22 червня 2011 р.Справа № 2-а-7997/10/1570
Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Джабурія О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Шляхтицького О.І.
при секретарі - Філімович І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Чорномортехфлот»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, за участю Чорноморської транспортної прокуратури, про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВАТ «Чорномортехфлот» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.07.2010 року №0000761520/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 7 689 109,35 грн., з яких 5126072,90 грн. -за основним платежем та 2 563 036,45 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на відсутність в його діях порушень пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», посилаючись на відсутність у податкового органу законних підстав для проведення позапланової невиїзної перевірки. Позивач також вказував на реальність господарських операцій з ПП «Сенсус», які підтверджені відповідними податковими накладними та іншими первинними документами, а, отже, правомірність включення до податкового кредиту за січень-квітень 2010 р. суми ПДВ, визначеної в отриманих від ПП «Сенсус»податкових накладних.
Відповідач позов не визнав, вважав його таким, що не підлягає задоволенню, вказував на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року позов задоволено, скасоване податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 22.07.2010 року №0000761520/0 щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 7689109,35 грн.
Відповідачем на зазначену постанову була подана апеляційна скарга в якій відповідач просить зазначену постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав викладених в запереченні на позов.
Апелянт зазначає, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі надіслано запит до ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 26.05.2010р. №14677/7/15-2239 про проведення зустрічної перевірки підприємства ПП «Сенсус»за період з січня 2010р. по квітень 2010р. Листом ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 11.06.2010 №36196/23-513, отримано акт від 11.06.2010 року №55/23-513 про неможливість проведення перевірки ПП «Сенсус»з питань підтвердження відомостей отриманих від платника з ВАТ «Чорномортехфлот»з огляду на незнаходження ПП «Сенсус»за юридичною адресою. Крім того, апелянт посилається на те, що контрагент позивача не надав звітність до податкових органів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що 09.07.2010р. головним державним податковим ревізор-інспектором відділу податкового супроводження підприємств водного транспорту управління податкового супроводження підприємств сфери нематеріального виробництва СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі Бурдейною О.О. проведено документальну невиїзну перевірку декларацій з податку на додану вартість та уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість ВАТ «Чорномортехфлот», поданих до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі, а саме: декларації за січень 2010 року (дата реєстрації в податковому органі - 22 лютого 2010 року, вхідний № 9000428251), декларації за лютий 2010 року (дата реєстрації в податковому органі - 22 березня 2010 року, вхідний № 9000789000), декларації за березень 2010 року (дата реєстрації в податковому органі - 29 квітня 2010 року, вхідний № 9001429736), уточнюючого розрахунку за березень 2010 року^дата реєстрації в податковому органі-17 травня 210 року, вхідний №9001712310), уточнюючого розрахунку за березень 2010 року (дата реєстрації в податковому органі -09 липня 2010року, вхідний №9002430001), уточнюючого розрахунку за березень 2010 року (дата реєстрації в податковому органі - 09липня 2010року, вхідний №9002434716), декларації за квітень 2010 року (дата реєстрації в податковому органі - 31 травня 2010 року, вхідний №9001958921). За результатами вказаної перевірки ВАТ «Чорномортехфлот»складений акт від 09.07.2010р. №433/15-2/01385479/163 про результати невиїзної документальної перевірки декларації з податку на додану вартість.
В акті перевірки зазначено, що ВАТ «Чорномортехфлот»порушено пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997, №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за березень-квітень 2010року на 5126072,9грн. та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за березень-квітень 2010року на 5126072,9грн.
На підставі зазначеного акту перевірки від 09.07.2010р. №433/15-2/01385479/163 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Одесі прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.07.2010р. №0000761520/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 7689109,35грн., з яких 5126072,9грн. -за основним платежем та 2563036,45грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями, у зв'язку з порушенням позивачем пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Згідно з актом перевірки, підставою для висновку про завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 5126072,9 грн. та донарахування ПДВ за виписаними ПП «Сенсус»податковими накладними зазначено, що позивачем до податкового кредиту включені суми податку по взаємовідносинам з ПП «Сенсус», яке, в свою чергу, не включило до складу податкових зобов'язань та не сплатило до бюджету суми податку по взаємовідносинам з ВАТ «Чорномортехфлот»; актом №6635/15-2/26419127 від 27.05.2010 року встановлена відсутність поставок товарів (робіт, послуг) ПП «Сенсус», що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків; ПП «Сенсус»не знаходиться за юридичною адресою (що встановлено актами від 11.06.2010 року №55/23-513; від 18.06.2010р. №1053; від 25.06.2010р. №1078/26-1; від 25.06.2010р. №1083/26-1/26419127; довідкою від 25.06.2010р. №3479/26-53; довідкою від 25.06.2010р. №3478/26-53) та його місцезнаходження встановити неможливо.
