30.05.2008 Справа № 8/98
За позовом Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси» КМ України, м. Київ в особі Закарпатського обласного управління «Закарпаттяекокомресурси» ДК «Укрекокомресурси» КМ України, м. Ужгород
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Шаянські мінеральні води», м. Хуст
про стягнення заборгованості в сумі 202682,47 грн.
Суддя -В.С. Русняк
Представники:
Від позивача - Мигович М.В. - начальник управління, довіреність №8-7/33-07 від 01.11.07;
Від відповідача - Бучок О.О. - юрисконсульт, довіреність №46 від 16.04.08
СУТЬ СПОРУ: Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси» Кабінету Міністрів України, м. Київ в особі Закарпатського обласного управління «Закарпаттяекокомресурси» ДК «Укрекокомресурси» Кабінету Міністрів України, м. Ужгород заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шаянські мінеральні води», м. Хуст про стягнення заборгованості в сумі 202682,47 грн. за надані послуги
Позивач подав до суду клопотання про відстрочення прийняття рішення по розгляду справи до вирішення питання по суті спору за позовом Компанії до Головного управління статистики у Закарпатській області про зобов'язання Головного управління статистики у Закарпатській області надати дані по виробництву мінеральної води ТзОВ «Шаянські мінеральні води» за 2005 рік.
Клопотання позивача задоволенню не підлягає, оскільки ухвалою суду від 29.05.2008 р. зазначену позовну заяву було повернуто без розгляду на підставі ст. 63 ГПК України. Справа розглядається за наданими позивачем і наявними у справі матеріалами.
Відповідач проти позову заперечує вцілому, зокрема, посилаючись при цьому на відсутність надання послуг позивачем за спірний період та просить у позові відмовити.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно з п. 1 ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та додаткові матеріали подані сторонами під час розгляду справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Між сторонами по справі 30.08.2002 року було укладено договір №44а предметом якого є надання послуг щодо розробки, організації та впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки).
Згідно п. 2.1 договору, позивач зобов'язався розробити, організувати і впровадити систему надання послуг, щодо збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки) згідно норм утилізації у відсотках до загальної маси тари (упаковки) 2002 р. -5%; 2003р. - 10%; 2004 р. - 15%; 2005 р. - 20%.
В свою чергу, відповідач відповідно із п. 2.2 договору зобов'язується прийняти зазначені в п. 2.1 послуги з оформленням відповідного акту виконання робіт та оплатити їх згідно з тарифами, затвердженими постановою КМ України від 26.07.2001р. №915 зі змінами, внесеними постановою КМ України від 26.07.2002 р. №1084 та зазначеними у договорі таблицями.
Загальні обсяги використаної тари та її асортимент на поточний рік визначаються у специфікації (додаток №1) до даного договору, яка складається за погодженням сторін не пізніше, ніж за 15 днів до початку звітного періоду (п. 2.4 договору).
Розділом 4 договору сторони визначили порядок розрахунків за цим договором, а саме, поточні платежі за надання позивачем послуг здійснюються відповідачем на спеціальний рахунок позивача щоквартально до 15 числа місяця, що настає за звітнім кварталом, виходячи з фактичної кількості тари (упаковки) відвантаженої для продажу продукції в упаковці (включаючи імпортну).
Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідач умови договору №44а не виконує, належну оплату за надані послуги не проводив і просить стягнути з відповідача суму 202682,47 грн. боргу за надані послуги за 2005 рік на підставі витягу із державної статистичної звітності.
Згідно з вимогами пункту «б» статті 17 Закону України «Про відходи» виконувати обов'язок щодо утилізації використаної тари (упаковки) повинен суб'єкт господарювання, продукція якого знаходиться в тарі (упаковці), тобто власник продукції чи товару.
