15 червня 2011 р.Справа № 2-а-247/10/1414
Категорія: 10.2.4Головуючий в 1 інстанції: Циганок В.Г.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого -судді Скрипченка В.О.,
суддів Домусчі С.Д., Шеметенко Л.П.,
за участю секретаря судового засідання Гречаного В.С.,
(в зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, справа розглянута в порядку письмового провадження згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України)
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 2010 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання їх здійснити перерахунок та виплату разової щорічної допомоги,
27 листопада 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача недоплачену суму щорічної допомоги з 2004 р. по 2008 р. у розмірі 7522,50 грн., зобов'язавши відповідача негайно виконати рішення.
Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Колегією суддів встановлено, що позивачка є учасником бойових дій в Афганістані. Згідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту»(із змінами, внесеними Законом від 25 грудня 1998 р.) у зв'язку Днем Перемоги їй передбачена щорічна виплата до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Правовий статус ветеранів війни, у тому числі питання щодо надання їм пільг, визначаються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
У відповідності до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту»(із змінами внесеними Законом від 25 грудня 1998 р.) у зв'язку Днем Перемоги позивачці, яка є учасники бойових дій, передбачена щорічна виплата до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України (в редакції чинній на день звернення позивачки з позовом до суду), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Річний строк для звернення до суду слід застосовувати у кожному випадку порушення права позивачки, тобто відносно кожного місяця, в якому порушувалось право на отримання підвищення до пенсії.
Таким чином, оскільки позивачка звернулась до суду з позовом 27 листопада 2009 року, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, позивачка порушила строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Колегією суддів не встановлено поважних причин і підстав для поновлення позивачці строку для звернення до суду. Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають розгляду тільки за 2008 рік.
В своєму позові позивачка правомірно посилалася на Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/08. Проте, це рішення було прийнято після закінчення строку виплати зазначеної допомоги. Тобто, на момент виплати щорічної допомоги до 5 травня 2008 року відповідач діяв відповідно до діючого на той день законодавства.
Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду довів та обґрунтував.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 200, 205 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 2010 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання їх здійснити перерахунок та виплату разової щорічної допомоги -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий В.О. Скрипченко
Суддя С.Д. Домусчі
Суддя Л.П. Шеметенко