Також підставою для висновків акту перевірки зазначено, що порушуючи вимоги п.п.«д»п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ВАТ «Чорномортехфлот»включило до складу податкового кредиту суми згідно зо податковими накладними, оформленим з порушенням діючого законодавства, оскільки ПП «Сенсус»визначені недостовірні відомості щодо розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ. Не погодившись з висновками акту та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, ВАТ «Чорномортехфлот»оскаржило його в судовому порядку.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ст.13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” №509-ХІІ від 04.12.1990р. (надалі - Закон №509), посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Згідно з вимогами п.1 ч.1 ст.11 Закону №509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та в порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких, згідно із законами України, покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Пунктом 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України (далі ДПА) від 10.08.2005р. №327, встановлено, що невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі. Наказом ДПА України від 27.05.08р. №355 затверджені Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації та проведенні перевірок платників податків, в п.2.4 яких зазначено, що невиїзна документальна перевірка проводиться у приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), та документів, наданих платником податків або отриманих від контролюючих, правоохоронних та інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку.
Пункт 2.3 вказаних Методичних рекомендацій встановлює, що невиїзні документальні перевірки можуть проводитися посадовими особами органу ДПС з письмового дозволу керівника (заступника керівника) органу ДПС про проведення перевірки за наявності таких обставин: - у разі надходження від платника податків на запит органу ДПС пояснень та документів, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки (в тому числі і з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків); - у разі надходження до органу ДПС після проведення планової та позапланової виїзної перевірки платника податків щодо дотримання ним вимог податкового законодавства матеріалів перевірок інших суб'єктів господарювання з питань правових відносин з платником податків, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС; - у разі надходження до органу ДПС у встановленому порядку інформації та даних, що свідчать про окремі порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС; в інших випадках, передбачених законодавством.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що невиїзні документальні перевірки проводяться податковим органом на підставі наданих платником податків декларацій, пояснень та інших документів, оскільки проводити перевірку правильності та повноти нарахування та сплати податків можливо лише за наявності усіх необхідних документів та лише у разі надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки. У такому випадку лише платник податків, тобто особа, яка проводила нарахування та сплату податків, може надати документи первинного бухгалтерського обліку у повному обсязі, без чого неможливо зробити обґрунтовані та правильні висновки.
Відповідно до вимог п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-III, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.
Тому, за фактичними обставинами справи, зазначеними в спірному акті перевірки, ця перевірка підпадає під визначення «камеральна», оскільки проводилась виключно на підставі поданих позивачем податкових декларацій з ПДВ з уточнюючими розрахунками.
Порядок проведення документальних невиїзних (камеральних) перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість встановлений п.7 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»від 30.05.1997 року № 166, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за №250/2054.
Відповідно до вимог п.7.3 Наказу № 166, за результатами перевірки робиться відповідний запис у розділі IV податкової декларації та складається Акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, визначеною в додатку 2 до цього Порядку.
Відповідно до вимог п.7.4 Наказу №166 документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого самого строку провести позапланову виїзну (документальну) перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування
Форма Акту про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість, визначена в додатку 2 до Порядку, передбачає як підставу відповідного донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість виключно положення пп. 7.7.5 та 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ, що є наслідком допущеної арифметичної чи методологічної помилки платником податків при заповненні рядків податкової декларації з податку на додану вартість.
Визначення термінів «арифметична помилка»та «методологічна помилка»наводяться у листі ДПА України від 06.07.2001р. №9018/7/23-3317 «Щодо застосування штрафних санкцій у разі виявлення арифметичних або методологічних помилок в поданій платником податків податковій декларації».
Відповідно до п.п. «в»п.3.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001р. №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003р. за №467/7788 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27.05.2003 №247), податковий орган здійснює розрахунок суми податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ) та складає податкове повідомлення в таких випадках, якщо податковий орган, внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки в поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок акту перевірки від 09.07.2010р. щодо донарахування податкового зобов'язання з ПДВ не обумовлений наявністю подібних помилок, допущених позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за січень, лютий, березень, квітень 2010р., а, отже, таке донарахування податковим органом є неправомірним, оскільки зроблено з порушенням порядку проведення документальних невиїзних (камеральних) перевірок. Тому, за способом проведення спірна перевірка здійснена СДПІ як камеральна (тільки на підставі поданих декларацій), а за висновками щодо повноти, достовірності нарахування ПДВ та формування податкового кредиту ВАТ «Чорномортехфлот»- як документальна, висновки якої, згідно з законом, можуть базуватись виключно на дослідженні первинних документів та пояснень, наданих платником податку.
Згідно з п. 4.2 вказаних Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби, при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у контрагентів, затверджених наказом ДПА України №266 від 18.04.2008р., під час проведення документальної невиїзної перевірки працівники підрозділів оподаткування юридичних осіб мають право: одержувати від платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби; запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків; вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.