Поряд з цим, відповідно до п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001р. №915 «Про впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини» (далі -Постанова), підприємствам, установам, організаціям, що використовують тару (упаковку) для пакування і перевезення продукції, надано право вибору одного із запропонованих варіантів здійснення норми щодо забезпечення утилізації тари (упаковки):
1) самостійно з дотриманням вимог законодавства здійснювати збирання, сортування, заготівлю та утилізацію використаної тари (упаковки) відповідно до мінімальних норм утилізації;
2) шляхом укладення договорів про надання послуг із збирання, сортування, перевезення, переробки та утилізації використаної тари (упаковки) з ДК «Укрекокомресурси» про надання відповідних послуг;
3) укладати договір з іншими спеціалізованими підприємствами, що мають відповідні ліцензії і умови для надання таких послуг на території України, де реалізується та утворюється відповідна використана тара (упаковка).
Враховуючи вищевикладене, ТзОВ «Шаянські мінеральні води» відповідно до вимог Закону України «Про відходи» зобов'язаний забезпечувати утилізацію тієї тари (упаковки), в якій знаходиться його власна продукція, у спосіб, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. №915.
Згідно з міжнародною класифікацією видів діяльності Європейського Союзу, відповідно до якої гармонізована Класифікація видів економічної діяльності України (КВЕД), кожен рівень класифікації діяльності описується як виробництво характерної для нього продукції. Продукція є результатом економічної діяльності. Це загальний термін, який використовується для визначення як товарів, так і послуг.
Це означає, що послуги із збирання та заготівлі -це діяльність заготівельного підприємства, яка пов'язана із збиранням відходів та їх використанням як вторинної сировини переробними підприємствами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.99р. №2034 «Про затвердження Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів» та Інструкцією щодо складання реєстрових карт об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки від 17.02.99 р. №41 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18.03.99р. №169/3462, зобов'язано підприємства вести первинний облік відходів відповідно до типових форм первинної облікової документації (картки, журнали, анкети) з використанням технологічної, нормативно-технічної, планово-економічної, бухгалтерської та іншої документації.
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює обов'язковість ведення бухгалтерського обліку та поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, встановлено що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вказаними документами визначені обов'язкові реквізити первинних документів для надання їм юридичної сили.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно п. 2.4 зазначеного Положення та ст. 9 вищевказаного Закону, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.
Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №44а від 30.08.2002 р. є договором про надання послуг, порядок виконання якого регулюється як вказаними вище нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, так і загальними положеннями ЦК УРСР, а з 01.01.2004 року -положеннями Господарського та Цивільного кодексів України.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003 р. №435-IV (надалі ЦК України), ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (Кодекс набрав чинності з 01.01.2004 р.).
Також відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, цей кодекс застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.
До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Договір послуг згідно із Цивільним кодексом України є різновидом цивільно-правового договору, а сама послуга згідно із ст. 177 ЦК України є самостійним об'єктом цивільних прав.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).
Щодо оплати роботи за цивільним договором, то відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За загальним правилом діяльність з надання послуги не породжує речового результату, що складає її принципову відмінність від виконання робіт. Однак, цілком природним і ніяк не суперечливим суті послуги є присутність у ній матеріальних предметів (див. Постанову Верховного Суду України від 13.11.2007 року по справі №18/56).
Послуги, де існує результат, невіддільний від самої дії, і відсутність результату свідчить про відсутність відповідних дій, вчинення яких складає предмет договору послуг.
Певна дія або діяльність з надання послуг може створювати або бути опосередкована певною матеріальною (тілесною) річчю, однак лише в тому випадку, коли такий результат є невід'ємний або застосована річ є необхідною для вчинення самої замовленої дії або діяльності виконавця і такі відносини є предметом договору про надання послуг.
Згідно укладеного між сторонами договору №44а від 30.08.2002 р., результатом дій позивача як виконавця є знищення та/або переробка використаної тари як матеріальної речі, а діями, вчинення яких складає предмет цих послуг, є збирання, сортування, переробка та утилізація тари, що супроводжуються певним процесом праці, елементи якого складаються з засобів праці, предмету праці, сама праця як цілеспрямована діяльність, технологія та організація.
