22 червня 2011 р.Справа № 2-а-9209/10/1570
Категорія: 8.1.1Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого -Яковлєва О.В.,
суддів -Бойка А.В., Романішина В.Л.,
за участю секретаря -Обозної Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський зв'язок” до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання дій протиправними та скасування рішення, -
Позивач звернувся до суду з позовом в якому ставить вимоги до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправними дій відповідача щодо не визнання податкової декларації з податку на додану вартість та уточнюючого розрахунку до податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський зв'язок», за травень 2010 року, а також визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, яке викладене у листі від 29.07.2010 року за вих. №33165 щодо не визнання уточнюючого розрахунку до податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський зв'язок», за травень 2010 року.
Вимоги обгрунтовано тим, що 18.06.2010 року підприємством подано до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси податкову декларацію з ПДВ за травень 2010 року, з додатками. 29.06.2010 року у зв'язку з самостійним виявленням помилки підприємством подано електронною поштою до ДПІ два додатка: розшифровку в розрізі контрагентів та уточнюючий розрахунок. При цьому, розшифровка прийнята, але уточнюючий розрахунок не прийнятий. На підставі цього, підприємство 30.06.2010 року на адресу відповідача направлено розшифровку в розрізі контрагентів, уточнюючий розрахунок та розрахунок суми бюджетного відшкодування за травень 2010 року. Листом від 07.07.2010 року відповідач повідомив про те, що уточнюючий розрахунок не визнаний ДПІ як податкова звітність. Проте, запропоновано подати нову податкову декларацію оформлену належним чином.
Вважає, що дії відповідача є протиправними, так як у численних листах останнього визначається підстава не визнання податкової декларації: «невірно вказаний звітний податковий період за який подається уточнюючий розрахунок», однак, згідно Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», невірне зазначення звітного податкового періоду не передбачене у якості підстави невизнання податкової звітності, як податкової декларації. Теж стосується й не визнання уточнюючого розрахунку до податкової декларації за травень 2010 року.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, а як наслідок просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Вважає, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини у справі, що мають значення, та не відповідність висновків суду обставинам справи, так як позивачем допущено порушення податкового законодавства, оскільки правом податкового органу є невизнання податкової звітності.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню з прийняттям нової постанови.
Судом першої інстанції встановлено, що 18.06.2010 року позивачем подано електронною поштою до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси податкову декларацію з ПДВ за травень 2010 року, з додатками (а.с.8-14).
29.06.2010 року ТОВ «Одеський зв'язок», у зв'язку з самостійним виявленням помилки, подано електронною поштою до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси два додатка до зазначеної декларації: розшифровку в розрізі контрагентів (а.с.15) та уточнюючий розрахунок (а.с.16). Однак, розшифровка в розрізі контрагентів прийнята, відповідно до квитанції (а.с.17), а уточнюючий розрахунок не прийнято (а.с.18).
Листом №285/3/28-04 від 07.07.2010р. відповідач повідомив ТОВ «Одеський зв'язок»про те, що ним прийнято рішення про невизнання зазначеного уточнюючого розрахунку як податкової звітності (а.с.21). 14.07.2010 року позивач знову звернувся до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про підстави вищезазначеного невизнання (а.с.22-23).
Листом від 29.07.2010 року відповідач повідомив ТОВ «Одеський зв'язок»про те, що уточнюючий розрахунок знову не визнаний ДПІ як податкова звітність, вказавши підстави невизнання, а саме: у поданій декларації невірно вказаний звітний податковий період за який подається уточнюючий розрахунок» (а.с.24).
За наслідками встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо задоволення позовних вимог, а саме: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість та уточнюючого розрахунку до податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський зв'язок», за травень 2010 року; визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, яке викладене у листі від 29.07.2010 року за вих. №33165 щодо невизнання уточнюючого розрахунку до податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський зв'язок»за травень 2010 року.
З таким висновком суду судова колегія погодитись не може з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується. Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку. Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Таким чином, зазначені норми Закону № 2181 містять вичерпний перелік випадків не визнання податковим органом податкової декларації та уточнюючого розрахунку як податкової звітності, а інших випадків не визнання податкової декларації не встановлено ні Законом № 2181, ні іншими нормативно-правовими актами. Проаналізувавши вищенаведені норми, суд зазначає, що податкова декларація та уточнюючий розрахунок може бути не визнаний податковим органом як податкова декларація тільки у випадках, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Колегія суддів погоджується з встановленими обставинами у справі але висновок суду не відповідає цим обставинам, так як визнаючи протиправними дії податкового органу щодо не визнання податкової звітності, останнім фактично задоволено позовні вимоги та захищено права позивача у сфері податків.
Однак, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, яке викладене у листі від 29.07.2010 року за вих. №33165 щодо невизнання уточнюючого розрахунку до податкової декларації, висновок суду першої інстанції є помилковим, так як фактично за змістом ця вимога і є вимогою про визнання протиправними дій, яку суд вирішив по суті. В даному випадку вищезазначений лист не може вважатись як рішення прийняте податковим органом, в розумінні ст. 17 КАСУ, а тому повинен розцінюватись як дія (бездіяльність) податкового органу.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що за період з 18.06.2010 до 29.07.2010 року відповідачем взагалі не направлялися будь-які повідомлення на адресу позивача про не визнання податкової декларації за травень 2010 року. Повідомлення відповідача від 07.07.2010 свідчить про невизнання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань, який є додатком до декларації, без зазначення конкретних підстав невизнання (а.с.21) що зумовило невизначеність та письмове звернення до відповідача для надання чіткої відповіді (а.с.22), а у повідомленні від 29.07.2010 року на чергове подання позивачем уточнюючого розрахунку також зазначено про подання цього уточнюючого розрахунку у разі, якщо не було подано декларацію за такий звітний (податковий) період - травень 2010, або якщо вона не визнана як податкова звітність (а.с.24). Лише у повідомленні від 18.08.2010 року відповідачем зазначено про подання уточнюючого розрахунку у разі, якщо не подано декларацію за такий звітний період та невизнання розрахунку податковою звітністю, однак така декларація подана 18.06.2010 року, документ прийнято відповідачем, що підтверджено квитанцією №2(а.с.8).
Посиланням відповідача на Наказ ДПА України від 31 грудня 2008 року №827 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України», є безпідставним, з огляду на принцип законності, так як останній не є нормативно-правовим актом, внаслідок того, що не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, відповідно до статті 117 Конституції України.
На підставі викладеного судова колегія вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а судове рішення скасуванню з винесенням нової постанови у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 185, 195-196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року -скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ «Одеський зв'язок»задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість та уточнюючий розрахунок до податкової декларації ТОВ «Одеський зв'язок»за травень 2010 року.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
головуючий О.В. Яковлєв
судді А.В. Бойко
В.Л. Романішин