07 липня 2011 р. Справа № 93663/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді Яворського І.О.,
суддів: Дяковича В.П., Обрізка І.М.,
при секретарі судового засідання Рибій Н.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного військового комісаріату на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій при відмові у виплаті одноразової грошової допомоги,-
Позивач, ОСОБА_1 в лютому 2009 року звернувся з позовом в суд до Івано-Франківського обласного військового комісаріату та просив визнати протиправними дії посадових осіб Івано-Франківського обласного військового комісаріату щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 року
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що інвалідність позивачу встановлена 15.03.2007 року, а тому вважає, що на нього поширюються норми ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та ст. 16 закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції від 04.04.2006 року.
Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2009 року в справі №2а-1306/09 адміністративний позов було задоволено повністю.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Івано-Франківським обласним військовим комісаріатом подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2009 року в справі №2а-1306/09 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (у редакції до 01.01.2007 року) військовослужбовці підлягали державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100- кратного мінімального прожиткового рівня населення на час загибелі або смерті, а також у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Апелянт також додає, що безпідставними є твердження позивача про те, що на нього поширюються положення ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції від 04.04.2007 року, оскільки позивач був звільнений, ще до внесення змін цією редакцією.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного військового комісаріату слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.
Згідно преамбули Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
З огляду на наведене вище положення цей Закон є спеціальним стосовно соціального захисту військовослужбовців.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А1807 на посаді командира такелажного взводу, був звільнений з військової служби наказом командира військової частини А1807 №197 від 09.09.2005 року.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 15.03.2007 року позивачу вперше медико-соціальною експертною комісією встановлено першу групу інвалідності, захворювання пов'язане з проходженням військової служби (а.с. 9). Під час повторного огляду 17.03.2009 року перша група йому встановлена до 01.04.2012 року.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції до 04.04.2006 року військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.
В подальшому Законом України від 03 листопада 2006 року №328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» ч.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було викладено в такій редакції: у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
З аналізу вказаної правової норми вбачається, що Закон не пов'язує виплату одноразової допомоги при встановленні групи інвалідності лише з часом звільнення особи в становлення в цей період інвалідності, а й встановленням групи інвалідності внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу звільнення.
Таким чином згідно ст. 2, 3, 7 «Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби осіб» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 року одноразова допомога виплачується інвалідам першої групи у розмірі 48 місячного грошового забезпечення.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене апеляційні вимоги Івано-Франківського обласного військового комісаріату є неаргументованими та в їх задоволенні слід відмовити.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного військового комісаріату залишити без задоволення, а постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2009 року в справі №2а-1306/09 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий І.О. Яворський
Судді В.П. Дякович
І.М. Обрізко
Повний текст
виготовлено та підписано 11.07.2011 року