30 червня 2011 р. Справа № 25259/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Святецького В.В.,
суддів Довгополова О.М., Глушка І.В.,
при секретарі судового засідання Коломойцевій Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ у Волинській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом до УДАІ УМВС України У Волинській області, в якому просила скасувати постанову серії АС № 075301 від 16 лютого 2010 року у справі про адміністративне правопорушення.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 березня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова є необґрунтованою та незаконною.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на її доводи про те, що зупинка в межах дії п.п 15.4 Правил дорожнього руху була вимушеною, оскільки раптово погіршився її стан здоров'я. Тому вона діяла в стані в стані крайньої необхідності для усунення небезпеки, яка могла б неминуче призвести до аварійної ситуації.
Апелянт вважає, що при розгляді справи суд значно відступив від принципів повноти та об'єктивності судового розгляду, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Апелянт в судовому засіданні апеляційного суду підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання апеляційного суду не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 16 лютого 2010 року о 14 год. 50 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем ,,Деу Ланос”, номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись по вул.. Карпенка-Каргого в м Луцьку, здійснила зупинку другим рядом, чим утруднила проїзд автомобілів в попутному напрямку. Тим самим ОСОБА_1 порушили п.15.4 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
Інспектор ДПС Грицюк О.В. склав протокол про адміністративне правопорушення серії АС №063644 від 16 лютого 2010 року, в якому зафіксував зазначене порушення Правил дорожнього руху та виніс постанову серії АС № 075301 від 16 лютого 2010 року по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 260 грн. за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що дії інспектора ДАІ щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення є правомірними, а постанова в справі про адміністративне правопорушення є законною, оскільки вина позивача в порушенні Правил дорожнього руху доведена в судовому засіданні, а тому її правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 15.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, визначено, що транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди. Велосипеди, мопеди і мотоцикли без бокового причепа дозволяється ставити на проїзній частині не більше ніж у два ряди.
Згідно ч.1 ст. 122 КУпАП перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 222 КУпАП від імені органів внутрішніх справ (міліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, четвертою і п'ятою статті 121, статтями 1211, 1212, частинами першою і другою статті 122, частинами першою і другою статті 123, статтею 125, частиною першою статті 126, частинами першою і другою статті 127, частинами третьою, восьмою і дев'ятою статті 1331 цього Кодексу, - працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання.
Статтею 276 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 1271 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, при складанні протоколу та винесенні оскаржуваної постанови інспектор ДПС діяв в межах компетенції та у відповідності до вимог КУпАП. Вина ОСОБА_1 в скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП повністю підтверджується матеріалами справи. Факт зупинки автомобіля з порушенням п. 15.4 Правил дорожнього руху не заперечується самою позивачкою.
В силу ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Ніяких об'єктивних доказів на підтвердження своїх доводів щодо раптового погіршення здоров'я позивачка не надала, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, колегія суддів,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 березня 2010 року у справі № 2а-1404/10/0308 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді О.М. Довгополов
І.В. Глушко