Справа № 2-а-2954/10/0212
Головуючий у 1-й інстанції: Король О.П.
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
05 липня 2011 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Боровицького О. А.
суддів: Гонтарука В. М., Смілянця Е. С.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 06 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії як дитині війни , -
В листопаді 2010 року позивач звернулась в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Вінниці про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії як дитині війни.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 06.12.2010 року позовні вимоги задоволено, а саме: визнано протиправною бездіяльність відповідача з невиконання положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" щодо не нарахування позивачу щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.05.2010 року по 06.12.2010 року; зобов'язано відповідача нарахувати та сплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% п мінімальної пенсії за віком за період з 01.05.2010 року по 06.12.2010 року та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за умови збереження чинності положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, що діє на момент ухвалення цієї постанови суду. Постанову суду допущено до негайного виконання.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконне, на його думку, судове рішення.
В силу положень п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення (а.с.7).
Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян "діти війни" в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особам, що належать до соціальної категорії громадян "діти війни", з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік.
Законом України "Про державний бюджет України на 2010 рік" збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим вона звернулася до суду за захистом своїх прав.
Всупереч статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Проте, судом першої інстанції не враховано те, що необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов"язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин. Якщо за результатами справи факту такого порушення не встановлено, у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову в цій частині. При цьому колегія суддів зазначає, що оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
Тому, суд першої інстанції помилково зобов'язав управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Вінниці виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за умови збереження чинності положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, що діє на момент ухвалення цієї постанови суду.
Згідно частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про пропущення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні вимог позивача щодо нарахування та виплати 30% надбавку до пенсії у повномі розмірі в подальшому, слід відмовити.
Також, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржувану постанову не здійснив розподіл судових витрат в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 94 КАС України, тобто пропорційно задоволеним вимогам. Оскільки позов підлягає задоволеню частково, на користь позивача має бути присуджено 1,70 грн. сплаченого судового збору.
В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи викладене, беручи до уваги положення ст. 195 КАС України, яким суду апеляційної інстанції надано право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці задовольнити частково .
Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 06 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії як дитині війни, - скасувати та прийняти нову .
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Вінниці щодо нарахування і виплати ОСОБА_2 державної соціальної допомоги, як дитині війни.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Вінниці нарахувати та виплатити у повному обсязі ОСОБА_2, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну 30% надбавку, що передбачена ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 02.05.2010 року по 02.11.2010 року та виплатити різницю між нарахованою та отриманою раніше сумою підвищення до пенсії.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь позивача 1,70 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 212 КАС України
Головуючий /підпис/ Боровицький О. А.
Судді /підпис/ Гонтарук В. М.
/підпис/ Смілянець Е. С.
З оригіналом згідно:
секретар