Кіровоградської області
"15" травня 2008 р.
Справа № 4/111
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу № 4/111
за позовом: Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України", 03038, м. Київ, вул. Ямська, 32,
до відповідача: селянського (фермерського) господарства "Арніка", 28300, Кіровоградська область, Петрівський район, смт. Петрове, вул. Леніна, 19,
про стягнення 146 552,60 грн.
Представники сторін :
від позивача: від позивача - Буквич Н.А., довіреність № 20 від 13.05.2008 року;
від відповідача - участі не брав. Направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням № 2972678 поштова кореспонденція за місцем його державної реєстрації (28300, Кіровоградська область, смт Петрове, вул. Леніна, 19) повернута до суду з відміткою установи поштового зв'язку “за закінченням терміну зберігання». Вказана поштова адреса зазначена в позовній заяві та у довідці Головного управління статистики у Кіровоградській області від 11.04.2008 року.
При цьому, господарським судом враховується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув», “адресат відсутній» і т.п. можуть вважатись належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Заявлено позов про стягнення боргу в розмірі 179 052 грн. 60 коп. за поставлене на умовах товарного кредиту насіння, з яких 137 732 грн. 77 коп. сума основного боргу, 41 319 грн. 83 коп. штрафу за несвоєчасне проведення платежів за отриманий товар та судових витрат. В судовому засіданні представник позивача подала письмове клопотання про зменшення розміру позовних вимог, і просить стягнути 146 552 грн. 60 коп. за поставлене на умовах товарного кредиту насіння, з яких 112 732 грн. 77 коп. сума основного боргу, 33 819 грн. 83 коп. штрафу за несвоєчасне проведення платежів за отриманий товар та судових витрат.
Представник позивача змінені позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю.
Розглянувши матеріали справи на підставі ст. 75 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
Правовідносини між учасниками спору виникли на підставі укладеного 21.03.2007 року договору № 3-08 товарного кредиту (в подальшому договір), предметом якого сторони визначили проведення господарських операцій по купівлі-продажу насіння ярих сільськогосподарських культур на загальну суму 423 560 грн. 95 коп. включаючи ПДВ.
В результаті вільного волевиявлення сторони прийшли до згоди та встановили строк проведення оплати за отриманий товар на умовах товарного кредиту, згідно до п. 3.2 розрахунок проводиться покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника поетапно: згідно пункту 3.2.1 суму у розмірі 140 328 грн. 18 коп. на умові 100% передплати. Пункт 3.2.2. Сума заборгованості у розмірі 283 232 грн. 77 коп. покупець сплачує наступним чином:
У 2007 році - 5000 грн. - до 27 квітня, 5000 грн. - до 25 травня, 5000 грн. - до 22 червня, 5000 грн. - до 27 липня, а решту 263 232 грн. 77 коп. - до 01 вересня.
Договір підписано повноважними представниками сторін без заперечень чи зауважень, їх підписи скріплено відтисками печаток підприємств.
Відповідно до пп. 3.4.1. «Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів», яка затверджена наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 р. та зареєстрована в Мін'юсті України 28.04.1999 р. за № 264/3557, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Відповідач не надав доказів того, що печатку було втрачено або викрадено.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу за видатковою накладною № РН-3-13 від 22.03.2007 року через уповноваженого Семенюк Т.С. (довіреність № 396501 від 22.03.07року) передбачений умовами договору товар на загальну суму 84 000грн. 24 коп.; за видатковою накладною № РН-3-15 від 22.03.2007 року через уповноваженого Семенюк Т.С. (довіреність № 396501 від 22.03.07року) передбачений умовами договору товар на загальну суму 115 200 грн. 36 коп.; за видатковою накладною № РН-3-16 від 22.03.2007 року через уповноваженого Семенюк Т.С. (довіреність № 396501 від 22.03.07року) передбачений умовами договору товар на загальну суму 81 360грн. 00 коп.; за видатковою накладною № РН-3-39 від 11.04.2007 року через уповноваженого Семенюк Т.С. (довіреність № 396505 від 10.04.07року) передбачений умовами договору товар на загальну суму 143 000грн. 00 коп.;
Згідно пункту 3.1 договору загальна вартість договору становить 423 560грн. 95 коп.
Відповідач отримав товар повністю, без будь-яких заперечень чи зауважень та провів часткову оплату отриманого товару шляхом проведення платежів на розрахунковий рахунок позивач на загальну суму 310 828 грн. 18 коп., що підтверджується банківськими виписками, а решту платежу на суму 112 732грн. 77 коп. не оплатив, у зв'язку з чим починаючи з 01.09.2007 року вказаний платіж набув статусу заборгованості.
Проаналізувавши правовідносини, що склались між сторонами спору та надавши їм юридичну оцінку, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення, з відповідача необхідно стягнути суму основного боргу в розмірі 112 732 грн. 77 коп.
Висновок про обґрунтованість позовних вимог та необхідність поновлення порушеного права позивача суд робить на підставі наступного.
Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639, 655, 691 ЦК України підтверджують що це саме договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в договорі та видаткових накладних.
На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в документах на отримання насіння про ціну з ПДВ.
Позивач передав майно на всю суму, а відповідач прийняв товар, але не розрахувався за нього у визначений умовами договору строк , тим самим не виконавши свої зобов'язання.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідач вимоги позивача в частині основного боргу в розмірі 112 732 грн. 77 коп. фактично визнав, оскільки акт звірки заборгованості, доказів належного виконання зобов'язання суду не надав. Документів, що підтверджують повний розрахунок по договору з позивачем відповідач не представив.
Позивач правомірно просить стягнути наявний основний борг 112 732 грн. 77 коп. з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має бути виконано в натурі. На день розгляду заяви борг на користь позивача складає 112 732 грн. 77 коп. Розрахунок боргу зроблений вірно, а вимоги обґрунтовані, тому в цій частині позовні вимоги підлягають до повного задоволення.
За прострочення оплати згідно до п. 4.2 договору передбачена відповідальність у вигляді стягнення штрафу у розмірі 30% від всього залишку заборгованості. Отже до стягнення підлягає штраф у розмірі 33 819 грн. 83 коп. За приписом ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).
Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).
Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.
Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання.
Частина 1 ст. 231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
За таких обставин, зміст пункту 4.2 договору купівлі-продажу, який передбачає наслідки несвоєчасної оплати продукції покупцем та встановлює штраф у розмірі 30% від неоплаченої суми, є таким, що не суперечить чинному законодавству.
Натомість, господарський суд вважає за необхідне розглянути питання про можливість застосувати своє право передбачене ст. 82 ГПК України щодо зменшення у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Однак, при цьому господарський суд не находить підстав для зменшення розміру штрафу, оскільки підставою для зменшення суми штрафу є приписи ст. 233 ГК України згідно до яких у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При цьому господарським судом враховується, що позивачем не заявлено до стягнення суми втрат від інфляції, 3% річних, а сума штрафу не є надмірно великою враховуючи інфляційні процеси в економіці та вкрай низький ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань. Позивач відноситься до державного сектора економіки.
Суми, що підлягають до стягнення перебувають в межах позовних вимог.
Господарським судом приймається до уваги, що сторонами не виконано вимоги суду щодо проведення звірки взаємних розрахунків згідно до ухвали суду від 04.04.2008 року, оскільки до суду не подано акт звірки. Однак, позивач подав складений ним в односторонньому порядку акт звірки взаєморозрахунків та докази його направлення відповідачу, який не надав вказаний акт до суду.
Натомість, господарський суд вважає за можливе розглянути справу без проведення взаємозвірки розрахунків враховуючи наступне.
За приписами Постанови Вищого господарського суду України від 22.07.2003 року по справі № 21/308 акти звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.
Тобто, позивачем повністю доведено факт поставки відповідачу товару та розмір заборгованості. Поставка товару проведена на підставі договору та за довіреностями відповідача, про що зазначено в видаткових накладних.
Господарським судом враховується, що при проведенні господарських операцій сторонами спору дотримано передбаченого Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року “Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.» порядку їх документування. Єдиним належним та допустимим доказом здійснення господарської операції може бути саме первинний документ з суворо визначеними Законом реквізитами: назвою підприємства, установи від імені якої складено документ, назвою документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища, підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документа, особистий підпис або інші дані, які дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у господарській операції.
Крім того, видаткові накладні мали відомостей про довіреність отримувача матеріальних цінностей.
Згідно до п.п. 1 і 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за № 293/1318 (надалі - інструкція), сировина, матеріали паливо... та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Вимоги вказаної інструкції поширюються на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.
Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, договором, замовленням... або іншим документом, що його замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей (п. 6 Інструкції). Цим же пунктом встановлений порядок виписки довіреності.
Відповідно до вимог пунктів 12, 13 і 15 Інструкції забороняється відпускати цінності у випадках подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами.... Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреності разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку. Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.
Видаткові накладні на відпуск товарів також мали посилання на договір між сторонами, що дає можливість застосувати до спірних правовідносин саме умови укладеного договору № 3-08 від 21.03.2007 року, зокрема щодо порядку та строків проведення оплати отриманого товару та нарахування штрафу у разі невиконання умов договору щодо проведення оплати.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до повного задоволення.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача повністю, оскільки через невиконання ним умов договору позивач змушений був звертатись до суду за захистом своїх прав та поніс додаткові витрати.
Керуючись ст.ст.. 11, 526, 639, 655, 691 ЦК України ст. ст.49, 82, 84 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Арніка", 28300, Кіровоградська область, Петрівський район, смт. Петрове, вул. Леніна, 19, (р/р невідомі, код ЄДРПОУ 20642551) на користь Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України", 25022, м. Кіровоград, вул. Луначарського, 19, (р/р 26004300002502 в Першій Київській філії АКБ "Форум", МФО 300948, код ЄДРПОУ 30518866) заборгованість по оплаті поставленого товару в розмірі 112 732 грн. 77 коп., штраф на суму 33 819 грн. 83 коп. на загальну суму 146 552 грн. 60 коп., суму сплаченого державного мита в розмірі 1 790 грн. 53 коп., а також 118, 00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.
Суддя Ю.І. Хилько