07 липня 2011 р. Справа № 58770/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Яворського І.О.,
суддів Дяковича В.П., Обрізка І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та ОСОБА_1 на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 30 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
13 травня 2009 року позивач звернулася до суду з вказаним вище позовом та просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення трьохрічного віку та зобов'язати відповідача здійснити такий перерахунок за 2007-2009 роки.
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 30 червня 2009 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною відповідача щодо не перерахунку та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення трьохрічного віку та зобов'язано відповідача виплатити таку допомогу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року. В решті позовних вимог відмовлено.
Постанову суду оскаржив відповідач та позивач. Відповідач вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю. Зокрема зазначає, що виплата даної допомоги проводиться згідно Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Порядку призначення та виплати державної грошової допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.2001 року № 1751 та відповідних статей Закону України про Державний бюджет України на відповідні роки.
Позивач в обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахуванням положень рішення Конституційного Суду України та Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1,2,ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до довідки Сихзівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради № 195 від 08.04.2009 року (а.с. 12) позивачу нарахована та виплачена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з квітня 2007 року по грудень 2008 року.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визначається прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років у розмірі: з 01 січня - 434 гривні; з 01 квітня - 463 гривні; з 01 жовтня - 470 гривень. За змістом ст. 14 цього ж Закону, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення такої допомоги по день досягнення дитиною трирічного віку включно.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом..
Слід зазначити, що статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 року № 2811-XII передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.
Статями 42, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-III передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається: застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» є загальним, тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми спеціального закону, яким є Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» зупинено дію положень ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» на 2007 рік.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнані неконституційними положення п.14 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Дане рішення Конституційного суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положення статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними, втрачають чинність лише з дня ухвалення Конституційним судом України цього рішення. Таким чином, враховуючи норми ч. 2 ст. 152 Конституції України, відповідно до якої закони, інші правові акти або їхні окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. зворотної дії в часі не має, і на період до 09 липня 2007 року не поширюється.
Що стосується виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008-2009 роки, колегія суддів зазначає, що п. 23 розділу ІІ цього ж Закону «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до Закону України Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», на предмет конституційності не розглядався, у встановленому порядку неконституційними не визнавався та своєї чинності у 2008,2009 роках не втрачав.
Згідно ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-6 (далі Закон № 107-6) затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років: з 01 січня-526 грн., з 01 квітня - 538 грн., з 01 липня - 540 грн., а згідно пункту 23 цього Закону, підпункт 8 пункту 8 з розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» викладено у такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01 січня 2008 року - 50%, з 01 січня 2009 року - 75%, з 01 січня 2010 року - 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Саме тому у 2008-2009 роках допомога нараховувалась та виплачувалась відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», яким визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн., і дане положення Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року не було визнано неконституційним.
Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідач наполягав на застосуванні строку звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом визначеного ст. 99 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки позивачка звернулась до суду з позовом 13.05.2009 року та поважних причин на пропущення строку звернення до суду не навела то позовні вимоги за 2007 рік задоволенню не підлягають.
З огляду на наведене апеляційні вимоги Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради слід задовольнити, а апеляційні вимоги ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 30 червня 2009 року по справі № 2а-627/09 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.О. Яворський
Судді В.П. Дякович
І. М. Обрізко