07 липня 2011 р. Справа № 23851/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді Яворського І.О.,
суддів: Дяковича В.П., Обрізка І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними, -
У лютому місяці 2011 року позивач звернулась до суду з позовом до Головного Управління праці та соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації і просила визнати дії згаданого Управління неправомірними через відмову у видачі дозволу на переоформлення на її ім'я автомобіля «Мерседес», 1998 року випуску, отриманого ОСОБА_2 в першій половині 2006 року, як адресну гуманітарну допомогу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що батько позивачки - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, інвалід війни 1-ї групи, учасник бойових дій, у 2006 році отримав як адресну гуманітарну допомогу із-за кордону автомобіль марки «Мерседес» 1998 року випуску. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1, що видане 30 травня 2006 року Тернопільським МРЕВ ДАІ УМВС України, зазначений автомобіль належав батькові на праві власності.
Батько позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і тому Головне управління праці та соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації листом №В-065/1394 від 28.12.2010 року відмовило сім'ї позивачки залишити автомобіль померлого батька у користуванні сім'ї, посилаючись на діючу постанову Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року. Позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, а також те, що останні роки перед смертю, вона зі своєю сім'єю проживала разом з батьком, і тому відмова у видачі дозволу на переоформлення на її ім'я вказаного автомобіля є безпідставною та такою, що порушує її права.
У запереченні на позов Головне управління праці та соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації зазначає, що строк експлуатації інвалідом автомобіля не перевищив 10 років, в його сім'ї відсутні інші інваліди. Тому вказаний автомобіль підлягає примусовому поверненню.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 березня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, зокрема, вказав на те, що спірний автомобіль отриманий як адресна гуманітарна допомога без права продажу, передачі, дарування іншій особі; експлуатувався інвалідом менше 10 років. Суд вказав, що відсутні законні підстави для передачі позивачу вказаного автомобіля.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до пп. 1,2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.
Пунктом 37, на той час діючої постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 1997 року №99 «Про затвердження порядку забезпечення інвалідів автомобілями» було передбачено, що після смерті інваліда, автомобіль, яким він був забезпечений безоплатно або на пільгових умовах, залишається його сім'ї та знімається з обліку в органах соціального захисту населення. Перереєстрація автомобіля на ім'я одного з членів сім'ї, який на час смерті інваліда проживав разом з ним, проводиться Державтоінспекцією з дозволу органу соціального захисту населення, де інвалід перебував на обліку як власник транспорту.
Пункт 41 постанови Кабіенету Міністрів України від 19 липня 2006 року №999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями» передбачає, що після смерті інваліда, автомобіль, отриманий як гуманітарна допомога, повертається (вилучається) управлінню праці та соціального захисту населення і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку.
Відповідно до п.16 Постанови - автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, після смерті інваліда залишається у користуванні його сім'ї, якщо в ній є інвалід, який має підстави для забезпечення автомобілем згідно з пунктом 3 цього Порядку; проживав і був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його проживання і реєстрації; не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через Головне управління праці та соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, чоловік позивачки, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, посвідчення № серія НОМЕР_2; інвалідом війни, посвідчення № серія - НОМЕР_3 Із заяви позивачки вбачається, що її чоловік ОСОБА_3, пройшовши курс лікування в Тернопільській міській лікарні №3 у лютому-березні цього року, потребує постійного нагляду лікарів і продовження амбулаторного і стаціонарного лікування. Проживаючи в селі найбільш віддаленого району Тернопільської області, без автомобіля організувати таке лікування унеможливлюється і є дуже дорогим.
В абзаці 2 ст.11-1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» та абз.7 п.41 Постанови передбачено, що після смерті інваліда автомобіль, визнаний як гуманітарна допомога, яким інвалід був забезпечений через Головне управління соціального захисту населення і користувався менше ніж 10 років, може бути переданий у власність одному з членів сім'ї інваліда за рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України за умов сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля.
Абзац 10 п.41 Постанови передбачає, що у разі несплати членом сім»ї інваліда податків і зборів (обов»язкових платежів) автомобіль повертається (вилучавється) головному управлінню соціального захисту.
Згідно абзацу 3 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку забезпечення інвалідів автомобілями» факт спільного проживання інваліда та члена сім'ї, якому передається право користування автомобілем, може бути встановлений на підставі паспортів (інваліда та члена сім'ї) чи акта комісії, утвореної у складі депутатів місцевої ради, посадової особи районного управління соціального захисту і двох сусідів інваліда, або довідки житлово-експлуатаційної організації чи іншого органу, визначеного місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, у сільській місцевості- сільськими (селищними) радами. До членів сім'ї інваліда належать особи, які проживають разом з ним, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки або піклування над неповнолітніми дітьми, а також на інших підставах, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства.
У матеріалах справи наявна копія свідоцтва про шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, укладений 06 грудня 2001 року. Після реєстрації шлюбу прізвище сторін - Вайдич. Позивач ОСОБА_1 з чоловіком ОСОБА_3 проживала і продовжує проживати за адресою, за якою проживав до дня смерті її батько - ОСОБА_2.
Узагальнюючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги її спростовують.
Керуючись ст.195, ст.197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 березня 2011 року в справі №2а-245/11/1970 - скасувати і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов'язати Головне управління праці та соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації дати дозвіл на перереєстрацію вищевказаного автомобіля на ОСОБА_1.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий І.О. Яворський
Судді В.П.Дякович
І.М. Обрізко