Зазначене дає підстави дійти висновку, що за даним договором оплачується результат праці -знищення або переробка тари відповідача, який є результатом закінчення роботи (вчинення дій або проведеної діяльності з збирання, сортування, переробки та утилізації тари), і який оформляється актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг).
При укладенні договору про надання послуг сторони керуються принципом свободи договору (ст. 627 ЦК України), самі визначають його умови, але при цьому вони не мають суперечити загальним положенням ЦК України про надання послуг.
Істотними умовами договору про надання послуг є умови про предмет договору, а також умови, що визнані законом як істотні або є необхідними для даного виду договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Пунктом 2.4 договору сторони погодили, що загальні обсяги використаної тари та її асортимент на поточний рік визначається у специфікації (додаток №1) до даного договору, який складається за погодженням сторін не пізніше 15 дів до початку звітного період.
Однак, такий додаток на спірний період, як вбачається із наявних у справі матеріалів, сторонами не укладався і останніми судом не представлений.
Також сторони п. 2.2 договору визначили і форму підтвердження факту надання послуг, а саме такі послуги повинні підтверджуватися підписаним сторонами актом виконаних робіт.
Такі умови не суперечать загальним положенням ЦК України та ГК України, оскільки обов'язковість ведення суб'єктами господарювання первинного обліку під час здійснення діяльності, зокрема із збирання та утилізації відходів (тари), встановлена, зокрема, положеннями статті 19 Господарського кодексу України і не залежить від суб'єктивного складу сторін за договором та способу збирання, сортування, заготівлі та утилізації використаної тари (упаковки).
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт здійснення позивачем діяльності та виконання зобов'язань, що є предметом укладеного між сторонами договору, а так само відсутні картки, журнали тощо, які б підтверджували, що такі послуги фактично були надані саме позивачем, акти виконаних робіт відповідачем не підписані.
У статті 33 ГПК України визначено правила розподілу тягаря доказування, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, кожна сторона повинна самостійно визначати предмет доказування, тобто коло фактів матеріально-правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. На склад цих фактів вказує норма матеріального права, яка визначає права і обов'язки сторін у конкретній справі.
Позивач має добросовісно відповідно до вимог статті 22 ГПК України користуватися належними йому процесуальними правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати необхідні докази для обґрунтування своїх заперечень. Відповідно до вимог статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до статті 34 цього Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Поданий позивачем витяг із статистичної звітності не має принципового значення ля правильного вирішення спору, так як вказаний документ не підтверджує факту надання послуг позивачем, передбачених спірним договором. По даній справі предметом позову є оплата за надання послуг позивачем згідно договору №44а від 30.08.2002 року, тобто позивач повинен довести факт надання ним відповідачу послуг за відповідний період на відповідну суму.
Однак, належних та беззаперечних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а саме доказів здійснення дій чи діяльності зі збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації тари, позивачем надано не було.
Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором №44а від 30.08.2002 р. за І-й квартал 2005 року.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Стягнення заборгованості за І-й квартал 2005 року за договором №44а від 30.08.2002р. було предметом розгляду господарським судом Закарпатської області по справі №2/3 яким ухвалено рішення від 07.03.2008 р. про відмову в задоволенні позовних вимог, в т.ч. про стягнення заборгованості за І-й квартал 2005 року. Згідно поданого позивачем доповнення до заперечення (від 28.01.08) №16 при розгляді справи №2/3 заборгованість відповідача за І-й квартал 2005року згідно розрахунку становить 40418,52 грн. (див. в матеріалах справи).
Враховуючи викладене, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за І-й квартал 2005 року на суму 40418,52 грн. слід припинити. В іншій частині позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 43, 49, п. 2 ст. 80, ст.ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В частині позовних вимог про стягнення боргу за І-й квартал 2005 року за послуги згідно договору від 30.08.2002 року №44а на суму 40418,52 грн. провадження у справі припинити.
2. В іншій частині позову відмовити.
3. Повний текст рішення виготовлений і підписаний 02.06.2008 року.
Суддя В.С. Русняк