"21" червня 2010 р. м. Київ К-23429/07
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.
при секретарі Альошиній Г.А.
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі -ДПІ)
на постанову господарського суду міста Києва від 15.03.2007
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2007
у справі № 32/23-А (22а-1983/07)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новойл»(далі -ТОВ «Новойл»)
до ДПІ
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача -не з'явились,
відповідача -Стеценка О.Л., Шкодича Ю.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов подано про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 05.07.2006 № 0004662305/0.
Постановою господарського суду міста Києва від 15.03.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2007, позов задоволено з мотивів наявності у позивача виданих йому постачальником товару належним чином оформлених податкових накладних, які підтверджують факт сплати ТОВ «Новойл»відповідних сум ПДВ постачальникові у складі ціни товару. За висновком попередніх інстанцій, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку позивач не може бути позбавлений права на отримання податкової вигоди з підстав порушення його контрагентом податкової дисципліни.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на неправильне застосування судовими інстанціями норм матеріального права та невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що контрагентом позивача -товариством з обмеженою відповідальністю «ІнКонТелМ»(далі - ТОВ «ІнКонТелМ») - не було сплачено відповідну суму податку до бюджету з мотивів наявності пільг в оподаткуванні на підставі статей 9, 32 Закону України «Про іноземні інвестиції», а тому податкові накладні мали були складені названим постачальником відповідно до вимог підпункту 7.2.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що:
- на підставі генерального договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 10.01.2005 № 10/01, укладеного ТОВ «ІнКонТелМ»(продавець) та ТОВ «Новойл»(покупець), у січні 2005 року позивачеві було поставлено нафтопродукти на загальну суму 20 822 851,39 грн. (у тому числі 3 470 475 грн. ПДВ);
- в ході проведеної ДПІ виїзної планової перевірки ТОВ «Новойл» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 31.12.2005, оформленої актом від 23.06.2006 № 271/23-5/32207791, було виявлено факт безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними ТОВ «ІнКонТелМ», що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2005 року на 3 470 475 грн.;
- за наслідками цієї перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.07.2006 № 0004662305/0, на підставі якого ТОВ «Новойл»було визначено суму податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 5 205 713 грн. (у тому числі 3 470 475 грн. за основним платежем та 1 735 238 грн. штрафних санкцій).
В основу прийняття цього акта індивідуальної дії податковим органом було покладено висновок про наявність у названого контрагента позивача пільг в оподаткуванні, обумовлених статусом ТОВ «ІнКонТелМ»як підприємства з іноземними інвестиціями, що виключає право позивача на отримання податкової вигоди.
У справі, яка розглядається, попередні судові інстанції дійшли висновку, що наявність у платника податку -позивача -виданих йому продавцем товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його сплату в іншому, ніж визначено цим Законом, порядку, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства з іноземними інвестиціями, звільнені від сплати податку.
У розгляді цієї справи судові інстанції не перевірили доводи ДПІ щодо наявності у контрагента позивача (ТОВ «ІнКонТелМ») пільг в оподаткуванні як у підприємства, у статутному фонді якого 75% належить українсько-польському спільному підприємству товариству з обмеженою відповідальністю «Тайстра», тобто як у підприємства з іноземними інвестиціями.
Так, податковий орган посилався на приписи статті 9 Закону України «Про іноземні інвестиції», за змістом якої у тому разі, коли наступне спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції змінює умови захисту іноземних інвестицій, зазначені в цьому Законі, до іноземних інвестицій протягом десяти років на вимогу іноземного інвестора застосовується спеціальне законодавство, що діяло на момент реєстрації інвестицій.
В силу ж вимог частини другої статті 32 цього ж Закону у випадках, коли законами України встановлюються нові види податків, які були в них відсутні на момент прийняття цього Закону, існуючі підприємства з іноземними інвестиціями звільняються від них на строк, передбачений в цьому Законі для новостворених підприємств з іноземними інвестиціями.
Відтак для правильного вирішення цього спору судам слід було встановити наявність (або відсутність) у названого постачальника позивача права на складання податкової накладної з урахуванням вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Для цього судовим інстанціям необхідно було вичерпно з'ясувати питання, чи поширювалися на ТОВ «ІнКонТелМ»пільги в оподаткування, установлені Законом України «Про іноземні інвестиції», дослідивши, зокрема, коли було зареєстроване назване товариство, чи було воно правонаступником підприємства з іноземними інвестиціями у розумінні Закону України «Про іноземні інвестиції», чи існувало рішення суду, яким визнавалося право цього товариства на пільгове оподаткування тощо.
Лише за наслідками встановлення названих обставин можна дійти вмотивованого висновку щодо наявності або відсутності у ТОВ «ІнКонТелМ»права на складення податкових накладних як підстави для включення позивачем відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.
Відповідно ж до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з частиною другою статті 227 названого Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
За таких обставин оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій підлягають частковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час цього розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва задовольнити частково.
2. Постанову господарського суду міста Києва від 15.03.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2007 у справі № 32/23-А (22а-1983/07) скасувати.
Справу № 32/23-А (22а-1983/07) направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:Л.І. Бившева
Н.Є. Маринчак
Є.А. Усенко
Т.М. Шипуліна