Справа № 2117/2-603/11 .
24 червня 2011 року
Новокаховський міський суд Херсонської області у складі:
головуючої -судді Бойко М.Є.,
при секретарі - Ярошенко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нова Каховка Херсонської області цивільну справу за позовом Херсонського училища культури до ОСОБА_1 про стягнення вартості навчання,-
У квітні 2011 року позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з ОСОБА_1 витрачених на її навчання бюджетних коштів в сумі 18426 грн.74 коп., а також судових витрат по справі, які складаються із оплати судового збору в сумі 184,27 грн., ІТЗ - 120 грн. та правової допомоги в сумі 3000 грн., посилаючись в обґрунтування позову на те, що ОСОБА_1 з 2006 року навчалася у Херсонському училищі культури за рахунок бюджетних коштів за спеціальністю «народна хореографія», 14.04.2010 року, здобувши вищу освіту, була направлена у розпорядження Новокаховського районного відділу культури, але до роботи відповідачка не приступила, в зв»язку з чим, відповідно до п.2.2. укладеного між сторонами договору, оскільки її навчання фінансувалося за рахунок державного бюджету України, повинна відшкодувати його вартість. В добровільному порядку виконати цей обов»язок ОСОБА_1 відмовляється, а тому позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги.
У судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав з вищенаведених підстав.
Відповідачка про час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, але до суду не з»явилася. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи 04.09.2006 року між Херсонським училищем культури та студентом ОСОБА_1 було укладено угоду № 16 про навчання останньої за спеціальністю «хореографія» та спеціалізацією «народна хореографія»
У відповідності із п.п.2.2, 2.3 зазначеної угоди ОСОБА_1 зобов»язалась прибути після закінчення навчального закладу на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років, а в разі відмови їхати за призначенням, відшкодувати до державного бюджету вартість навчання . Свої обов'язки згідно до 1.1, 1.2 вказаного договору позивач повністю виконав, підготувавши відповідачку як спеціаліста згідно вимог до кваліфікації та направивши її для працевлаштування у розпорядження Новокаховського районного відділу культури.
ОСОБА_1 були порушені вимоги п.п.2.2, 2.3 договору, за місцем розподілу на роботу вона не з»явилась, вартість навчання не відшкодувала.
Згідно наданого позивачем розрахунку на підготовку ОСОБА_1 як спеціаліста було витрачено 18 426 грн. 74 коп. державних коштів.
Виходячи з зазначених обставин, суд вважає, що Херсонське училище культури не є належним позивачем у даній справі, оскільки відповідачка здобула освіту у вищому навчальному закладі за рахунок коштів державного бюджету, а тому позивач не може вимагати повернення державних коштів, витрачених на її навчання, оскільки не поніс цих витрат.
Рішенням Конституційного Суду України від 04.03.2004 року у справі №5-рп/2004 визначено, що безоплатність вищої освіти у державних і комунальних навчальних закладах необхідно розуміти як можливість здобуття освіти у цих закладах без оплат, тобто без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги.
Безоплатність вищої освіти означає, що громадянин має право здобути її відповідно до стандартів вищої освіти без внесення плати в державних і комунальних закладах на конкурсній основі в межах обсягу підготовки фахівців для загальносуспільних потреб (державне замовлення)
Пунктом 14 «Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» визначено, що у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.
Відповідно до п. 4 цього Порядку Міністерству фінансів разом з Міністерством освіти, Міністерством економіки, Міністерством юстиції та Національним банком до 1 січня 1997 року було доручено розробити і затвердити Порядок визначення та відшкодування випускниками вартості навчання у разі порушення ними умов угоди про працевлаштування.
Однак, до теперішнього часу такий Порядок не прийнятий та не затверджений. Таким чином, механізм визначення та відшкодування випускниками вартості навчання у разі порушення ними угоди про працевлаштування відсутній.
Статтею 56 Закону України «Про вищу освіту» гарантовано випускникам вищого начального закладу, що їх працевлаштування повинно здійснюватись за направленням вищого навчального закладу відповідно до угоди між замовником, керівником навчального закладу та випускником.
Також, з Закону України «Про вищу освіту» вбачається, що він не містить умов про обов'язковість трирічного відпрацювання та відшкодування у встановленому порядку до державного бюджету вартості навчання, компенсування замовникові витрат у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови його без поважної причини приступити до роботи за призначенням.
З огляду на сукупність вищенаведених обставин, вимоги Херсонського училища культури є необґрунтованими та безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.
Слід також зазначити, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що відповідачка відмовилась їхати за призначенням, зокрема, листів, повідомлень, застережень, що направлялись на її адресу з цього приводу та були нею одержані, суду не представлено. Позивачем також не зафіксовано будь-яких даних відмови відповідачки приступити до роботи хореографом у Каховській школі мистецтв, що дає підстави вважати про відсутність її відмови від виконання умов договору - відпрацювати три роки на місці направлення після закінчення Вищого навчального закладу. Таким чином, оскільки умовами договору передбачено відшкодування державному бюджету вартості навчання у разі відмови ОСОБА_1 їхати за призначенням, а така відмова не підтверджена доказами, то у суду немає підстав для задоволення позову. Сам по собі факт непрацевлаштування ОСОБА_1 не дає підстав вважати про порушення нею зобов”язання, оскільки за умовами договору відшкодування вартості навчання пов”язувалось саме з відмовою їхати за призначенням.
Оскільки судом у задоволенні основного позову відмовлено, вимоги про стягнення судових витрат по справі, оплати правової допомоги також не підлягають задоволенню. До речі, жодного доказу на підтвердження понесення таких витрат на оплату правової допомоги позивачем суду не надано.
На підставі ст. ст. 43, 53 Конституції України, рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини третьої статті 53 Конституції України “держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах” (справа про доступність і безоплатність освіти) № 5-рп/2004 від 04.03.2004 року, Законами України «Про освіту» та «Про вищу освіту», керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд-
Відмовити у позові Херсонського училища культури до ОСОБА_1 про стягнення вартості навчання.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
СУДДЯ М.Є. БОЙКО