28 лютого 2011 р.Справа № 2-а-320/09/1406
Категорія:10.3.1Головуючий в 1 інстанції: Орленко Л.О.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Зуєвої Л.Є.,
суддів Коваля М. П. та Семенюка Г.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Веселинівському районі Миколаївської області на постанову Веселинівського районного суду Миколаївської області від 10 березня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області про соціальний захист дітей війни,
У грудні 2008 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України (далі УПФУ) в Веселинівському районі Миколаївської області про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом своїх прав та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити їй щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01 липня 2006 року по 31 грудня 2007 року включно в сумі 2733 грн. 30 коп.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що належить до категорії громадян, які згідно Закону України "Про соціальних захист дітей війни" мають право на підвищення розміру пенсії.
Постановою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 10 березня 2009 року року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року за рахунок коштів Державного бюджету України. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати із сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі УПФУ в Веселинівському районі Миколаївської області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги УПФУ в Веселинівському районі Миколаївської області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач є пенсіонером та має статус "дитина війни", що підтверджується матеріалами справи.
Протягом 2006 -2007 років позивач не отримував щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальних захист дітей війни".
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що невиплата позивачу щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальних захист дітей війни" є протиправною.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Рішенню Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, виходячи з наведеного.
Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Згідно Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" - виключено пункт 17 статті 77, а стаття 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, то вимоги позивача за 2006 рік не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України - громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених Законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни".
На підставі ст. 6 названого Закону дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч.2 ст. 46 Конституції України, а також ч.2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до якої державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік, передбачене п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Отже, положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно якого - мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Однак на вказаний висновок суду впливає пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду стосовно позовних вимог за період з 09 липня 2007 року по грудень 2007 року, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Виходячи із змісту наведеної норми процесуального закону, суд вправі відмовити у задоволенні адміністративного позову з підстав пропуску строку звернення до суду, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
За таких обставин пропущення позивачем строку звернення до суду необґрунтовано не визнано судом першої інстанції підставою для відмови у задоволенні позову.
Таким чином вимоги позивача підлягають задоволенню лише з 01 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Оскільки судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, постановлене по справі судове рішення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області задовольнити частково.
Постанову Веселинівського районного суду Миколаївської області від 10 березня 2009 року змінити.
Викласти резолютивну частину постанови в наступній редакції.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області в проведенні з 01 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року перерахунку підвищення до пенсії ОСОБА_1.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_1 передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції до 28 грудня 2007 року), за період з 01 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
В іншій частині ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позовних вимог.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.
суддя Коваль М.П.
суддя Семенюк Г.В.