09 червня 2010 р.Справа № 2-а-1024/09/1416
Категорія: 2.19.6Головуючий в 1 інстанції: Димитров В.І.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -Єщенко О.В.
суддів -Димерлій О.О.
-Домусчі С.Д.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання відмови у виплаті соціальної допомоги дітям війни безпідставною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання відмови у виплаті соціальної допомоги дітям війни безпідставною та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва провести виплату позивачу заборгованості по невиплаченій щомісячній соціальній допомозі згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за 2007 ріки в сумі 1.453,71 грн.; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва підвищити та сплачувати пенсію позивачу з 1 січня 2008 року відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій постанову суду першої інстанції просив скасувати та прийняти по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Частина 1 статті 197 КАС України передбачає, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач має статус: "дитина війни" (в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни"), що підтверджується відповідним посвідченням.
Протягом 2006 - 2008 років позивач не отримував щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”в редакції, що діяла до 01.01.2006 р. дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Мінімальний розмір пенсії за віком, установлений ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”від 09.07.2003 р. і дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Вирішуючи питання про можливість задоволення позовних вимог позивача за 2006 рік колегія суддів прийшла наступного.
Пунктом 17 статті 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Однак Законом України від 19 січня 2006 року N 3367-ІV “Про внесення змін до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Цей Закон був опублікований 22 березня 2006 року, а тому набрав чинності 2 квітня 2006 року.
Тобто з 2 квітня 2006 року стаття 6 Закону про соціальний захист дітей війни знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Колегію суддів встановлено, що такі умови не настали тому слід відмовити позивачу в задоволенні позову щодо підвищення пенсії за 2006 рік.
Частина 1 ст. 62 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 р.”від 19.12.2006 р. встановила, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 01 січня -380 грн., з 01 квітня - 406 грн., 01 з жовтня - 411 грн.
Законом України від 15.03.2007 р. “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2007 р.”встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої зазначеної статті, збільшений на 1%.
Так, мінімальний розмір пенсії за віком з 01 квітня 2007 р. складав - 410,06 грн., а з 01 жовтня 2007 р. - 415, 11 грн.
Пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р. дія - статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”було зупинено на 2007 рік, з урахуванням статті 111.
Зазначеною статтею 111, було встановлено, що в 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, установленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09.07.07 р. - дати ухвалення рішення Конституційним судом України N 6-рп/2007, вищевказані норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" втратили чинність, а, отже, з цього часу відновлено дію ст.6 Закону в повному обсязі.
Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного суду, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Судом встановлено, що всупереч рішенню Конституційного Суду України відповідачем вказане підвищення позивачу за період з 09.07.07 р. по 31.12.07 р. в межах бюджетного року не перераховано і не виплачувалось.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату вказаного підвищення позивачу за період з 09.07.07 р. по 31.12.07 р.
Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального права через неврахування законодавчої неврегульованості питання щодо механізму виплати пенсії відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”колегія суддів вважає хибними з таких підстав.
Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3,4 ст. ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України -гарантується.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Колегія суддів вважає безпідставним доводи апеляційної скарги щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни, а також посилання останнього на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії.
Так, Пенсійний фонд України діє у відповідності до “Положення про Пенсійний фонд України”, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 р. і здійснює свої повноваження на підставі п.15.зазначеного положення через створені установленому порядку його територіальні управління.
Відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції застосував положення ст. 11 КАС України та вийшов за межі позовних вимог, однак, необхідність виходу за межі позовних вимог судом не обґрунтована. Суд помилково вирішив питання, щодо зобов'язання відповідача здійснювати виплату підвищення пенсії на майбутне, тобто суд прийняв рішення щодо не порушеного права, яке підлягає захисту.
Керуючись всім вищенаведеним, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні в зв'язку з помилковим застосуванням норм права.
Керуючись п.2 ч.1 ст.198, ст. 201, ч.2 ст.205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2009 року змінити виклавши в наступній редакції.
Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання протиправною бездіяльність щодо перерахунку пенсії та зобов'язання провести нарахування і виплату підвищення до пенсії як дитині війни -задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва щодо перерахунку і виплати ОСОБА_2 щомісячного підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва нарахувати та виплатити ОСОБА_2 невиплачену державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за період з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р., з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог -відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені чинним законодавством.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: