27 червня 2011 р. Справа № 42528/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача - Богаченка С.І.,
суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,
при секретарі судового засідання - Баран П.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13 березня 2009 року в справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-
26 січня 2009 року ФО-П ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Сарненської МДПІ Рівненської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000011750/0 від 08.01.2009 року.
Свої позовні вимоги мотивував тим, що в порушення п.п. 7.7.5, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» Сарненською МДПІ була проведена виїзна позапланова документальна перевірка його фінансово-господарської діяльності з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2008 року. За результатами перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 49 086,00 грн. Вказує, що неправильним є висновок податкового органу про безпідставність віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ суми яка сплачена Рівненській митниці у розмірі 50 000,00 грн. за придбаний товар (Сушарка типу ТК 7ТЖ-40), оскільки дана сушарка не використовується у його господарській діяльності, так як не введена в експлуатацію.
Вважає такий висновок таким, що не відповідає чинному податковому законодавству.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13 березня 2009 року адміністративний позов задоволено. Постановлено визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції в Рівненській області №0000011750/0 від 08 січня 2009 року.
Не погодившись із постановою її оскаржила Сарненська МДПІ Рівненської області, вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
В апеляційній скарзі вказує на те, що порушення норм матеріального права полягає у незастосуванні судом до спірних правовідносин підпункту 7.4.4 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (надалі по тексту Закону) із змінами та доповненнями, яким передбачено, що «якщо платник податку придбаває (виготовляє; матеріальні та нематеріальні активи (послуги, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податки кредиту».
Розглянувши справу в порядку письмового провадження у зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем по справі відповідно до поданої декларації по ПДВ за червень 2008 року заявлено до бюджетного відшкодування 51 278 грн.
Як видно із матеріалів справи за наслідками проведеної Сарненською МДПІ перевірки 17.09.2008 року складено довідку в якій підтверджено право позивача по справі на задекларовану у декларації з ПДВ за червень 2008 року суму бюджетного відшкодування.
З 12.12.2008р. по 18.12.2008р. Сарненськю МДПІ була проведена виїзна позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2008 року.
На підставі акту перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000011750/0 від 08.01.2009 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 49 086.00 грн.
Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем по справі у травні 2008 року збільшено податковий кредит на 49 086.00 грн. за рахунок сплати ПДВ митним органам при імпорті товарів. Ввезено з-за меж митного кордону України однокамерну сушарку типу ТК 7ТЖ-40. Податок на додану вартість в сумі 49086 грн. при митному оформленні сплачений органом митного контролю згідно відмітки Рівненської митниці 13.05.2008 року. Крім того сплата ПДВ в розмірі 50000 грн. підтверджена платіжним дорученням №61 від 08.05.2008 року за призначенням платежу «попередня оплата за митне оформлення ВМД МП«Сарни».
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі по тексту Закону), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної ) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 цього ж Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи) - у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Частиною 1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами відповідно до Закону).
Як видно із матеріалів справи, позивачем по справі суму сплаченого (податкового) податку підтверджено митною декларацією від 13.05.2008 року.
Судом першої інстанції визнаючи нечинним податкове повідомлення-рішення вірно було враховано те, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковувавних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо в подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування, згідно зі ст.3 Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст.5 Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то і метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Крім того, судом першої інстанції було враховано і той факт, що визначальним фактором при формуванні платником податку на додану вартість податкового кредиту при придбанні ним товарів, основних фондів є їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Судом першої інстанції було встановлено і це підтверджується документами у матеріалах справи, що позивач по справі придбав сушарку типу ТК 7ТЖ-40 з метою здійснення господарської діяльності, яка буде здійснюватися після отримання всіх дозволів щодо введення її в експлуатацію.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду та незалежно від строків введення в експлуатацію та вірно враховує, що позивач по справі оскаржує в судовому порядку правовий акт індивідуальної дії.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ч.3 ст.160, ст. 195, 196 ч.4, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області - залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13 березня 2009 року у справі №2а-2168/09 - без змін.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України, до касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя С. І. Богаченко
Суддя В.М. Багрій
Суддя Д.М. Старунський