Головуючий у 1 інстанції - Сініцин Е.М.
Суддя-доповідач - Василенко Л.А.
05 липня 2011 року справа №2а-2758/11/1221
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Василенко Л.А.
суддів Гімона М.М. , Карпушової О.В.
розглянула в порядку письмового провадження в приміщенні суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Перевальському Луганської області на постанову Перевальського районного суду Луганської області від 27 квітня 2011 року у справі № 2а-2758/11 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання здійснити певні дії, і
13 квітня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до Перевальського районного суду Луганської області з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області щодо нарахування йому щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2010 року до 31.03.2011 року; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії за період з 01.01.2010 року до 31.03.2011 року.
Постановою Перевальського районного суду Луганської області від 27 квітня 2011 року позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області (далі за текстом - відповідач або пенсійний орган) задоволений: зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 14 жовтня 2010 року до 13 квітня 2011 року на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за рахунок коштів Державного бюджету з урахуванням фактично здійснених виплат. З 14 квітня 2011 року виплати провадити до діючого законодавства згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п. 2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач віднесений до категорії «Дитина війни».
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги, встановила порушення, допущені судом першої інстанції при розгляді справи та, враховуючи приписи ч.1 ст. 195 КАС України вийшла за межі заявленої апеляційної скарги і дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач віднесений до соціальної групи “Дитина війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що не заперечується відповідачем та підтверджено даними паспорта позивача (арк. справи 7), відміткою органу соціального захисту населення у пенсійному посвідченні позивача (арк. справи 12).
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004р. в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” дія даної норми була зупинена. Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195-ІV I (далі Закон № 2195).
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону № 2195, а саме, текст ст. 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.08р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Законами України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”, „Про Державний бюджет України на 2011 рік” на день ухвалення судового рішення першою інстанцією не внесено змін та не зупинено дію ст. 6 Закону № 2195.
Таким чином, стаття 6 Закону № 2195 з 1 січня 2009 року є діючою в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком».
Оскільки на час розгляду цієї справи судом, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта про використання цього поняття тільки для призначення пенсій в межах зазначеного закону та неможливості використання вказаного розміру у розрахунку підвищення до пенсій особам з статусом дитини війни.
Право громадян на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" не може бути обмежене відсутністю певних коштів чи фінансування.
Колегія суддів, виходячи з викладеного, вважає, що суд першої прийшов до вірного висновку щодо визнання неправомірними дій відповідача щодо невиплати позивачеві підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та щодо відмови їй перерахунку та доплаті підвищення до пенсії за період з 14 жовтня 2010 року до 13 березня 2011 року та зобов'язав пенсійний орган здійснити виплату підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком позивачеві з 14 жовтня 2010 року до 31 березня 2011 року, оскільки внаслідок протиправних дій відповідача щодо нарахування позивачеві вказаного підвищення до пенсії в розмірі, меншому ніж передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач не отримав належні йому виплати у встановленому законом розмірі. Але при цьому безпідставно вийшов за межі позовних вимог і задовольнив позивачеві вимоги за період з 01.04.2011 року до 13.04.2011 року, які позивачем не були заявлені, тому в цій частині постанова суду підлягає скасуванню.
Суд першої інстанції також допустив помилку, зобов'язавши відповідача проводити виплати відповідно до законодавства, тобто вирішив правовідносини які можуть виникнути як спірні в майбутньому, що не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України, тому в цій частині постанова підлягає скасуванню і відмові в задоволенні позовних вимог на майбутнє за необхідності.
Крім того судом першої інстанції не вирішене питання про розподіл судових витрат. Оскільки позов задоволений частково, а при подачі позову позивачем сплачений судовий збір в розмірі 3,4 грн. (арк. справи 1), відповідно до ч.1, ч.3, ч.6 статті 94 КАС України апеляційний суд присуджує позивачеві відповідно до задоволених вимог судові витрати з Державного бюджету в сумі 3,0 грн.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що спірні правовідносини частково вирішені не вірно через порушення процесуального закону, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 195 ч.1, ст. 197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.2, ст. 202 ч.1 п.4, ст. 205 ч.2, ст. 207, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області задовольнити частково.
Постанову Перевальського районного суду Луганської області від 27 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання здійснити певні дії скасувати.
Позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання здійснити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеному ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням з врахуванням ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, за період з 14 жовтня 2010 року до 31 березня 2011 року включно.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 за період з 14 жовтня 2010 року до 31 березня 2011 року включно підвищення до пенсії, як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, з врахуванням фактично отриманих сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 3,0 грн. (три гривні 00 копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Головуючий Л.А. Василенко
Судді М.М. Гімон
О.В. Карпушова