"20" травня 2010 р. К-11104/07
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді: Конюшко К.В.
Ланченко Л.В.
Сергейчук О.А.
Степашко О.І.,
при секретаріКоротковій О.В.
за участю представників сторін:
позивача:не з'явився,
відповідача-1:не з'явився,
відповідача-2:не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області
на постанову Господарського суду Запорізької області від 05.02.2007 року
та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 25.04.2007 року
у справі №11/19/07-АП
за позовом Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області
до 1. Приватного підприємства «Регнол»,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ком»
про визнання недійсною угоди,
Бердянська об'єднана державна податкова інспекція Запорізької області звернулась із позовом про визнання недійсним з підстав, передбачених ст. 207 Господарського Кодексу України, договору купівлі-продажу, укладеного між Приватним підприємством «Регнол» (далі -відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Ком»(далі -відповідач-2).
З мотивів наявності у відповідача-1 умислу на укладення угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, позивач просив стягнути у порядку ст. 208 Господарського Кодексу України з ТОВ «Транс-Ком»в доход держави грошові кошти у сумі 7317045,59 грн.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 05.02.2007 року (суддя -Гончаренко С.А.), залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.04.2007 року (судова колегія у складі: головуючий суддя -Кагітіна Л.П., судді -Колодій Н.Д., Яценко О.М.), позов задоволено частково: визнано недійсною угоду купівлі-продажу майна, укладену між ПП «Регнол»та ТОВ «Транс-Ком». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що надані позивачем докази є достатніми для визнання спірного господарського зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки від імені відповідача-1 діяли невстановлені особи, які не були уповноважені на здійснення фінансово-господарської діяльності. У стягненні передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України санкцій було відмовлено через неможливість поновлення порушеного права позивача у вигляді сплати до бюджету податків та зборів відповідачем-1, зважаючи на відсутність останнього.
Бердянська ОДПІ Запорізької області не погодилась із постановленими у справі рішеннями, звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій з підстав порушення судами норм матеріального права просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 05.02.2007 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 25.04.2007 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Скаржник зазначив, що наявні у справі докази підтверджують наявність у діях відповідача-1 мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, що є умовою для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України.
Відповідачами письмових заперечень на касаційну скаргу не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що протягом липня-вересня 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Ком»придбало у Приватного підприємства «Регнол»товар на загальну суму 7317045,59 грн.
Фактична передача майна покупцю підтверджується податковими та видатковими накладними. Оплату за отримані товари здійснено частково шляхом безготівкових розрахунків на суму 50347,49 грн.
Зазначені обставини не заперечується учасниками процесу.
У касаційній скарзі позивач зазначає, що підставою для висновку про наявність у діях відповідача-1 умислу, спрямованого на досягнення мети, суперечливої інтересам держави та суспільства, є обставини справи, відповідно до яких постановою Господарського суду Луганської області від 17.03.2006 року у справі №8/88пн-ад визнано недійсним запис виконавчого комітету Луганської міської ради від 09.02.2005 року №13821020000002871 про державну реєстрацію Приватного підприємства «Регнол»та припинено зазначену юридичну особу. Підставою для ухвалення такого рішення стало те, що засновник підприємства ОСОБА_1 при створенні і реєстрації підприємства не мав наміру здійснювати діяльність, а реєстрував його під психологічним тиском групи невстановлених осіб, а також за грошову винагороду.
У зв'язку з цим вважає, що спірна угода повинна бути визнана недійсною на підставі ст. 207 ГК України із застосуванням наслідків, передбачених ст. 208 ГК України, так як укладалась з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні у справі докази у їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Бердянської ОДПІ Запорізької області підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Бердянською ОДПІ Запорізької області заявлено позов про визнання недійсним господарського зобов'язання, укладеного між відповідачами, на підставі ст.ст. 207-208 Господарського кодексу України.
Судова колегія Вищого адміністративного суду України вбачає наявність підстав для закриття провадження щодо даної частини позовних вимог, зважаючи на наступне.
Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.
Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.
Даний факт, а саме встановлення нікчемності угоди як такої, що порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства, презюмується у мотивувальній частині судового рішення, а не в резолютивній.
На підставі викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла висновку щодо наявності підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та закриття провадження у справі в частині позовних вимог Бердянської ОДПІ Запорізької області про визнання недійсним укладеного відповідачами договору у порядку, передбаченому ст. 207 ГК України.
В свою чергу, органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з ТОВ «Транс-Ком»у доход держави грошових коштів у сумі 7317045,59 грн., отриманих за спірним господарським зобов'язанням, на підставі ст. 208 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України, передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному у частині першій статті 238 ГК України.
Наведене законодавче регулювання спірних правовідносин свідчить на користь висновку, що застосування санкцій можливо лише у разі виконання правочину хоча б однією стороною. У той же час, зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Оскільки відповідачем не доведено попередньої навмисної домовленості між відповідачами на ухилення від сплати податків, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не можуть бути підставою для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ком»в доход держави грошових коштів у сумі 7317045,59 грн.
Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України з наведених мотивів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для застосування санкцій, передбачених ст. 208 ГК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області задовольнити частково.
2. Постанову Господарського суду Запорізької області від 05.02.2007 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 25.04.2007 року у справі №11/19/07-АП у частині задоволення позовних вимог про визнання договору недійсним скасувати із закриттям провадження у справі у цій частині.
У решті постанову Господарського суду Запорізької області від 05.02.2007 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 25.04.2007 року у справі №11/19/07-АП залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
СуддіКонюшко К.В.
Ланченко Л.В.
Сергейчук О.А.
Степашко О.І.