30 червня 2011 р. Справа № 7853/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Святецького В.В.,
суддів Довгополова О.М., Глушка І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому до ОСОБА_1 про звернення стягнення на активи в рахунок погашення податкового боргу,-
Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому Хмельницької області (надалі-ДПІ у м. Хмельницькому) звернулася в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про звернення стягнення на активи в рахунок погашення податкового боргу в розмірі 250358 грн.74 коп..
Позов мотивований тим, що станом на 30 липня 2009 року у фізичної особи ОСОБА_1В рахується заборгованість перед бюджетом у розмірі 250358,74грн. по податку з доходів фізичних осіб за період з 1 січня по 31 грудня 2008 року.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року позов задоволено повністю та ухвалено звернути стягнення податкового боргу в сумі 250358 грн.74 коп. на активи фізичної особи ОСОБА_1.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини, що мають значення для справи. Так, дійсно в податковій декларації за 2008 рік він задекларував дохід від продажу корпоративних прав в сумі 1735724 грн. 93 коп.. З цього доходу він мав зобов'язання сплатити до 24.04.2009 року податок з доходів фізичних осіб в сумі 260358 грн. 74 коп.. Отримані ним кошти були акумульовані у Центральному відділенні філії ВАТ КБ ,,Надра” Хмельницького регіонального управління. Ним було направлено до вказаного банку заявку-доручення про перерахування коштів в сумі 260358 грн. 74 коп. на бюджетний рахунок УДК в Хмельницькій області, призначений для сплати податку з доходів фізичних осіб, що підтверджується відміткою Хмельницького регіонального управління філії ВАТ КБ ,,Надра”. Однак, банком було перераховано кошти лише в сумі 10000 грн. дорученням №2 від 17 квітня 2009 року, а зобов'язання перед бюджетом на суму 250358 грн. 74 коп. до цього часу залишились банком не виконаними.
Крім того, суд першої інстанції в своїй постанові безпідставно встановив той факт , що він є суб'єктом підприємницької діяльності, а тому судом неправомірно прийнято рішення про стягнення коштів як з суб'єкта підприємницької діяльності.
Апелянт вважає, що виконав свої зобов'язання перед державним бюджетом шляхом декларування свої доходів та подання відповідного розпорядження установі банку про сплату податку із належних йому грошових коштів, а тому просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 подав ДПІ у м. Хмельницькому декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2008 року, в якій задекларував дохід від продажу корпоративних прав в сумі 1735724 грн. 93 коп..
З цього доходу ОСОБА_1 відповідно до ст. ст. 7, 8, 16 Закону України ,,Про податок з доходів фізичних осіб” (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) зобов'язаний був сплатити податок з доходів фізичних осіб в сумі 260358 грн. 74 коп.. Станом на 27 квітня 2009 року залишок не сплаченого податку з доходів фізичних осіб складав 250358 грн. 74 коп.. Дані обставини відповідачем не заперечуються.
Пунктом 1.20.1 ст. 1 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV ,,Про податок з доходів фізичних осіб” (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) визначено, що фізична особа - резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
За змістом пункту 2.1 ст.2 цього ж Закону платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.
Згідно пункту 1.1 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III ,,Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (надалі - Закон № 2181-III) (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Таким чином, приписи Закону України ,,Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (надалі - Закон № 2181-III) поширювались на ОСОБА_1, як фізичну особу, яка зобов'язана сплатити податок з доходів фізичних осіб.
Статтею 1 цього Закону визначено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (пункт 1.3);
активи платника податків - кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання (пунктом 1.7).
Пунктом 3.1.1 ст. 3 Закону № 2181-III встановлено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Згідно підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-III податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.
Відповідно до підпункту 5.3.1 статті 5 Закону № 2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
За приписами пункту 16.1.1 ст. 16 Закону № 2181-III за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач звільняється від відповідальності за несвоєчасне зарахування платежів до бюджетів, однак, не звільняється від обов'язку сплати узгодженого податку з доходів фізичних осіб.
Таким чином, колегія суддів визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо звернення стягнення податкового органу на активи відповідача, оскільки вони ґрунтуються на вимогах чинного на час прийняття судом рішення Закону України ,,Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Зазначення в описовій частині постанови, що відповідач є суб'єктом підприємницької діяльності, колегія суддів визнає помилковим. Дана помилка не вплинула на правильність прийнятого рішення, а тому не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст.195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року у справі № 2-а-7783/09/2270 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді О.М. Довгополов
І.В. Глушко