16 червня 2011 р. Справа № 17667/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Святецького В.В.
суддів: Глушка І.В., Коваля Р.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну Департаменту соціальної політики Луцької міської ради на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 грудня 2010 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії , -
19 жовтня 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати дії відповідача щодо невиплати допомоги неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат відповідно до положень ч. 4 ст. 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2010 рік.
Позивач посилалася на те, що він є інвалідом 2 групи першої категорії, яка повязана з ліквідацією наслідків ававії на ЧАЕС. В порушення вимог статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5-ох мінімальних заробітних плат, а також позивач зазначає, що відноситься до категорії осіб, на яких поширюються норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та яким щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірах встановлених цим Законом. Однак всупереч законам дані допомоги в 2010 році виплачувалась не у повному розмірі.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 грудня 2010 року заявлений позов задоволено.
Зобов'язано Департамент соціальної політики Луцької міської ради провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову допомогу до 5 травня 2010 року в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком у відповідності до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та в розмірі 5 мінімальних заробітних плат на оздоровлення у відповідності до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010 рік з врахуванням виплачених сум.
Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 грудня 20010 року оскаржив відповідач, вважає, що постанова є безпідставною і необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Апелянт звертає увагу на те, що стягнення коштів управління є неможливим, оскільки у разі, якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата допомога на оздоровлення потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачу встановлено II група інвалідності, яка повязана з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5-ох мінімальних заробітних плат.
Що стосується стягнення допомоги на оздоровлення за 2010 рік, то судом першої інстанції правомірно задоволені такі вимоги, оскільки, згідно п. 28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-6 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено у такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу 2 Закону України від 28.12.2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік в розмірі, встановленому ст.48 Закону в редакції, яка діяла до 28.12.2007р.
Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що Законом України "Про Державний бюджет на 2004 рік", Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" обмежувалась дія статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Рішеннями Конституційного Суду України від 01.12.2004 N 20-рп/2004, від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 і від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 визнавались неконституційними положення Законів України "Про Державний бюджет України на 2004, 2007 і 2008 роки", якими зупинялись на ці роки дія статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки норми Законів, якими обмежувалась дія ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" 3551-XII від 22.10.1993 року визнані неконституційними і втратили свою чинність, то у 2010 році ст. 12 цього Закону діяла у редакції відповідно до якої, щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Окрім цього відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірів щорічної грошової допомоги на оздоровлення та передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 грудня 2010 року у справі № 2-а-4037/10/0308 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді І.В. Глушко
Р.Й. Коваль