Згідно з пунктами 4.9, 4.10 Методичних рекомендацій, працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), що не подає податкову звітність, та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), відповідно пункту 3 статті 11, пункту 3 статті 111 Закону № 509 звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ з метою одержання пояснення та їх документальні підтвердження щодо здійснення господарських операцій постачання товарів, послуг та правомірності формування податкового кредиту платником ПДВ (отримувачем). Якщо платник ПДВ (постачальник) подає податкову звітність, орган ДПС діє відповідно до цих Методичних рекомендацій (після прийняття, обробки податкової звітності, передачі її на центральний рівень, автоматизованої перевірки розшифровок податкової звітності, отримання таких результатів проводиться перевірка такої звітності підрозділами органу ДПС).
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в процесі перевірки відповідачем не досліджувалися угоди, на яких базувалися взаємовідносини між ВАТ «Чорномортехфлот»та ПП «Сенсус», та первинні документи, що підтверджують або спростовують їх реальне виконання.
Судом першої інстанції встановлено, що у спірний період взаємовідносини між ВАТ «Чорномортехфлот»та ПП «Сенсус»будувалися на підставі укладених між ними договору відповідального зберігання №8/9 від 01.08.2009р., договору про надання послуг по судноремонту від 01.07.2009р., договору поставки №17/03 від 13.03.2009р., на виконання яких позивачем та ПП «Сенсус»були складені та підписані акти надання послуг, акти виконаних робіт, кошториси по договору від 01.07.2009р, видаткові накладні та ін., копії яких залучені судом до матеріалів справи за клопотанням позивача. Під час виконання цих угод ПП «Сенсус»позивачу були виписані податкові накладні за вказаними господарськими операціями, копії яких залучені до матеріалів справи, на загальну суму ПДВ 5126072,9грн.
Суми ПДВ за виписаними ПП «Сенсус»податковими накладними за вказаними договорами були включені позивачем до складу податкового кредиту у січні-квітні 2010р., що відображено в розділі ІІ «Податковий кредит»додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ за січень 2010р, лютий 2010р., березень 2010р. та квітень 2010р. ВАТ «Чорномортехфлот».
Так, ВАТ «Чорномортехфлот», відповідно до додатку №5 до декларації з податку на додану вартість за січень-квітень 2010р., включило до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 5126072,9грн., у тому числі за періоди: січень 2010р. - 451223,99грн.; лютий 2010р. - 3289583,33грн., березень 2010р. - 1078751,1грн. з урахуванням уточнюючих розрахунків до декларації з ПДВ за березень (від 17.05.2010р. вх.№9001712310, ВАТ «Чорномортехфлот»уточнено індивідуальний податковий номер контрагента ПП «Сенсус», в результаті чого збільшено суму податкового кредиту на 199 973,0грн.; 09.07.2010р. вх.№9002430001, ВАТ «Чорномортехфлот»зменшило податковий кредит по контрагенту ПП «Сенсус»на суму 5000000грн.; 09.07.2010р. вх.№9002434716, позивач зменшив податковий кредит по ПП «Сенсус»на суму 1334,93грн.); квітень 2010р. - 306514,48грн. по взаємовідносинам з контрагентом ПП «Сенсус».
Матеріалами перевірки (акт від 09.07.2010р.) підтверджується, не заперечується та не спростовується СДПІ, що первинні документи господарських операцій позивача з ПП «Сенсус»не були предметом дослідження при проведенні невиїзної документальної перевірки. При цьому, судова колегія вважає, що детальний аналіз господарських відносин ВАТ з ПП «Сенсус»виходить за межі предмету доказування в даній справі.
Судом першої інстанції встановлено, що позапланова перевірка позивача відповідно до п.1 ст.11, ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та на підставі п.п.7.7.5 п.7.7. ст.7 Закону про ПДВ не проводилась, у зв'язку з чим посилання СДПІ на неотримання документів на запити до уваги судом не приймаються. В акті перевірки є посилання на акт №6635/15-2/26419127 від 27.05.2010 року, яким встановлена відсутність поставок товарів (робіт, послуг) ПП «Сенсус», що начебто свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків.
Водночас в зазначеному акті вказується, що наведені у ньому висновки фактично зроблені податковим органом у зв'язку з ненаданням ПП «Сенсус»первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій у період, що перевірявся та неможливістю витребування цих документів у зв'язку з незнаходженням Підприємства за юридичною адресою.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки щодо безтоварності господарських операцій та нікчемності угод, укладених ПП «Сенсус»ґрунтуються на припущеннях відповідача, заснованих на неможливості встановити фактичне місцезнаходження цього контрагента позивача. Такі висновки під час розгляду справи в частині відносин ПП «Сенсус»з ВАТ «Чорномортехфлот»повністю спростовані позивачем первинними документами згідно з договорами, укладеними з ПП «Сенсус», водночас, жодних допустимих доказів недійсності цих угод та фіктивності складених первинних документів відповідачем не надано.
Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно п.п.2.3.4 п.2.3 розділу 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2010 року № 327, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різних висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.
Згідно з п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Доказів невикористання отриманих ВАТ «Чорномортехфлот»товарів та послуг у своїй господарській діяльності відповідачем не надано.
Підпунктом 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
У даному випадку, датою виникнення у позивача права на податковий кредит по ПДВ є дата отримання від ПП «Сенсус»податкових накладних, виписаних у зв'язку з виконанням умов договору відповідального зберігання №8/9 від 01.08.2009р., договору про надання послуг по судноремонту від 01.07.2009р., договору поставки №17/03 від 13.03.2009р.
Згідно з пп.7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Таким чином, керуючись приписави вищевказаної імперативної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.
Проте, включена позивачем до складу податкового кредиту спірна сума податку на додану вартість на відповідну дату була підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були виписані ПП «Сенсус»згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до вимог п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Згідно з п.2 вказаного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Будь-яких заперечень та висновків стосовно статусу ПП «Сенсус»як платника ПДВ та правомірності його реєстрації як платника в акті перевірки ВАТ «Чорномортехфлот»не міститься.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що твердження в акті перевірки стосовно недостовірності відомостей щодо розташування юридичної особи ПП «Сенсус»у податкових накладних взагалі не знаходяться у правовій площині та спростовуються фактичними обставинами, адже у податковій накладній вказане місцезнаходження ПП «Сенсус»(м.Одеса, пров.Чайковського, 18), яке зазначається як юридична адреса ПП «Сенсус»в усіх первинних бухгалтерських документах по взаємовідносинам з ВАТ «Чорномортехфлот», та безпосередньо фігурує як юридична адреса ПП в актах ДПІ у Приморському районі м.Одеса.
Судова колегія наголошує на тому, що незнаходження юридичної особи за її місцезнаходженням тягне наслідки, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», з застосуванням певних процедур, встановлених цим законом, серед яких невизнання органом ДПС даних податкової звітності контрагентів такої юридичної особи не значиться.
Стосовно обставини незнаходження ПП «Сенсус»за юридичною адресою судова колегія зазначає, що такі факти, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15 травня 2003 року №755-IV, вважаються встановленими за наявності відповідного запису про проведення такої реєстраційної дії в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Незалежно від цього, така обставина не може свідчити про обґрунтованість та законність висновків спірного акту перевірки, котрими без достатніх підстав скасовано право ВАТ «Чорномортехфлот»на включення до податкового кредиту нарахованих сум податку по взаємовідносинам з ПП «Сенсус».
Відповідно до пунктів 10.1 та 10.2 ст.10 Закону України „Про податок на додану вартість” особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є, зокрема, платники податку, визначені у статті 2 цього Закону. Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
В акті перевірки зазначається, що ПП «Сенсус»не включило до складу податкових зобов'язань суми податку по взаємовідносинах з ВАТ, проте, цей висновок опирається виключно на дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні інформаційних баз ДПА України.
Встановивши в акті перевірки розбіжності в сумах податкових зобов'язань ПП «Сенсус»та податкового кредиту ВАТ «Чорномортехфлот»у розмірі 1385265,50грн. (у т.ч. за березень 2010р. -1078751,10грн., за квітень 2010р. -306514,48грн.), СДПІ невмотивовано визнала неправомірним включення до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 5126072,90грн. також і по періодам січень, лютий 2010р.
Отже, висновки відповідача про порушення позивачем приписів пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є безпідставними та не ґрунтуються на законі.
Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Окрім аналізу наведених норм права, судова колегія також надала можливість представнику позивача підтвердити товарність операцій, що були предметом дослідження податкового органу.
За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.
Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.
Докази, на які має послатися суд в ухвалених ним рішенні не є вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов'язань.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача не заявив клопотання щодо надання доказів на підтвердження товарності цих операцій. Такі докази в матеріалах справи відсутні та не були предметом дослідження суду першої інстанції.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КАС, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Суд витребував у позивача докази, які підтверджують або спростовують правомірність податкового зобов'язання, позивач у справі їх надав.
Окрім цього, судова колегія робить наголос на тому, що позиція апелянта щодо ненадання звітності контрагентом позивача фактично є хибною та спростована судовими рішеннями згідно з якими органи ДПІ зобов'язані отримати таку звітність.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.
Повний текст судового рішення виготовлений 27.06.2011 року.
Головуючий: О.В.Джабурія
Суддя: А.В.Крусян
Суддя: О.І.Шляхтицький