначених обставин при винесенні рішення про задоволення позову, на що не звернув уваги і суд апеляційної інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій були допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ч. 4 ст. 2201 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.
За правилами ч.2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати такими, що відповідають вимогам закону і вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Під час розгляду судам слід звернути увагу на наведене і у відповідності із вимогами закону вирішити цей спір.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 221, 223, 227, 230 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу Липовецького районного центру зайнятості задовольнити частково.
Постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 18 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2008 року скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.