27 червня 2011 р. Справа № 40177/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача - Богаченка С.І.,
суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
07 червня 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкового повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської ОДПІ №0002071741/0 від 13.05.2006 року форми «Ф» про визначення для неї податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 725,58 грн., а саме 5% від суми успадкованого грошового вкладу, що становив 14511,62 грн. з нарахованими відсотками та грошовими компенсаціями, посилаючись на те, що вона не повинна сплачувати такий податок.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2009 року адміністративний позов задоволено. Постановлено податкове повідомлення-рішення №0002071741/0 від 13.05.2006 року Кам'янець-Подільської ОДПІ про визначення ОСОБА_2 податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 725,58 грн. скасувати.
Не погодившись із постановою її оскаржила Кам'янець-Подільська ОДПІ, вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В апеляційній скарзі посилається на те, що відповідно до п.п. «є» п. 19.1 ст. 19 «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 p. № 889-IV (далі - Закон № 889) платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджені суми податкових зобов'язань, а також суми штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих податковим органом, та пеню, за винятком сум, що оскаржуються в адміністративному або судовому порядку.
Згідно п. «б» п.п. 20.3.1 п. 20.3 ст. 20 Закону № 889 особами, відповідальними за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку, є: при нарахуванні податку податковим органом на підставі поданої декларації -платник цього податку.
Зазначає, що положення п.п. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4 Закону № 889, на який звертає увагу суд першої інстанції на правовідносини позивача по справі не поширюються. До складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу не включаються лише ті вклади, які повертаються платнику податку, тобто сума фактичних виплат громадянам грошових заощаджень та грошових внесків.
Грошові кошти, які зберігаються на банківському рахунку спадкоємця (Позивача по справі), останньому не повертались, виплат таких грошових внесків (вкладів) не здійснювалось, однак дані обставини не було прийнято судом першої інстанції до уваги.
Вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме ст.ст.4, 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Розглянувши справу в порядку письмового провадження у зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 31 березня 2006 року ОСОБА_2 подала до ОДПІ декларацію про доходи, одержані з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року, в підрозділі 1.2. якої зазначила суму нарахованого доходу в розмірі 14 511 грн. 62 коп., отриманого внаслідок прийняття нею спадщини від померлої матері у вигляді грошових вкладів з нарахованими відсотками та грошовими компенсаціями до них, у тому числі у вигляді компенсаційних сертифікатів, що зберігаються в філії №20 Кам'янець-Подільського відділення №188 Ощадного банку України на рахунках НОМЕР_1, НОМЕР_2 та в Кам'янець-Подільському відділенні №188 Ощадного банку України на рахунку НОМЕР_3. При цьому позивач по справі зазначила у декларації, що вклади в установу Ощадного банку СРСР були внесені спадкодавцем до 2 січня 1992 року.
Відповідно до пункту 7.2 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (надалі по тексту Закону) ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як: процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок); процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом; процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону; інвестиційний дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, відповідно до закону; дохід за іпотечним сертифікатом участі, іпотечним сертифікатом з фіксованою дохідністю, відповідно до закону; дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю.
Відповідно до підпункту «б» ст.13 Закону б'єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування на об'єкт рухомого майна, зокрема: предмет антикваріату або витвір мистецтва; природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння; будь-який транспортний засіб та приладдя до нього; інші види рухомого майна.
Як вбачається з підпункту 13.2.1 пункту 13.2 ст.13 Закону об'єкти спадщини оподатковуються: при отриманні спадщини спадкоємцями, що є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення - за нульовою ставкою податку до будь-якого об'єкта спадщини.
Підпунктом 4.2.14 пункту 4.2 статті 4 Закону визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді вартості успадкованого майна, у межах, що підлягає оподаткуванню цим податком згідно з нормами статті 13 цього Закону.
Згідно підпункту 4.3.23 пункту 4.3 статті 4 Закону, не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку сума виплат громадянам України (їх спадкоємцям) грошових заощаджень і грошових внесків вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР чи в установи державного страхування СРСР або у папери цільової державної позики емітованої на території колишнього СРСР, погашення яких не відбулося.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що суми успадкованих позивачем по справі грошових заощаджень не є об'єктом оподаткування.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги в частині покликання апелянта по справі на те, що положення п.п. 4.3.23 п. 4.3 ст.4 Закону, на який звертає увагу суд першої інстанції на правовідносини позивача по справі не поширюються, до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу не включаються лише ті вклади, які повертаються платнику податку, тобто сума фактичних виплат громадянам грошових заощаджень та грошових внесків не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 160, ст. 195, 197, 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Хмельницької області - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2009 року у справі №2а-5094/09 - без змін.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя С. І. Богаченко
Суддя В.М. Багрій
Суддя Д.М. Старунський