01 липня 2011 р. Справа № 63533/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:
головуючого судді Любашевського В.П.
суддів Заверуха О.Б.
Ніколіна В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові справу
за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.06.2009 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, Головного управління Державного казначейства України в Тернопільськійобласті про повернення сплаченого збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом в суд до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі та головного управління Державного казначейства України у Тернопільській області в якому просить повернути в його користь 2543,62 грн. зайво сплаченої суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, який він сплатив 21.12.2007 року при купівлі квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, оскільки, придбав житло вперше і відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», п. 15-1 «Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740 не є платником вказаного збору.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.06.2009 р. позов задоволено. Зобов'язано Головне управління Державного казначейства України у Тернопільській області повернути з рахунку Державного бюджету, відкритого з управлінні Державного казначейства у місті Тернополі за кодом бюджетної класифікації доходів бюджету 24140500 «Додатковий збір на виплату пенсій з операцій купівлі - продажу нерухомого майна» кошти сплачені 21 грудня 2007 р., згідно квитанції № 124 і сумі 2543,62 ( дві тисячі п'ятсот сорок три) гривні 62 коп. на користь позивача ОСОБА_2. Постанова суду мотивована тим, що ОСОБА_2 дійсно 21.12.2007 року вперше придбав житло за договором купівлі-продажу квартири і при оформленні документів безпідставно сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1 % від його вартості, що стверджується квитанціями № 124 від 21.12.2007 року на суму 2 543,62 грн., який підлягає поверненню, оскільки позивач за встановлених судом обставин не є платником зазначеного збору.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач - Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.06.2009 р. скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.
З'ясувавши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав:
Відповідно до п. 9 ст. 9 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Таким чином, із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки - громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Згідно обліку технічної інвентаризації в м. Тернополі позивач є власником квартири АДРЕСА_1 (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17456188 від 22.01.2008 року).
Як вбачається із вищевказаного витягу за позивачем не зареєстровано іншого нерухомого майна.
Із витягу з Державного реєстру правочинів від 18.06.2009 року вбачається, що позивач ОСОБА_2 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) укладав лише один договір купівлі-продажу 21.12.2007 року на підставі якого придбав квартиру АДРЕСА_1.
Станом на час придбання позивачем нерухомості як і станом на час розгляду справи в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.00 р. № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.
За таких обставин органи Пенсійного фонду України зобов'язані довести, що позивач придбав житло згідно договору від 21.12.2007 року не вперше. Враховуючи, що вказаного обов'язку апелянтом не виконано, а позивачем подано докази які доводять наявність у нього права на звільнення від сплати збору, позивач має право на повернення суми сплаченого збору як помилково сплаченого за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж, що правильно встановив суд першої інстанції.
За таких обставин, суд першої інстанції при розгляді справи вірно надав оцінку обставинам у справі та ухвалив судове рішення із дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в силу ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду без змін.
Зважаючи на викладене, та керуючись ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.06.2009 р. по справі № 2а-1400/09/1970 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий суддя В.П. Любашевський
Судді О.Б. Заверуха
В.В. Ніколін