Кіровоградської області
"28" травня 2008 р.
Справа № 18/39
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Горловій М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №18/39
за позовом: Приватного підприємства "Цитрус-Лайм", м. Кіровоград
до відповідача: Регіональної служби охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури Кіровоградської обласної державної адміністрації, м.Кіровоград
про визнання дій незаконними та визнання нечинною постанови № 2 від 18.03.2008 року
Представники сторін:
від позивача - Надєєва О.О., довіреність б/н від 28.02.2008 р.
від відповідача - Златопольська І.В., довіреність № 220 від 19.09.2007 р.
Час прийняття постанови 16:00 год.
Приватним підприємством “Цитрус Лайм» в порядку адміністративного судочинства подано позовну заяву про визнання незаконними дій Регіональної служби охорони і реставрації пам»яток містобудування та архітектури щодо винесення постанови № 2 від 18.03.2008 р. та визнання нечинною даної постанови.
Позовні вимоги мотивовані тим, що об»єкт, стосовно якого відповідачем винесено постанову про накладення штрафу не підпадає під сферу регулювання Закону України “Про охорону культурної спадщини». Крім того, відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не зазначено, яку саме шкоду завдано чи може бути завдано здійсненою позивачем добудовою до будівлі за адресою: м. Кіровоград, вул. Леніна, 22а.
В судовому засіданні 28.05.2008 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач позов заперечив, вказуючи на те, що будинок по вул. Леніна, 22а в м.Кіровограді є пам»яткою архітектури і внесений до Переліку пам»яток містобудування, архітектури місцевого значення в Кіровоградській області, затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації № 792-р від 28.12.2004р. ( а.с. 28-29).
При розгляді справи господарським судом враховано, що згідно даних з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України правильним найменуванням відповідача є Регіональна служба охорони і реставрації пам»яток містобудування та архітектури Кіровоградської обласної державної адміністрації, код 24716565 ( а.с. 36б).
В судовому засіданні 28.05.2008 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та заперечення проти позову, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи, господарський суд
18.03.2008 р. начальником Регіональної служби охорони і реставрації пам»яток містобудування та архітектури Кіровоградської обласної державної адміністрації за результатами розгляду справи про правопорушення у сфері охорони культурної спадщини винесено постанову № 2 про накладення на приватне підприємство “Цитрус Лайм» штрафу в розмірі 17 000 грн. ( а.с. 7-8). Підставою для накладення штрафу стало порушення даним підприємством вимог ст. ст. 22, 24 Закону України “Про охорону культурної спадщини», що полягає у самовільній добудові до будівлі пам»ятки архітектури за адресою: м. Кіровоград, вул. Леніна, 22а.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини врегульовані Законом України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 р. № 1805-III, який визначає, що об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Вказаним Законом встановлено компетенцію органів охорони культурної спадщини щодо здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження. Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 6 даного Закону органи охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій уповноважені застосовувати фінансові санкції за порушення цього Закону. З норм частини 6 статті 3 Закону слідує, що рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов»язковими для виконання юридичними і фізичними особами.
Таким чином, Регіональна служба охорони і реставрації пам»яток містобудування та архітектури Кіровоградської обласної державної адміністрації при винесенні постанови про накладення на позивача штрафу діяла як суб»єкт владних повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач згідно договору купівлі-продажу від 12.10.2007 р. (а.с. 64) набув у власність вбудоване-прибудоване нежитлове приміщення, що розташовано в м. Кіровограді по вул. Леніна, 22а. Право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано за позивачем в органах БТІ ( а.с. 65).
Об»єкт по вул. Леніна, 22 а в м. Кіровограді за розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації № 261-р від 07.08.1997 р. ( а.с. 101-102) у відповідності до Закону Української РСР “Про охорону і використання пам»яток історії і культури» включений до Переліку списків пам"яток містобудування, архітектури місцевого значення в Кіровоградській області ( а.с. 106).
Статтею 34 вказаного Закону передбачалось, що знесення, переміщення, зміна нерухомих пам'яток історії та культури забороняються.
Аналогічна норма міститься у статті 22 Закону України “Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 р. N 1805-III з наступними змінами і доповненнями, згідно якої забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно.
Як встановлено пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України N 1805-III, що набрав чинності з 01.01.2001 р., об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону. При цьому, пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про охорону культурної спадщини» визнано таким, що втратив чинність Закон Української РСР “Про охорону і використання пам»яток історії та культури».
За наведеним у статті 1 Закону України “Про охорону культурної спадщини» визначенням, пам»яткою є об»єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам»яток України.
Частиною 1 статті 13 Закону України “Про охорону культурної спадщини» унормовано, що об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи поширюється правовий статус пам'ятки.
Порядком визначення категорій пам»яток для занесення об»єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам»яток України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1760 від 27.12.2001 р., на виконання вимог Закону України “Про охорону культурної спадщини», зазначено категорії, за якими встановлюється культурна цінність об»єктів культурної спадщини, визначено перелік документів, необхідних для встановлення відповідної категорії, порядок їх оформлення.
З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, що з 1 січня 2001 р. вважаються пам»ятками лише ті об»єкти, що внесені до Державного реєстру нерухомих пам"яток України.
Як повідомляється відповідачем, об»єкт по вул. Леніна, 22 а в м. Кіровограді не внесено до Державного реєстру нерухомих пам»яток України, оскільки Реєстр в частині м. Кіровограда перебуває у стадії доопрацювання.
Чинні норми законодавства у сфері охорони культурної спадщини не передбачають виключень щодо визначення статусу пам»ятки, а тому господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
У відповідності з вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір підлягає присудженню йому з Державного бюджету України.
Керуючись ст. 71, ч. 1 ст. 94, ч.ч. 1-3 ст. 160, ч. 1 ст. 162, ст. 163, ч. 2 ст. 186, ч.ч. 1-4 ст. 254, ст. 258, п. 6 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати незаконними дії Регіональної служби охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури Кіровоградської обласної державної адміністрації щодо винесення постанови № 2 від 18.03.2008 року приватному підприємству "Цитрус Лайм" ( м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 20, кв. 55).
Визнати нечинною постанову № 2 від 18.03.2008 року Регіональної служби охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури Кіровоградської обласної державної адміністрації, видану приватному підриємству "Цитрус Лайм" (м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 20, кв. 55).
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Цитрус-Лайм" (25006, м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 20, кв. 55, р/р 26000064526001 в КВ ВАТ "Сведбанк" м. Київ, МФО 300164, ідентифікаційний код 34629052) судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп.
За заявою стягувача після набрання постановою законної сили видати виконавчий лист.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя
В.В.Тимошевська