22 червня 2011 р.Справа № 2-а-7924/10/1570
Категорія: 10.2Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого -Яковлєва О.В.,
суддів - Бойка А.В., Романішина В.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського та річкового транспорту на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року, у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси до Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського та річкового транспорту про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом в якому ставить вимоги до Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського та річкового транспорту про стягнення заборгованості по відшкодуванню виплати різниці між сумою пенсії, призначеної згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність»і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів науковим працівникам, перед управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, у сумі 2404,73 гривень.
Вимоги обґрунтовано тим, що згідно інформації, наявної в Управлінні пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси у складі Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту працювало шість наукових працівників, різницю між сумою пенсії яких повинний відповідно до чинного законодавства фінансувати відповідач. Управлінням Пенсійного фонду України у Приморському районі на адресу відповідача направлялися повідомлення про розмір витрат на фінансування різниці у розмірі наукових пенсій, але підприємством у встановлений термін зазначені суми витрат Управлінню Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси не перераховувалися.
У зв'язку з тим, що відповідач не є бюджетною установою то повинен проводити відшкодування різниці між пенсією, призначеною відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, призначеної відповідно до інших законодавчих актів. Відповідач повинен покрити заборгованість по відшкодуванню різниці на суму 2404,73 грн., за період з квітня по червень 2010 року.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а як наслідок просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Судом встановлено, що відповідно до наказу Інституту підвищення кваліфікації керівників та спеціалістів водного транспорту України № 75 від 28.07.1993 року «Про зміну назви інституту підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів водного транспорту України», на виконання Наказу Міністра транспорту України № 37 від 20.04.1993 року, з 20.08.1993 року змінена назва Інституту на «Інститут післядипломної освіти керівних працівників та спеціалістів водного транспорту України.
Вказаний інститут 20.09.1993 року зареєстрований у виконавчому комітеті Жовтневої районної ради народних депутатів, про що видане відповідне свідоцтво про реєстрацію.
Відповідно довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Інститут післядипломної освіти керівних працівників та спеціалістів водного транспорту України є юридичною особою загальнодержавної форми власності з підпорядкуванням Міністерству транспорту України (а.с.13).
Відповідач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси і знаходиться на обліку як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
В Інституті підвищення кваліфікації керівників та спеціалістів водного транспорту України, а в подальшому Інституті післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту працювали наступні громадяни: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які займалися науковою діяльністю, мають стаж роботи, необхідний для призначення наукових пенсій, що підтверджується відповідними довідками, що видані їм відповідачем (а.с.43-49).
На підставі вказаних довідок, встановлено, що роботи, виконувані усіма пенсіонерами відносяться до науково-технічної діяльності.
Право на пенсію підтверджується розпорядженнями Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі, а саме: № 68039 від 22.05.2006 року (а.с.37) призначена пенсія ОСОБА_7, з 03.02.2006 року, згідно його заяви; № 182604 від 13.02.2001 року призначена пенсія ОСОБА_6, з 02.02.2001 року, відповідно до його заяви (а.с.40-41); № 820188 від 22.12.2005 року, призначена пенсія ОСОБА_3, з 09.11.2005 року (а.с.42); № 107774 від 03.04.2008 року, призначена пенсія ОСОБА_4, згідно його заяви з 06.03.2008 року; № 068191 від 11.01.2001 року, призначена пенсія ОСОБА_5, згідно його заяви з 20.12.2000 року; пенсія ОСОБА_2, згідно її заяви призначена з 19.02.2009 року (а.с.50-51).
З усіх вищевказаних розпоряджень вбачається, що пенсії даним особам призначалися як науковим працівникам.
Відповідачем до квітня 2010 року сплачувалася різниця між науковою пенсією та пенсією призначеною, згідно інших законодавчих актів України по всім вказаним пенсіонерам.
Наказом Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту від 26.06.2009 року № 49, відкликані видані інститутом довідки та документи, інформація в яких стосується Інституту та його працівників, за період до 05.03.1992 року.
Листом від 26.06.2009 року Інститут післядипломної освіти спеціалістів морського та річкового транспорту звертався до Управління ПФУ України в Приморському районі м. Одеси з проханням провести перерахунок зобов'язань Інституту та зарахувати переплату в рахунок послідуючих платежів.
Також, з аналогічним листом позивач повторно звернувся до УПФ України в Приморському районі м. Одеси 19.03.2010 року за № 135/1, з проханням повідомити за який період роботи на посадах науково-педагогічних працівників на ІПО МРТ покладено зобов'язання по відшкодуванню наукових пенсій.
Але Управлінням пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси відповіді на ці листи не надано та рішень щодо призупинення виплат пенсій вказаним пенсіонерам не приймалося.
За наслідками встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо правомірності дій пенсійного органу виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.
Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку: чоловікам - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років; жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років.
Пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 23 цього Закону та частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески).
За кожний повний рік роботи понад стаж наукової роботи, визначений частиною другою цієї статті, пенсія збільшується на один відсоток заробітної плати, але не може бути більше 90 відсотків середньомісячної заробітної плати.
Різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:
- для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;
- для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;
- для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.
Відповідно до п. 5 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. N 372, розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається.
Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.
Відповідно до п. 4 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 372 у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III-IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи Інститут післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту є державною установою, про що свідчить довідка про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.13), відповідно до якої відповідач є установою загальнодержавної форми власності.
У відповідності до п. 1.1 Статуту відповідача останній є державним вищим навчально-науковим закладом, провідним в галузі морського і річкового транспорту, заснованим на державній власності, та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України.
Пунктом 1.5 Статуту, передбачено, що інститут здійснює свою діяльність на основі і відповідно до законодавства України та Статуту.
Пунктом 1.12 Статуту, Інститут є правонаступником Інституту післядипломної освіти керівних працівників та спеціалістів водного транспорту України.
Таким чином, оскільки позивач є правонаступником Інституту післядипломної освіти керівних працівників та спеціалістів водного транспорту України, назву якого змінено з Інституту підвищення кваліфікації керівників та спеціалістів водного транспорту України, тому на останнього розповсюджується дія вищезазначених нормативно-правових актів щодо обов'язку відшкодування витрат на виплату пенсії, що становлять різницю між сумою пенсії, призначених згідно з законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність»і сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів.
Крім того, таки й обов'язок позивачем був визнаний та виконувався останнім до оспорюваного періоду.
Враховуючи, що Управлінням Пенсійного фонду на адресу відповідача надіслані повідомлення про суму витрат на виплату пенсії, що становлять різницю між сумою пенсії, призначених згідно з законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність»і сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів та які були отримані відповідачем, однак у строки встановлені чинним законодавством відповідач не оплачував витрати, через що виникла заборгованість, яка за період квітня по червень 2010 року, складає 2404,73 грн.
Дана заборгованість підтверджується карткою особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату пенсій науковим працівникам державного не бюджетного підприємства Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського та річкового транспорту.
Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського та річкового транспорту залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року -без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий О.В. Яковлєв
Судді А.В. Бойко
В.Л. Романішин