27 червня 2011 р. Справа № 24849/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача - Богаченка С.І.,
суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Сихівського районного суду м.Львова від 14 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про стягнення недорахованих сум одноразової грошової допомоги на оздоровлення,-
22.12.2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про зобов'язання відповідача по справі провести нарахування та виплату їй щорічної грошової допомоги з врахуванням виплачених сум за 2010 рік відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, яка становить 3446,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказав на те, що йому встановлено статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліда ІII групи і відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали від Чорнобильської катастро фи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ ) вона мала право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 14 лютого 2011 року адміністративний позов задоволено частково. Постановлено зобов'язати Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради провести ОСОБА_2, перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення в 2010р., відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеного на день виплати допомоги, в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, з врахування виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено.
Прийняту постанову суд першої інстанції мотивував тим, що позивач по справі на підставі поданих документів (посвідчення, довідка МСЕК) та відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну допомогу на оздоровлення, як інвалід 3-ї групи в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, однак така була виплачена їй всупереч вище вказаним нормам законодавства за 2010 рік в значно меншому розмірі. На її користь підлягає стягненню різниця недовиплаченої суми спірних допомог.
Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач - Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, в поданій апеляційній скарзі покликається на те, що постанова прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Як на доводи в своїй апеляційній скарзі покликається на те, що нарахування та виплата компенсацій позивачу по справі проводилася відповідно до положень ст.ст. 48, 62, 63 Закону № 796-XII, ч. 2 ст. 4 та п. 8 ст. 7 Бюджетного кодексу України і постанов Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також вказує, що виключно законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (ст. 95 Конституції України) та щорічно затверджуються асигнування для головних розпорядників коштів.
Розглянувши справу в порядку письмового провадження у зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, а також як інвалід 3-ї групи має право на пільги, встановлені зокрема, ст. 48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і має надаватися щорічна одноразова грошова допомога на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України та ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові чи службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією України та законами України.
Згідно ч.4 ст.48 Закону № 796-XII щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам ІІІ групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (ч.ч. 5, 7 ст.48 наведеного вище Закону).
Розмір мінімальної заробітної плати, визначається на момент виплати щорічної допомоги на оздоровлення згідно із законом України про Державний бюджет України на відповідний рік і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і зокрема до ст.48.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 визнано неконституційними положення п.28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін у ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнорильської катастрофи». Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» хоча і надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань передбачених за відповідними бюджетними програмами, однак жодних змін вказаним законом у ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесено не було.
Таким чином, враховуючи загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що застосуванню підлягає стаття 48 Закону № 796-XII, а не постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Колегія суддів також вважає за потрібне наголосити, що покликання відповідача на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, тому виплата щорічної допомоги на оздоровлення у збільшених розмірах буде можливою тільки після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України є безпідставними, оскільки відсутність бюджетних асигнувань для задоволення вимог позивача до уваги взяти не можна, так як невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність бюджетних коштів не є підставою для виправдання недоплати щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону № 796-ХІІ.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст. 160, ст. 195, 197, 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Сихівського районного суду м.Львова від 14 лютого 2011 року у справі № 2а-208/11 - без змін
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий С.І. Богаченко
Суддя В.М. Багрій
Суддя Д.М. Старунський